- •Питання з історії України до державної атестації
- •Виникнення Київської Русі: гіпотези та дискусії.
- •Прийняття християнства на Русі та його історичне значення.
- •Розквіт та занепад Київської Русі.
- •Занепад Києва
- •Давньоруські князівства на теренах України та їх боротьба з кочівниками.
- •Галицько-Волинське князівство, його політичний та соціально-економічний розвиток. Данило Галицький.
- •Причини та наслідки приєднання українських земель до Великого князівства литовського.
- •Люблінська унія, причини та наслідки.
- •Наслідки Люблінської унії для України.
- •Виникнення козацтва в Україні.
- •Українська козацька держава: формування, система органів влади, тенденції розвитку.
- •Берестейська унія. Релігійне питання в Україні у XVI ст.
- •Запорізька Січ у XVI - на початку xvіi ст.
- •Розвиток національно визвольної боротьби в Україні наприкінці XVI – у першій третині xviі ст.
- •Українська національна революція середини xviі ст.: причини, характер, особливості.
- •Українсько-московська угода 1654р. Та наступні правові документи про союз України з Росією.
- •Гетьманування і.Мазепи. Проблема оцінки діяльності Мазепи в історичній літературі.
- •Ліквідація Запорізької Січі та подальша доля козацтва.
- •Приєднання та економічне освоєння Півдня України в кінці XVIII ст.
- •Культура України в другій половині XVII -XVIII ст.
- •Українське національне відродження у хіх ст.: характеристика основних етапів.
- •Український національний рух в 60-70 рр. Хіх ст. М. Драгоманов.
- •Українці в загальноросійському і польському революційно-визвольному русі хіх ст.
- •Соціально-економічний розвиток українських земель у хіх ст.
- •Суспільно-політичний та національний рух в Україні на початку хх ст. Виникнення українських політичних партій.
- •Столипінська аграрна реформа в Україні.
- •Історіографія, джерела та основні проблеми вивчення історії Української національно-демократичної революції 1917-1921 років.
- •Причини поразки та уроки Української національно-демократичної революції 1917-1921 років.
- •Національно-демократична революція у Східній Галичині. Зунр.
- •Нова економічна політика: причини, суть, особливості впровадження в усрр.
- •Радянська модернізація Україна у 1930-ті рр.
- •Особливості сталінського тоталітарного режиму в Україні у 1930-ті роки.
- •Український націонал-комунізм як історичне явище.
- •Урср у перші повоєнні роки. Ждановщина.
- •Хрущовська «відлига» й Україна. Шістдесятники.
- •Наростання кризових явищ в суспільно-політичному і духовному житті урср (друга половина 60-х – середина 80-их років хх століття).
- •Дисидентський рух в Україні.
- •Україна в умовах «перебудови»: шлях до незалежності.
- •Державне будівництво і формування громадянського суспільства в незалежній Україні.
- •Революція Гідності: причини, сутність, наслідки.
- •Українці за межами України: чисельність, розміщення, політичні, громадські організації й релігійні центри.
- •Предмет, методологічні засади української історіографії.
- •Основні напрями, школи, видатні представники української історіографії хіх – першої чверті ххi ст.
Питання з історії України до державної атестації
для студентів 4 року навчання
спец. 014 Середня освіта (Історія)
Виникнення Київської Русі: гіпотези та дискусії.
Проблема походження Київської Русі — одна з найактуальніших у вітчизняній історіографії. Навколо неї тривалий час велася гостра полеміка між двома таборами науковців — "норманістами" та "антинорманістами".
"НОРМАНІСТИ" вважали, що як державність, такі саму назву "Русь" на київські землі принесли варяги — нормани, вихідці зі Скандинавії, які в добу появи Давньоруської централізованої держави проводили активну воєнну, торгову й політичну діяльність. Творцями норманської теорії були німецькі історики Г. Байєр, Г. Міллер та Л. Шльоцер, які працювали у другій пол. XVIII ст. в Академії наук у Петербурзі. Свою гіпотезу вони мотивували на основі довільного тлумачення "Повісті временних літ", де йшлося про закликання слов'янами на князювання варязького князя Рюрика та його братів. З українських учених норманську теорію підтримували О. Єфименко, Д. Дорошенко, Є. Маланюк та ін.
