19. Соціально-демократичний рух кінця іі століття до н.Е. Брати гракхи.

Перемоги у війнах Римові здобула армія із селян. Проте розорення селянства підривало боєздатність римського війська: втрата землі позбавляла права служити в легіоні. Ті, хто виступав за реформи в державі, популяри, обрали своїм лідером Тіберія Семпронія Гракха. У 133 р. до н. е. Гракх виступив з проектом земельного закону. Кожна сім’я, за цим законом, не повинна мати більше ніж 500 югерів на батька і по 250 на двох синів (югер - близько чверті гектара) державної землі. Надлишки землі держава вилучала та розподіляла між безземельними. Закон забороняв продаж та дарування цих наділів. Невдоволені великі землевласники спровокували сутичку, під час якої Гракха і триста його прихильників було вбито. Проте оптимати не змогли припинити свою діяльності і справу Тіберія продовжив молодший брат Гай Гракх. У 123 р. до н. е. його було обрано народним трибуном. Незабаром його також убили, тож реформа звелася нанівець.

Однак їхні дії небули марними і Закон 111 р. до н. е. проголосив приватними власниками тих, хто на той момент володів державною землею. Це був перший у світі закон про приватизацію землі. Підсумком суспільних протистоянь стало схвалення реформи консула Гая Марія, яка перетворила римську армію з ополчення на найману. Відтепер римські громадяни, ставши до лав війська, отримували платню, а після закінчення служби — земельну ділянку. «Із законів, які він запропонував на догоду народові та з метою послабити вплив сенату, один стосувався заснування колоній. Цей закон передбачав водночас і розподіл громадської землі між бідняками. Другий стосувався воїнів, вимагаючи видавати їм одяг на кошти державної скарбниці без вирахування його вартості з їхньої платні, а також забороняв брати до війська осіб, яким не виповнилося сімнадцять років. Закон про союзників надавав італійцям однакові права з римськими громадянами. Хлібний закон передбачав продаж хліба бідним за дешевою ціною. Судовий закон своїми змінами найбільш відчутно підривав владу сенату. Потім Гай вніс ще й законопроект про нові колонії, про будівництво доріг і хлібних комор, причому сам керував цими роботами, сам за ними наглядав.

20.Союзницька війна 91 - 88 років. Диктатура сулли.

На кінець 90-х років І ст. д о н. е. суспільні суперечності настільки загострилися, що для багатьох політичних діячів ясною стала загроза нових соціальних заворушень. Наприкінці 92 р. до н. е. на посаду народного трибуна був обраний Марк Лівій Друз. Він дійшов висновку про необхідність провести деякі реформи для того, щоб уникнути нових спалахів соціальної боротьби. У 91 р. до н. е. Лівій Друз вніс на розгляд сенату ряд законопроектів. Він пропонував передавати справи про зловживання провінційних намісників сенатським судовим комісіям, але поповнити сенат 300 вершниками. Одночасно Лівій Друз пропонував розширити роздачу хліба по зниженій ціні. Проте найважливішою була пропозиція Друза дарувати всім італьським союзникам Риму права римського громадянства. 

Наприкінці 91 р. до н. е., коли в народних зборах обговорювали законопроекти Лівія Друза, проти них виступив консул Марцій Філіпп. Використовуючи свої права народного трибуна, Лівій Друз вивів консула із зборів, і його законопроекти було прийнято. Однак, коли в сенаті стало відомо про стосунки Лівія Друза з союзниками, Марцій Філіпп добився оголошення ухвали народних зборів недійсною. Слідом за цим Лівія Друза було вбито. Звістки про відхилення законопроекту Лівія Друза та його вбивство викликали обурення серед населення більшості союзних общин і стали приводом до повстання союзників проти Риму, відомого в історії під назвою Союзницької, чи Марсійської, війни (91—88 рр. до н. е.). Повстання проти римлян почалося в місті Авскулі. Жителі міста, прочувши про загибель Лівія Друза, зібралися в театрі. Туди ж прийшов і римський претор, якому стало відомо про збори. Звернувшись до зборів з брутальною промовою, він викликав обурення. Жителі Авскула розправилися з кривдником та його воїнами, після чого вони закликали до повстання інших союзників. Повстання охопило велику частину середньої та південної Італії. Зберегли вірність Риму тільки Умбрія та більша частина Етрурії, в яких розвинуті були великі рабовласницькі господарства. Організували військові сили й стали військовими вождями повсталих Квінт Помпедій Сілон і Гай Папій Мутіл. Вони створили армію повсталих, запозичивши римське озброєння і військову організацію. В перший період війни успіх супроводив повсталих, їхні загони здобули ряд міст у південній Італії. Наприкінці 90 р. до н. е. Луцій Юлій Цезар провів закон про дарування прав римського громадянства тим із союзників, які зберегли вірність Риму. На початку 89 р. до н. е. з'явився новий закон, яким було обіцяно римське громадянство всім повсталим союзникам, які складуть зброю протягом двох місяців з моменту його опублікування.Ці поступки римлян викликали вагання і відхід од повстання більш заможних груп повсталих. Однак союзні общини боролися далі. Проте поступово воєнна перевага перейшла до римлян. Подолавши героїчний опір повсталих, римляни оволоділи Корфінієм (89 р. до н. е.).Основні сили повсталих союзників було розбито (88 р. до н. е.), але в окремих гірських районах війна тривала ще якийсь час. Проте, незважаючи на поразку, більшість союзників все ж таки дістали права римського громадянства. 

Диктатура Сулли — період перебування при владі римського полководця Луція Корнелія Сулли, що супроводжувався великими жертвами. На початку свого правління Сулла ввів проскрипції — списки людей, які були засуджені до смертної кари. Цим самим він мав на меті помститись як особистим, так і громадським ворогам, а також прагнув до матеріального збагачення за рахунок вбитих. Для того, щоб потрапити до проскрипціїв, достатньо було бути заможним. Голови вбитих людей виставлялись на площі та на ораторській трибуні. Сулла засудив до смерті близько 40 сенаторів і 1,6 тисяч так званих «вершників». Була призначена винагорода тим, хто знайде і вб'є людину, що була занесена у проскрипції; гроші тому, хто скаже де вона переховується, і покарання тому, хто переховує . Cулла наказав розкопати могилу Гая Марія і викинути його тіло в річку Анно. Жорстокий терор тривав до 1 жовтня 80 року до н. е., в результаті загинуло близько 5 тисяч людей. Рабів засуджених Сулла відпускав на волю, створивши таким чином власну гвардію. Сулла знищував навіть найменші зародки демократії і жорстоко карав тих, хто починав їх.