45. Революція Гідності: причини, сутність, наслідки.

Восени 2013 р. піднялася нова хвиля акцій протесту. Поштовхом до цих подій стала відмова влади від курсу на європейську інтеграцію. 21 листопада 2013 р. Кабінет Міністрів України призупинив процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, мотивуючи це «інтересами національної безпеки». Ця Угода готувалася з 1998 року, її повинні були підписати на Вільнюському саміті 28 листопада. Проте, після таємної зустрічі Путіна та Януковича у Сочі, українська влада відмовилась від підписання. У відповідь уже ввечері цього ж дня люди, переважно студентство, зібралися на Майдані Незалежності на підтримку європейської інтеграції. Підняти людей на акції протесту допомогли соціальні мережі. Twitter і Facebook швидко рознесли інформацію про громадські акції. Першими вийти на Майдан Незалежності запропонували журналісти «5 каналу» Інна Неродик і Ольга Сніцарчук. Але найбільший ефект справив пост у Facebook журналіста Мустафи Найєма. «Зустрічаємось о 22:30 під монументом незалежності. Вдягайтесь тепло, беріть парасолі, чай, каву, хороший настрій та друзів», - написав Найєм. Незабаром на Майдані Незалежності зібралося близько 1,5 тис. осіб. Наступного дня на мітингу в Києві зібралося вже близько 5 тис. осіб. І саме тоді пролунало гасло «Україна - це Європа!» Такі самі акції розгорнулися в інших областях України. Згодом вони отримали узагальнюючу назву Євромайдан. 24 листопада На Майдані у Києві зібрався найбільший мітинг опозиції за період президентського правління Януковича, за різними оцінками туди прийшли від 60 до 150 тисяч чоловік. Мітингуючі вимагали відставки Азарова, скасування рішення Уряду про відмову від асоціації ЄС, підписання Угоди про асоціацію на саміті у Вільнюсі, звільнення з ув'язнення Юлії Тимошенко. Та закликали Захід запровадити персональні санкції проти Януковича та представників його влади. Однако навіть під тиском суспільства В. Янукович на саміті Східного партнерства у Вільнюсі (Литва), що відбувся 29 листопада, відмовився підписати Угоду про асоціацію з ЄС. А 30 листопада «Беркут» на Майдані Незалежності жорстоко розігнав людей, які протестували проти рішення Президента призупинити переговори із ЄС. У ніч з 29 на 30 листопада 2013 року на Майдані Незалежності спецпідрозділ «Беркут» жорстоко розігнав мітингувальників. В результаті наступу силовиків десятки людей було жорстоко побито, серед них багато студентів. Беззахисні люди втікали від озброєних бійців «Беркуту» до Михайлівського собору, щоб уникнути побиття. Внаслідок дій «Беркуту» постраждали щонайменше 80 осіб. Жорстоке побиття студентів на Майдані приголомшило увесь світ. Події 30 листопада стали переломним моментом в українських протестах кінця 2013 року, змістивши акцент протестів із проєвропейського на антиурядовий.

1 грудня у Києві пройшов один із найвелелюдніших мітингів Революції Гідності. Мітингувальники рушила з Михайлівської площі вулицею Володимирською у бік Хрещатика, потім пройшла Бессарабською площею і попрямувала до Майдану Незалежності. За різними даними, того дня у Києві мітингували близько півмільйона осіб. 1 грудня розпочав свою діяльність і Автомайдан - співтовариство автомобілістів, які підтримували Євромайдан. Ввечері колона приблизно з 300 автомобілів спробувала проїхати до президентської резиденції «Межигір'я», проте дорогуиїм перегородили 4 автобуси «Беркуту». Разом з тим 1 грудня акції протесту відбулися в багатьох містах країни. Наймасовіший протест був у Львові - близько 40 тисяч осіб. У Луцьку Тернополі у Чернівцях Рівному, Харкові, Дніпропетровську, Хмельницькому, Одесі, Вінниці, Ужгороді, Кіровограді, Донецьку, Луганську, Житомирі.

