68.Основні етапи об’єднання італії.

У середині XIX ст. в боротьбі за об’єднання Італії існувало два напрямки — радикально-демократичний і помірковано-ліберальний. Представники першого напрямку виступали за здобуття незалежності та об’єднання Італії «знизу» шляхом повстання, здійсненого народом, і запровадження в країні республіканської форми правління. Прибічники другого — відстоювали ідею здобуття національного звільнення «згори» завдяки боротьбі, якою керуватиме Сардинське королівство (П’ємонт), і бачили майбутню об’єднану Італію монархією.Поразка революції 1848-1849 рр. призвела до розчарування багатьох італійських патріотів в ідеалах радикальних демократів. Так, Д ж. Гарібальді та його прибічники дійшли висновку про необхідність союзу з поміркованими лібералами та П’ємонтом у боротьбі за об’єднання Італії. Від 1852 р. прем’єр-міністром П’ємонту став відомий представник поміркованих лібералів граф Камілло Бенсо Кавур (1820-1861). Початок обєднання. Наполеон III, прагнучи посилити французький вплив в Італії та витіснити Австрію, уклав в січні 1859 р. з урядом Кавура таємний договір про спільні військові дії проти Австрії разом з армією П'ємонта. Згідно з угодою звільнені від австрійців Ломбардія та Венеція мали бути включені до складу П'ємонту і утворити Королівство Верхньої Італії, повністю залежне від Франції. Напередодні війни до Італії прибули 20 тисяч волонтерів, які прагнули взяти участь у визвольній боротьбі. Гарібальді також дав згоду взяти участь у війні як генерал армії П'ємонту і очолити 3-тисячний корпус волонтерів. У квітні 1859 р. Франція та П'ємонт оголосили війну Австрії. Після генеральних битв в червні 1859 р. біля Мадженте та Сольферино, в результаті яких австрійці зазнали нищівної поразки, вся територія Ломбардії була звільнена від їх окупації. Справа об'єднання Італії здавалась вже вирішеною. Але Наполеон III, який не хотів посилення Італії, в липні 1859 р. без згоди з П'ємонтом підписав з Австрією попередній мир. П'ємонт змушений був разом з Францією підписати з Австрією мирну угоду, згідно з якою Ломбардія відходила до П'ємонту, а Венеція полишалась під владою Австрії.У березні 1860 р. уряди Тосканії, Парми, Модена, частини Романії провели плебісцити і прийняли рішення про приєднання до П'ємонту. Тієї ж весни розпочалось повстання на о. Сіцілія. На допомогу повсталим виступив Гарібальді. 11 травня 1860 р. гарібальдійці висадились на острові. Після триденних боїв гарібальдійцям вдалося захопити Палермо. Було утворено уряд революційної диктатури, який одним з перших видав декрет про розподіл громадських земель серед учасників визвольної боротьби. Після битви 20 липня 1860 р. Сіцілію покинули Бурбони і весь острів був в руках Гарібальді. Він почав готуватися до висадки на континент. Армія Гарібальді в цей момент нараховувала 24 тис. чол.17 серпня Гарібальді розпочав експедицію на континент. В цей час у Неаполі розпочалось повстання проти Бурбонів. 7 вересня 1860 р. гарібальдійці вступили до Неаполя. Генеральна битва відбулася 1 жовтня 1860 р. В результаті битви гарібальдійці отримали перемогу, а останні вірні Бурбонам війська зазнали поразки. Південна Італія була визволена.Було проведено плебісцит про приєднання до П'ємонту Неаполітанського королівства та Сіцілії. Більшість населення проголосувало за приєднання. У квітні 1861 р. було офіційно оголошено про створення італійського королівства. Венеція та Рим спочатку не ввійшли до його складу. Лише в 1866 р. Венеція, а в 1870 р. Рим були приєднані до Італійського королівства. Столицею королівства став Рим (1871 p.).

Основні етапи об'єднання Італії. 1814 - початок 1830-х рр. Діяльність товариств італійських карбонаріїв. Цілі карбонаріїв: звільнення Італії і ліквідація феодального устрою. 1815 р. Рішенням Віденського конгресу реставрувалися італійські феодально-абсолютистські монархії. 20 - 30-ті рр. XIX ст.Революції і повстання в Неаполі, П'ємонті, Пармі, Модені, Папській державі. Придушені австрійськими військами.Червень 1831 р. Створення організації «Молода Італія». Засновнк - Дж. Мадзіні. Мета - народна війна за звільнення від австрійського панування та її об'єднання в демократичну республіку.1848-1849 рр. Революція в італійських державах, зазнала поразки. 1852-1861 рр. Перебування при владі в Сардинському королівстві уряду Кавура. П'ємонт стає центром боротьби за об'єднання Італії.Квітень- липень 1859 р. Австро-італо-французька війна. Австрія зазнала поразки. Народні повстання в Тоскані, Пармі, Модені, Романьї (Папська область) переросли в революцію.Весна - літо 1860 р. Початок народного повстання на о. Сицилія. На допомогу повстанцям зі своїм загоном виступив Дж. Гарібальді.Вересень - жовтень 1860 р. Ліберали-монархісти перемогли гарібальдійців. Населення Неаполітанського королівства підтримало його приєднання до Сардинського королівства.14 березня 1861 р. Проголошення утворення Італійського королівства. Майже вся Італія об'єднана під владою Савойської династії. В 1866 році Італія підтримала Пруссію у війні проти Австрії.20 вересня 1870 р. Італійські королівські війська вступили в Рим. Остаточно завершено об'єднання Італії.