73.М.Ганді та оформлення ідеології “ненасильницької непокори”.

Ненасильницький опір чи ненасильницька боротьба — практика досягнення політичних цілей без застосування насильства: шляхом громадянської непокори, страйків, відмови від співробітництва, бойкоту, символічних протестів. Деякі вважають ненасильницькими засобами боротьби також блокування транспортних комунікацій та пошкодження або знищення майна. Саме ненасильницький метод боротьби, пасивний опір – стали центральними принципами визвольного руху Махатма Ганді. Його політичні погляди основувалися на релігійних, етичних та філософських переконаннях, а ідеалом була демократична держава з мінімальними функціями центрального урядового апарату. Ахімса, свадеші, сварадж та сатьяграха — чотири стовпи політичної теорії та практики Ганді. Вони передбачали відсутність гніву та ненависті, бойкот іноземних товарів та підтримку вітчизняного виробника, хоч і не надто якісного, а також поступове запровадження в Британській Індії самоврядування аж до здобуття країною цілковитої незалежності. Серцевиною всієї системи політичних поглядів Ганді була сатьяграха або «пасивний опір». «Людина, яка зрозуміла суть сатьяграхи і застосовує цей метод боротьби на практиці, — є, безумовно, морально вищою за свого опонента, а отже, сильнішою», – вважав Махатма Ганді.

Тож після повернення на батьківщину Ганді зблизився та очолив Індійський національний конгрес, однак і далі наголошував на мирних методах боротьби, засуджуючи будь-яке насильство з боку революційного народу. Ганді як зрілий політичний лідер розумів, що успіх антиколоніального руху можливий лише за умови його масовості. Він організував агітаційну кампанію по усій країні, широко практикував мітинги та демонстрації, залучаючи широкі верстви населення до національно-визвольної боротьби. Його кілька разів ув’язнювали після організації масових актів громадянської непокори. Але згодом британський уряд був змушений звільнити його та виконати вимоги. Оскільки все більше ставало зрозуміло, що змагання Індії за незалежність уже неможливо зупинити. Також Ганді виступав проти кастової системи, адже вважав, що всім людям незалежно від кольору шкіри, касти, релігійної належності притаманна Божа природа. Його погляди основувалися на національних, культурних, історичних та релігійних традиціях і мали великий успіх та підтримку. Махатма Ганді став батьком індусів та їхнім наставником. Багато з них вважали його святим і навіть богом, який зійшов з небес, щоб звільнити Індію.

Ганді користувався великою популярністю і серед індусів, і серед мусульман, тож був противником розподілу колишньої британської колонії за релігійною ознакою на Індію, де переважало індуїстське населення і мусульманський Пакистан. Тож, коли на цьому ґрунті почалися збройні конфлікти, Махтма Ганді оголосив голодування і вимагав припинення кровопролиття. На деякий час сутички припинилися. Однак згодом його заклики стали причиною замаху на нього та вбивства. У 1948 році Махатму Ганді вбив індуський націоналіст, представник політичного руху “Хінду Махасабха”, що заперечував можливість співжиття індусів і мусульман у єдиній індійській державі. Після розслідування виявили антиурядову змову, вісьмох осіб, причепних до якої, ув’язнили.

Однак трагічна смерть великого лідера індійського народу не згасила його філософії миру. Гандизм покладено в основу визвольних рухів по всьому світу, зокрема африканців в Америці, цей рух був дієвим проти політики Апартеїду у Південній Африці та став основою демократичних революцій у Європі. А деякі з принципів Махатми Ганді були застосовані під час Євромайдану та реалізовуються і до сьогодні серед мирних жителів у нашій боротьбі за свободу.