8 грудня у Києві відбувся так званий «Марш мільйона». На віче на Майдані Незалежності зібралися, за різними оцінками, від 500 тисяч до 1 мільйона людей. Було оголошено про намір блокувати урядові будівлі та встановлювати наметові містечка на вулицях урядового кварталу. Потім мітингувальники рушили на вулиці урядового кварталу, де створили і побудували кілька блокпостів і барикад, зокрема на вул. Грушевського, Лютеранській, Круглоуніверситетській та перехресті Шовковичної й Богомольця. Увечері було повалено пам'ятник Леніну на бульварі Шевченка біля Бессарабки в Києві. На постаменті встановили державний прапор України та червоно-чорний прапор ОУН-УПА. Разом з тим, на Майдані було сформовано 15 загонів цивільної самооборони, які назвали «сотнями».

У ніч із 10 на 11 грудня 2013 року численні підрозділи внутрішніх військ і «Беркута» зробили першу спробу розігнати мирних протестувальників на Майдані у Києві. Тоді Михайлівський Золотоверхий собор безперервно бив у дзвони, і на той дзвін з усього міста стікалися кияни. У ніч із 10 на 11 грудня 2013 р. кілька тисяч бійців «Беркуту» та внутрішніх військ зробили спробу звільнити («зачистити») вулицю Хрещатик та Майдан Незалежності від протестувальників. Одночасно співробітники ДАІ заблокували дороги до центру міста. Незважаючи на це, до 5-ї години ранку понад 15 тис. жителів Києва, яких розбудили церковні дзвони, прийшли захищати Майдан.

Для протидії Майдану влада організувала Антимайдан, який розташувався на площі біля будівлі Верховної Ради та в Маріїнському парку. На Антимайдан масово звозили прихильників Партії регіонів зі східних і південних областей країни. Такі Антимайдани були організовані в деяких містах України. 1 січня 2014 року в Новорічну ніч на Майдані зібралося кількасот тисяч люду. Рівно опівночі вони заспівали Гімн України. На сцені співали гімн Руслана, лідери опозиції П. Порошенко, А. Яценюк, В. Кличко, Ю. Луценко. 16 січня 2014 році Верховна Рада України ухвалила пакет законів, які дістали назву «диктаторських законів 16 січня» які підписав президент . Вони стосувалися обмеження свобод громадян.

19 січня протистояння на Майдані з мирної фази перейшло в силову. Кількасот тисяч людей, обурених прийняттям «диктаторських законів» 16 січня, зібралися на народне віче. Незважаючи на численні заклики лідерів опозиції до продовження мирного протесту, багатотисячна колона пішла до Верховної Ради, однак зіткнулася із «Беркутом» на вулиці Грушевського. Почалися сутички, які тривали усю ніч. Під час протистояння мітингувальники закидали міліцію бруківкою, фаєрами, «коктейлями Молотова». «Беркут» використовував проти демонстрантів шумові гранати і гумові кулі, а також водомет. Водночас, згідно з даними медичної служби Євромайдану, за добу 19-20 січня на вул. Грушевського було поранено 1400 осіб. 22 січня на Майдані загинули перші активісти - вірменин Сергій Нігоян, білорус Михайло Жизневський. Та Роман Сеник із Львівщини отримав важкі поранення і помер у лікарні 25 січня.

23 і 24 січня Протести поширюються по всій Україні. У ряді міст - Тернополі, Львові, Рівному, Івано-Франківську та Хмельницькому, протестувальники захоплюють будівлі обласних державних адміністрацій. Однак, у Донецьку, Луганську та Харкові пройшли мітинги на підтримку влади.

Завершальним і найбільш трагічним етапом революції стали події 18—20 лютого 2014 р. в Києві, під час яких загинуло понад 100 протестувальників і кілька сотень було поранено або травмовано.

Вранці 18 лютого демонстранти пішли до Верховної Ради, де депутати мали розглянути зміни до Конституції України. Ал цього не відбулось що обурило і призвело до сутичок з силовиками. Протягом 18 лютого в ході зіткнень протестуючі були відтіснені до Майдану, понад 20 людей було вбито з вогнепальної зброї. 19 лютого силовики почали підготовку до «антитерористичної операції». Проти демонстрантів з боку вулиці Інститутської були застосовані 3 водомети, було підтягнуто БТРи. Близько 22 години загорівся Будинок профспілок, де розташовувався штаб євромайданівців та перебували поранені на пожежі загинули дві людини. Пожежу загасили тільки 20 лютого вранці.

