67.Франція в період реставрації та липнева революція 1830 р.

Франція в період Реставрації. У 1814 р. на вимогу країн-переможниць у Франції було відновлено династію Бурбонів. Але реставрація не означала повного відновлення існуючих раніше порядків і повернення Франції до старої абсолютної монархії. Ухвали Віденського конгресу зобов’язували Людовіка XVIII запровадити у Франції конституцію і не порушувати основи суспільного ладу, що сформувався в часи Республіки та Імперії. Тому новий король ще в 1814 р. визнав громадянську рівність усіх своїх підданих, ствердив права нових власників на майно, здобуте в період революції. У Франції було збережено наполеонівські кодекси, зокрема цивільний. Проте численні дворяни-емігранти на чолі з братом короля графом д’Артуа, що повернулись на батьківщину, вимагали відновлення колишніх станових привілеїв і повернення втрачених маєтків. Після «Ста днів» Наполеона у Франції почався справжній «білий терор». За підозрою у симпатіях до імператора, за участь у революційних подіях було заарештовано понад 70 тис. чол. У політичних справах 1815 р. було винесено 10 тис. обвинувальних вироків. У багатьох районах країни, особливо на півдні Франції, чинилися погроми і масові вбивства колишніх офіцерів наполеонівської армії, революціонерів та лібералів. Однак Людовік XVIII і його наближені розуміли, що їх завдання полягає у примиренні французів, що прожили чверть століття в країні у часи Республіки та Імперії, і тих дворян, що в цей час перебували за кордоном. Знаряддям цього примирення, на думку короля, мала стати дарована ним конституція - «Хартія 1814 р.». Про повернення до абсолютизму не йшлося взагалі. Франція ставала конституційною монархією. Влада короля обмежувалася двопалатним парламентом, що, як і в Англії, складався з палати перів (довічно призначалися королем) і палати депутатів. Проте для виборців встановлювався високий майновий ценз. Виборчі права здобули лише 90 тис. чол., а право бути обраними депутатами - 15 тис. чол. Не дивно, що в обраній в 1815 р. палаті депутатів панували ультрареалісти, які вважали себе більшими монархістами, ніж сам король. Людовік XVIII навіть змушений був розпустити цю «неперевершену палату». Нові вибори принесли перемогу поміркованим роялістам, і уряд став проводити більш гнучку, обережну політику. Проте після смерті Людовіка XVIII у 1824 р., коли престол посів під іменем Карла X граф д’Артуа, у країні знову посилюється реакція. На вимогу дворян парламент ухвалює закон про виплату компенсацій колишнім емігрантам за втрачені під час революції маєтки і майно. За рахунок платників податків, насамперед селянства, дворяни отримали відшкодування в розмірі майже 1 млрд франків. Пресу було поставлено під повний контроль уряду. Загальне невдоволення в суспільстві викликав закон про введення надзвичайно суворих покарань, до страти включно, за злочини проти католицької церкви. Орієнтація уряду лише на інтереси дворян посилила невдоволення ліберальної буржуазії. Вона вимагала розширення кола виборців, обмеження впливу церкви на громадське життя та свободи преси. Частина лібералів стала схилятися до думки про необхідність зміни династії Бурбонів. «Пристойним» кандидатом на престол вважався близький родич королівської сім’ї герцог Луї-Філіпп Орлеанський.

Революція 1830 року у Франції. На виборах 1830 р. до Палати депутатів перемогли противники уряду. Тому 26 липня Карл X видав чотири ордонанси (укази), якими знову розпустив парламент, який жодного разу не зібрався на засідання. Він також оголосив нові вибори та відновив цензуру. Ці дії короля спричинили вибух обурення у Франції і привели до повстання, яке дістало назву Липнева революція, або «три славні дні». Усі основні події Революції відбулися в Парижі протягом трьох днів: 27 липня 1830 р. — початок повстання в Парижі, 28 липня — повстанці захопили ратушу та оточили Лувр, 29 липня — був узятий штурмом королівський палац — Карл X зрікся престолу, династія Бурбонів була повалена.Революція перемогла, проте її результатами скористались ліберали, які були проти проголошення республіки. За підтримки банкірів і ліберальної преси 9 серпня 1830 р. новим королем Франції було проголошено Луї Філіпа Орлеанського.7 серпня 1830 р. була прийнята нова Конституція Франції, яка дістала назву «Хартія 1830 року».