- •Політологія та інші науки про суспільство
- •Методи політологічних досліджень
- •22 23
- •24 25
- •27 26
- •31 Зо
- •У країнах Стародавнього Сходу
- •40 41
- •71 70
- •72 73
- •75 74
- •79 78
- •95 94
- •Станіслав Оріховський- Роксолан
- •Козацько- гетьманської держави
- •127 126
- •132 133
- •155 154
- •166 167
- •172 173
- •Ознаки легітимності політичної влади
- •Соціально- демографічні спільності
- •211 210
- •217 216
- •222 223
- •228 229
- •247 246
- •17 — 2-1330
- •262 263
- •1 Мовлений принципами формування і
- •298 299
- •Концепції громадянського суспільства
- •303 302
- •309 308
- •310 311
- •314 315
- •317 316
- •22 — 2-1330
- •352 353 23 — 2-1330
- •358 359
- •360 361
- •368 369 24 — 2-1330
- •372 373
- •374 375
- •379 378
- •384 385 25 — 2-1330
- •387 25"
- •390 391
- •393 392
- •395 394
- •404 405
- •Основні форми політичної участі. Референдум
- •425 424
- •28 — 2-1330
- •436 437
- •439 438
- •443 442
- •450 451 29*
- •453 452
- •456 457
- •480 481 31—2-1330
- •516 517
- •Концепція політичного реалізму
- •536 537
- •36 — 2-1330
- •562 563 36*
- •Глава 1. Предмет політології ...................... .8
- •Глава 17. Міжнародна політика ................... .502
- •Глава 18. Світові ідейно-політичні доктрини ......... .540
24 25
Предмет
політології
Становлення
та розвиток політичних ідей
підхід використовувався у психології, а згодом (після Другої світової війни) утвердився в політології (причому спершу в США, а потім і в європейських країнах). Якщо раніше політологи акцентували свою увагу на формально-правовому аналізі політичних інститутів, формальній структурі політич- ної організації суспільства, то об'єктом аналізу біхевіорист- ського методу в політології стали різні аспекти поведінки людей як суб'єктів політики.
Використання біхевіористського методу в політології передбачає визнання того, що політика як суспільне явище має передусім особистісний вимір, а всі групові форми дій виводяться з аналізу поведінки індивідів, які створюють групові зв'язки. Домінуючими мотивами політичної поведін- ки індивідів є їхні психологічні орієнтації, а політичні явища так само, як і природні, можуть і повинні вимірюватися кількісно. Грунтуючись на цих засадах, біхевіористський підхід передбачає широке використання в політологічних дослідженнях статистичних даних, кількісних методів, анкетних опитувань, моделювання політичних процесів тощо. За допомогою таких методів досліджуються політичні орієнтації, позиції і поведінка людей, наприклад під час виборів, у конфліктних ситуаціях тощо.
Біхевіористський підхід спричинив справжню революцію в політології, бо саме він і передбачувані ним дослідницькі методи дають можливість отримувати достовірні знання про політику, які визнаються істинними і в межах позитивіст- ської методології. Здобуті за біхевіористською методологією знання дають політології підстави претендувати на статус точної науки. Однак, наголошуючи на вивченні поведінки індивідів у тих чи інших ситуаціях, біхевіоризм залишає поза увагою дії великих соціальних груп, наприклад суспільних класів чи націй, як суб'єктів політики. У цьому виявляється обмеженість біхевіористського підходу.
Функції політології У суспільствознавстві під функцією (від лат. Іипсііо — виконання, здійснення) розуміють роль, яку виконує певний соціальний інститут або процес стосовно цілого. Оскільки така роль реалізується за багатьма напрямами, то звичайно виокремлюються декілька функцій того чи іншого інституту або процесу. Відповідно, функціями політології є основні напрями її впливу на суспільство. В літературі іноді виокремлюються цілі групи
функцій політології з включенням до них і конкретних дослідницьких прийомів11. Слід мати на увазі, що в навчальній літературі з політології не знайдеться бодай двох підручників чи посібників, у яких виокремлювалися б однакові групи функцій того чи іншого політичного інсти- туту чи процесу. Різні думки висловлюються навіть щодо функцій головного політичного інституту — держави. Такі розбіжності пов'язані, з одного боку, з багатоманітністю напрямів впливу політичних інститутів і процесів на суспіль- ство, а з іншого — з відсутністю єдиного підходу до виокрем- лення функцій, методологічних принципів і методичних прийомів їх визначення.
Узагальнюючи наявні точки зору, можна виокремити п'ять основних функцій політології: теоретичну, методоло- гічну, практичну, виховну і прогностичну.
Теоретична, або концептуально-описова, гносеологічна, пізнавальна, функція політології полягає у розробленні нею різних теорій, концепцій, гіпотез, ідей, категорій, понять, формулюванні закономірностей, які описують і пояснюють багатоманітні явища і процеси політичного життя суспіль- ства.
З теоретичною функцією політології тісно пов'язана її методологічна функція, яка полягає в тому, що категорії й поняття цієї науки, а також формульовані нею законо- мірності використовуються іншими науками як теоретичний інструментарій у дослідженні політичних явищ і процесів.' Наприклад, категорії «політика», «політична влада», «полі- тична система суспільства», «політичний процес», «політич- ний режим», «політична партія» тощо розробляються саме політологією, однак широко використовуються й іншими науками. Політологія дає цим наукам дослідницькі схеми, прийоми пізнання політичних явищ і процесів.
Практична, або прикладна, функція політології полягає у її зорієнтованості на вирішення конкретних практичних політичних завдань і проблем. На основі розроблюваних нею теоретичних положень політологія формулює рекомендації Щодо здійснення політики, проведення тих чи інших заходів і кампаній. Найповніше практична функція політології про-
11 Див., напр.: Политология: Знциклопедический словарь / Общ. ред. й сост. Ю. Й. Аверьянов. М., 1993. С. 269.