20 лютого протестувальники перейшли в контрнаступ, і, незважаючи на значні втрати, змогли зайняти Український Дім, Жовтневий палац і відтіснити силовиків до урядового кварталу. Разом з тим, на дахах будівель навколо Майдану розташувалися снайпери, які відкрили прицільний вогонь по майданівцях. Проти активістів діяли не тільки силовики, а й спеціально набрані бандити - «тітушки».

21 лютого парламент абсолютною більшістю голосів (386) схвалив у цілому Закон «Про відновлення дії окремих положень Конституції України 2004 року». У ніч з 21 на 22 лютого Віктор Янукович з найближчим оточенням покинув країну. Спочатку він залишає Київ й виїжджає до Харкова, де за підтримки Росії намагався влаштувати з'їзд для відділення східних регіонів від України. Однак цей план зазнав поразки. Янукович та більшість членів його уряду втекли до Росії. 22 лютогоВерховна Рада України, Адміністрація Президента, Кабмін та МВС перейшли під контроль і охорону Майдану.

23 лютого Народні депутати 328-ма голосами ухвалили постанову «Про самоусунення Президента України від виконання повноважень Президента». Вибори призначили на 25 травня 2014 року. Виконання обов'язків президента України покладено на спікера парламенту Олександра Турчинова. 27 лютого Арсенія Яценюка призначено прем'єр-міністром України.

46. Збройна агресія Росії проти України. Анексія Криму. Конфлікт на Донбасі.

Сьогодні на сході України, зокрема, у Донецькій та Луганській областях має місце російська збройна агресія – збройний конфлікт з одного боку – організованими та керованими з Російської Федерації незаконними збройними формуваннями Донецької і Луганської, так званих "народних республік", визнаних Україною терористичними організаціями, за підтримки регулярних військових частин Російської Федерації та, з другого боку, – українськими правоохоронцями із залученням Збройних Сил України. Початком російської збройної агресії на території України була анексія Криму Росією, яка була спрямована на насильницьке протиправне відторгнення Кримської автономії та Севастополя від України та їх приєднання до Російської Федерації на правах суб'єктів Російської Федерації, що було здійснено протягом березня 2014 р. Насильницька анексія Криму не визнається українською державою, не визнається Генеральною асамблеєю ООН, ПАРЄ, ПА ОБСЄ, а також суперечить рішенню Венеціанської комісії, натомість російською владою трактується як "повернення Криму до Росії". Згідно із Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" територія Кримського півострова внаслідок російської окупації вважається тимчасово окупованою територією. У кінці лютого – початку березня 2014 р. перекинуті з Росії і кримських баз Чорноморського флоту Російської Федерації війська без розпізнавальних знаків скуповували Кримський півострів. Також було створено збройне формування з російських "козаків", яке називало себе "самооборона Криму". 16 березня 2014 р. на території Криму і міста Севастополя відбувся псевдореферендум про статус півострова, за сфальсифікованими результатами якого Росія включила Крим до свого складу. Ні Україна, ні Європейський Союз, ні США не визнали це голосування і вважають, що Крим Росія анексувала. Березневі дії влади Російської Федерації з окупації частини території (Автономної Республіки Крим) сусідньої суверенної держави та втручання у її внутрішні справи, стали причиною масштабного невдоволення і об'єктом гострої критики світової громадськості протягом останнього року, яка називала військову агресію Російської Федерації міжнародним злочином проти світу і безпеки людства, а анексію Криму – порушенням чинного законодавства суверенної України, фундаментальних норм міжнародного права і низки міжнародних договорів, зокрема: Гельсінкського Заключного акта 1975 р., про непорушність кордонів у Європі; Будапештського меморандуму 1994 р. про гарантії безпеки Україні; Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Росією 1997 р.; Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 р. (ратифіковано 20 квітня 2004 р.).

