30.Китай за часи імперії тан. Особливості китайського династичного циклу.

Династія Суй не змогла тривалий час утримувати владу. Причиною цього стала нерозважлива внутрішня та зовнішня політика, яка виснажила ресурси країни відповідно пчались народні виступи, У 610 році спалахнуло народне повстання, яке закінчилось розправою з чиновниками та феодалами і спробами утворити самостійне царство на чолі з Доу Цзяньде. Але в повстання втрутився полководець Лі Юань. 18 червня 618 року полководець Лі Юань оголосив себе імператором Гао-цзу. Оскільки він був князем області Тан, то за її назвою нова династія отримала ім'я. Династія Тан запанувала в (618-907). Лі Юань зумів досягти підтримки різних груп населення, піддавши страті найвпливовіших вельмож суйського режиму, оголосивши у країні амністію політичним противникам в разі покірності, відкривши державні комори, чим припинив голод, і скасувавши жорстокі суйські закони, проте смертна кара за вбивство, грабунок, зраду та бунт залишилась. Імператор скасував податкову заборгованість за минулі роки і обмежив терміни державної панщини, звільнив селян, проданих у рабство. Нова влада вела боротьбу з наслідками повеней та сприяла розвитку торгівлі. Її перші правителі Лі Юань і Лі Шимінь проводили доволі розсудливу політику, яка забезпечила Китаю розквіт. Нові правителі провели перерозподіл землі. Наполегливою працею мільйонів селян спустошені землі перетворилися на родючі ниви, які приносили великі врожаї, а продумана податкова система забезпечила державі значні прибутки. Лі Шимінь посилив контроль над бюрократією, щоб стабілізувати владу правителяпослідовно заохочував приплив нових людей в адміністрацію. Після його смерті на престол сів його син Гао-цзун але так як мав слабкий характер і здоров'я, фактично став маріонеткою в руках своєї дружини У-хоу, Згодом У-хоу стала одноосібно правити країною, підпорядкувавши собі і імператора, і уряд, жорстоко розправляючись з усіма ворогами. Імператриця йшла на все заради влади, в 674 році привласнила собі і чоловікові титули Небесної Імператриці і Небесного Імператора. За час свого правління, провела істотну реформу календаря. Після смерті чоловіка У-хоу правила країною за спиною сина . Але її скинув з престолу її син Чжун-цзун, який повернувся із заслання.

Династія Тан провадила активну завойовницьку зовнішню політику. Китай воював проти тюрків-кочівників і на початку VII ст. розгромив їх. Це дозволило імперії остаточно утвердити свій контроль над Великим шовковим шляхом. Вона встановила також свою зверхність над Кореєю, Індокитаєм, Тибетом. Помітні зрушення відбувалися тоді у господарстві та повсякденному житті. Поширилося вирощування і споживання рису та чаю, які швидко стали традиційними продуктами харчування китайців. Почалося виготовлення цукру з цукрової тростини. Застосовувалася удосконалена сільськогосподарська техніка: селяни користувалися одинадцятьма типами плугів, а також поливним колесом . Поширилися водяні млини. З'явилися перші вироби з порцеляни.

Від середини VIII ст. влада династії Тан почала слабшати. З усіх боків на Китай насувалися войовничі сусіди. Постійні війни невпинно погіршували становище народу. По всій країні спалахували селянські повстання, які у 874 р. вилилися в одну з найбільших селянських війн. Повсталі виступали проти тягаря податків, несправедливості і жадібності чиновників. Селянське військо під проводом Хуан Чао оволоділо столицею. Імператорський двір утік. На всі державні посади Хуан Чао призначив наближених до себе повстанців. Згодом вони почали поводитися ще гірше, ніж колишні імператорські чиновники. Їхні дії викликали різке невдоволення. Це допомогло придушити повстання. Династія Тан повернулася до влади. Але удар, якого вона зазнала від селянської війни, став смертельним. У 907 році час правління Танської династії закінчився. Китай увійшов у період цілковитої роздробленості.