"АНТИНОРМАНІСТИ" рішуче заперечували проти абсолютизації "варязького фактора" в становленні державності русинів і підкреслювали, що слово "Русь" — слов'янського походження і жодним чином не стосується варягів. Антинорманську концепцію започаткував російський учений М. Ломоносов, який написав німецьким історикам гнівного листа, доводячи провідну роль слов'ян у створенні Київської Русі. Такої самої думки дотримувалася більшість українських істориків, зокрема М. Костомаров, В. Антонович, М. Грушевський, Д. Вага лій. Сучасна наука, відкидаючи крайнощі обох підходів, визнає, що нормани протягом IX—XI ст. відігравали на Русі активну політичну роль і навіть очолили князівську династію. Однак не вони стали засновниками Давньоруської держави, будучи насамперед професіоналами, готовими служити кожному, хто потребував їхніх умінь і міг заплатити за їхні послуги. Насправді держава на землях сучасної України почала формуватися задовго до IX ст. як наслідок економічної, політичної та етнокультурної консолідації східного слов'янства. її перші ознаки виявляються ще в Антському об'єднанні (II — початок VII ст.). Так само хибною є теза про скандинавське коріння терміна "Русь". Цей етнонім має місцеве походження і тісно пов'язаний з назвами річок Рось, Руса, Роставиця у Центральній Україні. З VII ст. він поширився на групу східнослов'янських племен Середнього Подніпров'я і став їх самоназвою.
«ХОЗАРСЬКА» не витримала критичної перевірки і хозарська гіпотеза американського вченого українського походження О. Пріцака, яка виводила давньоруську державність з Хозарського каганату, що розташовувався в пониззі Дону й Волги та на Північному Кавказі. Насправді Русь і Хозарія були паралельними утвореннями, що розвивалися в приблизно однакових хронологічних межах. У конституції Пилипа Орлика (1710) стверджувалось, що хозари-козаки першими прийняли християнство ще до Володимира Святого. Це означало, що протоукраїнська держава, де головною силою були хозари-козаки, раніше за Володимира прилучилася до європейської цивілізації. Постала ця гіпотеза за конкретної політичної ситуації, на основу пошуку протидії (зокрема, й ідеологічної) політиці Москви. Щоб уникнути будь-яких намагань довести спорідненість історії України та Московії, в т.ч. й щодо віри, П. Орлик і висунув тезу про хрещення «хозар-козаків», наголошуючи, що вони раніше навернулися до цивілізованого світу, не маючи ніякого відношення до азійського деспотизму Москви. Така точка зору істориками різних поколінь не була сприйнята всерйоз, як і твердження сучасного історика-дослідника О. Пріцака про те, що поляни були не слов’янами, а різновидом хозар, а їхня київська гілка – спадкоємицею роду Кия. Археологічні дослідження давнього Києва свідчать про місцеву слов’янську самобутність його матеріальної культури. Насправді Русь і Хозарія були паралельними утвореннями, що розвивалися в приблизно однакових хронологічних межах, а ті слов’янські племена, які підкорялися Хозарії, у процесі становлення Київської Русі поступово переходили під її владу. До того ж руси неодноразово вторгалися у хозарські землі. У 60-ті роки X ст. внаслідок війни з русами Хозарська держава перестала існувати. З IX ст. в Європі домінувала Давньоруська держава.
Писемні джерела засвідчують перші кроки в становленні централізованої держави на українських землях з VI ст. Важливим моментом у цьому процесі було заснування Києва, котрий, не лише став осередком політичної консолідації Полянського міжплемінного союзу, а й зайняв позиції головного політичного та соціального центру східних слов'ян. Напри кін. VIII — у першій пол. IX ст. у Середньому Подніпров'ї склалося стабільне проукраїнське державне об'єднання Руська земля. До його складу ввійшли поляни, сіверяни, древляни. За правління нащадків Кия Руська земля посилила вплив на навколишні племена та активізувала зовнішню політику, спрямовану на зміцнення своїх позицій на чорноморських ринках. Наприкін. VIII ст. руський князь Бравлін фактично підпорядкував собі Таврійський півострів. У першій пол. IX ст. русини поширили свій вплив на значну територію Малоазійського узбережжя Чорного моря, що належало Візантії. У 839 р. руське посольство відвідало імператора франків з пропозицією дружби. Це свідчило про вихід молодої держави на міжнародну арену. Починаючи з VII ст., постійним суперником Русі на південному сході стає Хозарський каганат, який прагнув підкорити деякі слов'янські племена. Однак, зміцнівши, праукраїнська держава зуміла протистояти експансії. Важливим етапом в історії Руської землі був період князювання у Києві останніх представників династії Києвичів — Діра й Аскольда, що припадає, ймовірно, на 30-ті — поч. 80-х років IX ст. Територія держави охоплювала сучасні Київщину, Чернігівщину та Переяславщину. У той час Русь не тільки спустошує околиці Візантійської імперії, а й завдає ударів по її столиці — Константинополю. Імператор Візантії змушений був підписати з Руссю союзницький договір, який, по суті, був дипломатичним визнанням останньої.Активні відносини Руська земля підтримувала і з деякими іншими країнами Близького Сходу та Європи. Це свідчило про утвердження її на історичній арені як могутньої держави середньовіччя, що впевнено входила в коло європейських народів.