Вдавшись до окупації Криму та маючи плани захоплення території на сході та півдні України, російські спецслужби навесні 2014 р. провели серію операцій з метою формування так званої Новоросії. Частина громадян українського сходу очікувала повторення «кримського сценарію», тому не передбачала небезпеки збройного протистояння, людських жертв, руйнувань інфраструктури. Антиукраїнські виступи на сході України були інспіровані російськими спецслужбами, які направили в Україну своїх співробітників, диверсантів, провокаторів. Вони озброювали людей із сумнівною репутацією, співробітників правоохоронних органів, безробітну молодь, найманців з РФ та інших країн. На їх основі виникали незаконні збройні формування, які силою захоплювали адміністративні приміщення, знищували українську символіку, влаштовували збройні напади на військові та цивільні об'єкти. Події, що вочевидь були не стихійними, а завчасно ретельно готувалися, почалися з 6 квітня, коли приміщення Донецької облдержадміністрації було атаковане двотисячним натовпом. Керованість дій цього натовпу забезпечували люди, які намагалися не потрапляти в об'єктиви телекамер. Над приміщенням ОДА підняли російський прапор, хтось зачитав резолюцію мітингу з вимогою негайно скликати позачергову сесію обласної ради і винести на порядок денний референдум про входження Донецької області до складу РФ. Наступного дня мітинг ухвалив розпустити раду. Тут же було обрано її новий склад, який затвердив резолюцію про створення Донецької республіки та її входження до складу Російської Федерації.

Ці дії розгорталися за заздалегідь складеним сценарієм. У Луганську 6 квітня захопили обласне відділення СБУ, у Харкові - обласну держадміністрацію. Перед захопленими приміщеннями місцевої влади зводили барикади. Проте військове вторгнення також мусило набути замаскованої форми, щоб не збурити міжнародну громадськість, яка призвичаїлася до думки, що у 21 ст. такі речі неможливі. У квітні 2014 р. профінансовані й добре озброєні Кремлем групи терористів почали захоплювати адміністративні будівлі та міліційні відділки у Слов'янську, Артемівську (нині - Бахмут), Краматорську та інших містах Донбасу. 7 квітня керовані російськими спецслужбами колаборанти проголосили створення «Донецької народної республіки» і «Харківської народної республіки». Того самого дня СБУ ухвалила рішення про проведення антитерористичної операції (АТО). Результативними були дії підрозділів спецпризначення МВС України у Харкові, де до 8 квітня вдалося звільнити адміністративні приміщення та затримати правопорушників. Однак у Донецькій і Луганській областях ситуація загострювалася. 12 квітня поблизу Слов'янська потрапила в засідку група офіцерів СБУ та підрозділу «Альфа». Це стало першим боєм українських військовослужбовців з російською диверсійною групою. 14 квітня 2014 р. виконувач обов'язків Президента України О. Турчинов увів у дію рішення РНБО, після чого розпочалася широкомасштабна антитерористична операція. До АТО були залучені сили СБУ, ЗСУ, МВС, Нацгвардія, інші військові формування та правоохоронні органи, а також добровольчі формування, відомі як добровольчі батальйони.До кінця квітня 2014 р. на території багатьох населених пунктів Донецької та Луганської областей бойовики захопили десятки об'єктів державної інфраструктури, вчинили збройні напади на підрозділи і частини українських силових структур. 27 квітня було проголошено«Луганську народну республіку». З 12 квітня тривали бої під Слов'янськом. 2 травня сили АТО здійснили штурм міста й захопили телевежу на горі Карачун. У ніч на 5 липня сили АТО вибили терористів зі Слов'янська, їхні угруповання відступили до Горлівки і Донецька. Услід за Слов'янськом від терористів було звільнено Краматорськ, Дружківку, Артемівськ і Костянтинівку.

Просуваючись у напрямку українсько-російського кордону, сили АТО були обстріляні артилерією та системами залпового вогню з території РФ. Утім, їм вдалося зменшити окуповану територію втричі порівняно із захопленою терористами навесні. Постала реальна можливість звільнення сходу України від російських окупаційних сил. 18 серпня ударні частини добровольчого батальйону «Донбас» увірвалися в Іловайськ. Під Іловайськом сконцентрувалося шість батальйонів МВС («Донбас», «Дніпро», «Світязь», «Миротворець», «Херсон», «Івано-Франківськ») і 14 підрозділів ВСУ загальною чисельністю до 1000 бійців. Звільнення Іловайська забезпечувало блокаду Донецька, але операція зупинилася, тому що добровольчі батальйони не мали важкого озброєння. У ніч на 25 серпня РФ ввела на територію України вісім батальйонно-тактичних груп чисельністю до 4000 військовослужбовців. Стратегічна ситуація одразу змінилася. Підрозділи ВСУ та добровольчі батальйони опинилися в оточенні під Іловайськом. Під Іловайськом сили АТО зазнали найбільших втрат за всю війну. Загинули, за неповними даними, 366 бійців, 128 потрапили в полон, 158 зникли безвісти, 429 зазнали поранень. Бої під Іловайськом стали одним із переламних моментів війни на сході України: сили АТО віднині мали справу не лише з терористами, а й із регулярними військами РФ та вимушені були перейти до оборони, аби не допустити подальшого просування окупаційних військ. У 2018 р. стало зрозуміло, що АТО вийшла за межі свого призначення і набула чітко вираженого військово-оборонного характеру. Створювалися нові механізми спрямовані на забезпечення національної безпеки та оборони. 30 квітня 2018 р. було розпочато Операцію об'єднаних сил (ООС). Управління бойовими діями остаточно зосередилося в руках військових, а не СБУ, яка формально керувала АТО з 2014 р. Утім, на ситуацію на фронті це вплинуло мало. Позиції українських військових у зоні АТО/ООС зазнають постійних обстрілів, зокрема із забороненого озброєння.

5 вересня 2014 р. у Мінську представники ОБСЄ, України та РФ підписали першу угоду про припинення вогню на Донбасі. Однак бойові зіткнення різної інтенсивності на лінії розмежування не припинялися ні на день. Підписаний протокол складався з 12 пунктів і передбачав, зокрема, обмін військовополоненими, забезпечення гуманітарної допомоги й моніторинг режиму припинення вогню на кордоні. У протоколі згадувалося зобов'язання України законодавчим шляхом забезпечити «особливий статус» окремих районів Донецької і Луганської областей. Утім, це поняття було розмитим. Моніторинг режиму припинення вогню з боку ОБСЄ теж не конкретизовано. Незважаючи на низку неузгодженостей щодо проведення на місцевості лінії розмежування сторін протистояння, сили АТО в цей період активних наступальних дій не здійснювали. Натомість російські окупаційні війська постійно вчиняли провокації, спрямовані на ескалацію збройного конфлікту.

47. СУЧАСНІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ, ЕКОНОМІЧНІ, КУЛЬТУРНІ ПРОЦЕСИ В УКРАЇНІ.

В кінці квітня початку травня відбулись вибори в президенти україни на яких вмграв В. Зеленський про що було оголошено 3 травня. 20 травня 2019 року в будівлі Верховної Ради України відбулася церемонія інавгурації, в ході якої Володимир Зеленський прийняв присягу як главу держави. 21 травня своїм указом президент Зеленський розпустив чинну Верховну раду України та призначив позачергові парламентські вибори на 21 липня. 21 липня відбулися позачергові парламентські вибори. До складу Верховної Ради України IX скликання увійшли представники п'яти партій «Опозиційна платформа – За життя», «Батьківщина», «Європейська солідарність» та «Голос». Результат виборів став ще одним тріумфом Зеленського. Пропрезидентська партія «Слуга народу» набрала 43,16% та отримала 124 місця. Завдяки цьому партія отримала чисельну більшість у парламенті та змогла обійтися без створення урядової коаліції.

Виступаючи перед депутатами на першому засіданні, президент Зеленський назвав три завдання, які стоять перед владою — зміцнення оборони, мир на Донбасі та повернення Криму. Верховна рада схвалила кандидатуру Олексія Гончарука на посаду прем'єр-міністра та затвердила новий склад уряду. Рада також затвердила за поданням президента міністром закордонних справ Вадима Пристайка, міністром оборони — Андрія Загороднюка, генпрокурором — Руслана Рябошапку, головою СБУ — Івана Баканова.

29 серпня президент Зеленський вніс до парламенту законопроект про особливу процедуру усунення президента України з посади [106]. 10 вересня закон був прийнятий Радою і 23 вересня підписаний президентом. 3 вересня 2019 року Верховна рада підтримала законопроект про відміну недоторканності народних депутатів. У зв'язку з чим депутатська недоторканність скасовувалась з 1 січня 2020 року. 15 жовтня Зеленський підписав закон, що дозволяє Національному антикорупційному бюро України (НАБУ) та Державному бюро розслідувань (ДБР) здійснювати прослуховування без погодження зі Службою безпеки. 13 листопада у першому читанні було ухвалено законопроект «Про внесення зміни до деяких законодавчих актів України про обіг земель сільськогосподарського призначення», який скасовує з 1 жовтня 2020 року заборону на продаж земель сільгосппризначення. 4 березня 2020 року Верховна рада ухвалила відставку Олексія Гончарука з посади прем'єр-міністра, внаслідок чого уряд був розформований. Новим прем'єр-міністром був затверджений Денис Шмигаль. 30 березня Верховна рада у другому читанні ухвалила закон про відміну мораторію на продаж землі. Продаж сільгоспземель розпочинається 1 липня 2021 року. Коли ж на позачерговому засіданні Верховної ради за участю самого Зеленського пройшло обговорення законопроекту, що забороняє повернення націоналізованої власності та виплату компенсацій за неї. Законопроект прозвали «антиколомойським», оскільки, як вважають, він повинен був ударити насамперед по олігарху Ігорю Коломойському, який намагався отримати від держави компенсацію за націоналізацію у 2017 році Приватбанку, який належав йому.

У лютому 2021 року Верховна рада ухвалила закон «Про народовладдя через всеукраїнський референдум»[136]. 6 березня Зеленський оголосив про старт деолігархізації — подолання системи, де домінують олігархи. У заяві офісу президента України було сказано, що боротьба з олігархами має на увазі не лише кримінальні розгляди, а й створення умов для прозорого та конкурентного середовища для бізнесу.

1 липня Верховна рада ухвалила ініційований президентом Зеленським закон про корінні народи України. До таких народів належать народи, чия етнічна спільність сформувалася на території країни і які не мають власної державної освіти за межами України. До корінних народів України відносяться кримські татари, караїми та кримчаки. Документ встановлює правовий захист над корінними народами від позбавлення їх цілісності, культурних цінностей та розпалювання ворожнечі та ненависті проти них. За ухвалення закону за проголосували 325 народних депутатів. Росіяни не входять до переліку корінних народів України. Тому що росіяни в Україні — це національна меншість, «права якої захищені Конституцією нарівні з іншими». "Вони не можуть бути корінним народом, тому що у них є власна країна"

У вересні було прийнято у другому читанні закон «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні». Згідно із цим законом, максимальний термін покарання за прояв антисемітизму – вісім років позбавлення волі. При цьому рівень антисемітизму в Україні, згідно з дослідженням від 2019 року, залишається одним із найвищих у Європі.

20 травня Володимир Зеленський, вступаючи на посаду президента, пріоритетами своєї команди назвав припинення вогню на сході країни та повернення «українських Криму та Донбасу». Зеленський також заявив, що готовий до діалогу для закінчення війни Протягом травня — червня Володимир Зеленський кілька разів контактував із сканцлером Німеччини Ангелою Меркель та президентом Франції Емманюелем Макроном з метою активізації зусиль для повернення миру на Донбас. Було досягнуто домовленості про проведення нового саміту в «нормандському форматі» за участю Росії.

27 травня Зеленський вперше відвідав Донбас як главу держави. Він оглянув позиції ЗСУ та вислухав доповідь командувача ООС Олександра Сирського.

3 червня Зеленський призначив Леоніда Кучму представником України у Тристоронній контактній групі з урегулювання на Донбасі. Перші ж спроби досягти прогресу у врегулюванні конфлікту викликали різку реакцію представників колишнього керівництва України, які назвали їх зрадою інтересів України та капітуляцією перед Росією.

11 липня відбулася перша телефонна розмова між Володимиром Зеленським та президентом Росії Володимиром Путіним. Після якого вже наступного дня в Парижі відбулася зустріч зовнішньополітичних радників та помічників лідерів країн «нормандської четвірки», на якій було досягнуто домовленості про обмін полоненими, про так зване «хлібне перемир'я» на період збирання врожаю та про розмінування у Станиці Луганській. У районі Станиці Луганської після розведення сил та засобів конфліктуючих сторін було проведено розмінування місцевості та розпочато роботи з відновлення мосту. 1 жовтня Контактну групу з Донбасу було затверджено «формули Штайнмайєра» та погоджено розведення сил конфліктуючих сторін у Петровському та Золотому.

На початку червня 2020 року представницька українська делегація на чолі з віце-прем'єром Олексієм Резніковим відвідала з робочим візитом Берлін. Головними питаннями переговорів стали відносини з Росією та врегулювання на Донбасі. Українська сторона зайняла навіть жорсткішу позицію, ніж за президента Петра Порошенка, закликавши Євросоюз посилити санкції проти Росії та ввести ембарго на постачання російських енергоносіїв. Позитивним підсумком берлінської зустрічі стали домовленості щодо забезпечення перемир'я на Донбасі. Ці заходи набули чинності 27 липня. Вони передбачають повну заборону ведення вогню, розміщення озброєння у населених пунктах та поблизу них, наступальних та розвідувально-диверсійних дій. Домовленості про встановлення режиму припинення вогню на Донбасі стали єдиним значущим результатом роботи ТКГ протягом року. У середині квітня 2021 року українська сторона подала нові поправки до франко-німецького проекту. У них зокрема Україна наполягає, щоб повний контроль над кордоном з Росією було відновлено до проведення в ОРДЛО місцевих виборів.

За три роки перебування на посту президента Укоаїни найуспішними реформами Володимира Зеленського які він са визнав були земельна реформа, інфраструктурна реформа та цифровізація країни. Земельна реформа – продаж землі та відміна мараторія. Цмфровізація була запущена з метою полегшити життя українція та позбавити їх стояння в черзі в банках і інших державних установ. Тойже самий приват 24 хоч і був запущений в 2001 році але набув популярності саме в цей періоб. Дія «Держава і я» — мобільний застосунок, вебпортал і бренд цифрової держави в Україні, розроблений Міністерством цифрової трансформації України. Дію було вперше презентовано у 2019 році й офіційно запущено у 2020 році. Застосунок дає змогу зберігати водійське посвідчення, внутрішній і закордонний паспорти й інші документи в смартфоні, а також передавати їхні копії при отриманні банківських чи поштових послуг, заселенні в готель і в інших життєвих ситуаціях. Також через Дію (застосунок і/або портал) можна отримати такі державні послуги як єМалятко (комплексна послуга при народженні дитини), зареєструвати бізнес і ФОП онлайн, сплачувати податки й подавати декларації, підписувати будь-які документи, змінювати місце реєстрації тощо. До 2024 року планується перевести 100 % державних послуг у Дію. Станом на кінець 2021 року додатком і порталом користується вже понад 12 млн людей. На порталі доступно вже 72 послуги, а у застосунку — 9 послуг та 15 цифрових документів. На весні 2022 року повинна була розпочатися державна програма Єсмартфон за якою пенсіонерам які вакцинувались від ковід 19 малиб видавати смартфони для легшої оплати ними комунальних послуг та отримання пенсії відразу на карту в приват24 але нажаль вона не відбулась. Іфастуктурана реформа яка включала в себе Проєкт «Велике будівництво» — масштабна розбудова якісної інфраструктури України. За яким будувались чи ремонтувались дороги державного значення, дидсадки школи, лікарні, спортивні комплекси, палаци спорту , реконструювання парків алей та скверів, будівництво льодових арен та проект. Також проет «Здорова Україна» за якими мали будуватись по країні спортивні майданчики. Також програма «Велика будівництва» мала на меті реконструювати регіональних аеропортів, наприклад як у Вінниці, Житомирі, Кривому Розі, Полтаві, Рівному, Чернівцях. Було завершено будівництво запоріжського мосту який будувався не одне десятиліття. Також програма велика реставрація за якою реставрувались історичні пмятки.

Повномаштабне вторгнення Росі в Україну. Військова кампанія почалася після тривалого нарощування російських військ з листопада 2021 року вздовж кордону України з РФ і Білоруссю та визнання органами влади Росії 21 лютого 2022 року терористичних утворень на території України — так званих «ДНР» і «ЛНР» — як державних утворень. Близько 4 години за київським часом (UTC+2) 24 лютого президент РФ В. Путін оголосив про «спеціальну воєнну операцію» з метою нібито «демілітаризації та денацифікації України». Уже за кілька хвилин почалися ракетні удари по всій території України, у тому числі неподалік від Києва. Російські війська вдерлися до України поблизу Харкова, Херсона, Чернігова, Сум, увійшовши з Росії, Білорусі й тимчасово окупованого Росією Криму. Завдяки спротиву української армії та сил самооборони вже в перші дні агресії російська армія зазнала значних втрат у живій силі та техніці. Паралельно велася активна дезінформація, Росія запускала численні фейкові новини, що нібито українська армія не чинить опору і планує відступати, що ворог увійшов у Харків чи що штаб ООС на Донбасі начебто знищено. Після опівдня тривали бої за міста Генічеськ, Скадовськ, Чаплинкау, Охтирку, Суми. Російські війська увійшли в Генічеськ і Олешки та захопили Чорнобильську атомну електростанцію, взявши персонал у заручники. 27 лютого тривали бої за аеропорт у Василькові. В Харкові українським силам вдалося відбити атаки ворога, зберігши контроль над містом. Суми лишилися під контролем України, як і Охтирка. Київ продовжив тримати оборону, знищуючи прониклі в місто диверсійні групи. Українські сили знешкодили у районі Гостомеля спецпідрозділ Росгвардії Чечні. Російські війська, що зайшли напередодні в Бердянськ, зіткнулися з мітингом містян. В Енергодарі зафіксували присутність диверсантів. Росія обстріляла також житлові квартали Сєвєродонецька. Володимир Зеленський підписав заяву на отримання Україною членства в Європейському Союзі. На початку березня ворожий наступ припинився на Волинському, Чорнобильському, Чернігівському напрямках, напрямках на Малин та Ірпінь, на рубежах Богодухів, Чугуїв, Шевченкове. Вночі 4 березня російські війська обстріляли енергоблоки Запорізької АЕС, виникла пожежа. До 18 березня окупанти досягли певного успіху лише в Донецькому операційному районі — заблокували вихід до Азовського моря. 19 березня війська України знищили кілька колон техніки окупантів в Миколаївській і Сумській областях. З'явилися дані про знищення командувача 8-ї загальновійськової армії Південного військового округу збройних сил РФ генерал-лейтенанта Андрія Мордвічева. На тимчасово окупованій території Донецької області Росія оголосила чергову хвилю мобілізації, піднявши граничний вік мобілізованих до 65 років. Дев'ять разів поспіль ЗСУ розбивали угрупування збройних сил РФ у селі Чорнобаївка, що була потрібна окупантам як майданчик для наступу на Миколаїв. 23 березня ЗСУ взяли в кільце міста Буча, Ірпінь та смт Гостомель Бучанського району, а наступного дня підірвали російський десантний корабель «Саратов» у порту Бердянська. В останні дні березня війська РФ відійшли від Києва, зосередившись на східному напрямку. 31 березня ЗСУ звільнили Бучу, а окупанти покинули Чорнобильську АЕС. За 1—2 квітня українські війська звільнили всю територію Київської області. За тиждень ЗСУ повністю звільнили, після Київщини, Житомирщину, Чернігівщину та Сумщину. Почалося відновлення інфраструктури та перебудова логістичних ланцюжків для запуску економіки цих регіонів. В Україну стали повертатися іноземні дипломати, евакуйовані перед початком вторгнення. 13 квітня українські військовики 2 ракетами Нептун поцілили у російський ракетний крейсер «Москва», що на початку вторгнення пропонував здатися захисникам острова Зміїний. Пошкоджений корабель затонув пізніше під час шторму. Після того зросла частота ракетних обстрілів україни російськими військами як помста за крейсер атак зазнали Харків, Київ, Львів. Загострилася ситуація в Маріуполі. 13 квітня підрозділи, які обороняють Маріуполь, пішли на з'єднання і успішно провели цю операцію в межах міста. 18квітня почалася битва за Донбас яка триває й досі. 9 травня керівництвом сша був підписаний ленд-ліз для україни за яким Україні надавалась військова техніка та зброя. У ніч з 16 на 17 травня військовиків з «Азовсталі» евакуювали на територію окупованих Новоазовська та Оленівки для подальшої доставки на підконтрольну українській владі територію. Наприкінці травня російські сили розпочали наступ в районах Лиману, Попасної, Сєвєродонецька, Слов'янська. До 28 травня в районі Сєвєродонецька, Тошківки та Осколонівки ЗСУ відтіснили російські війська на раніше зайняті позиції. Пізніше окупанти просунулися вглиб Сєвєродонецька. Українським силам вдалось перетнути Інгулець і створити плацдарм на іншому березі. 31 травня Європейський Союз погодив ембарго на російську нафту, що зменшить її імпорт до кінця 2022 року на 90 %. На кінець травня початок червня почались контринаступи ЗСУ на Харківському та Херсонському напрямку.