3. Дерево цілей підприємства

Дерево цілей – це наочне графічне зображення впорядкованості і взаємозв'язків цілей, що демонструє розділення загальної (генеральною) мети на подцели, завдання і окремі дії.

Дерево цілей можна визначити як цільовий каркас підприємства. Загальний вид дерева цілей можна зобразити схематично.

У основі побудови дерева цілей лежить ідея декомпозиції, тобто розукрупнення для того, щоб пов'язати генеральну мету із способами її досягнення, сформульованими у вигляді окремих завдань конкретним особам.

Основне правило побудови дерева цілей – повнота редукції, тобто процес зведення складного явища, процесу або системи до простіших складових. Для реалізації даного правила використовують наступний системний підхід:

• мета вищого рівня є орієнтиром, основою для розробки (декомпозиції) цілей нижчого рівня;

• цілі нижчого рівня є способом досягнення мети вищого рівня і повинні бути представлені так, щоб їх сукупність забезпечувала досягнення початкової (генеральною) мети.

Вимоги до побудови дерева цілей:

• повнота відображення процесу або явища;

• на кожному рівні сукупність подцелей повинна бути достатньою для опису цілей вищого рівня;

• несуперечність цілей вищого і нижчого рівнів;

• декомпозиція мети на подцели на кожному рівні повинна здійснюватися поодинці методологічному підходу;

• всі цілі повинні бути сформульовані в термінах робіт.

За будь-якого методу побудови «дерева цілей» Необхід­но дотримуватися таких вимог і правил: цілі мають бути сформульовані для кожного напряму діяльності підприєм­ства, кожного підрозділу, від яких залежить досягнення загального стратегічного результату.

Загалом «дерево цілей» дає змогу уявити цілісну кар­тину взаємозв'язків майбутніх подій, побачити зміст кон­кретних завдань підприємства і його підрозділів, оцінити їх важливість. Воно складається із цілей усіх ієрархічних рівнів підприємства на різних напрямах діяльності. Дося­гнення головної мети спирається на реалізацію підпоряд­кованих їй конкретних цілей, підцілей. Завдяки щ>ому до­сягається максимальна конкретизація основних параме­трів мети, якими є кількісне вираження очікуваних результатів, терміни їх досягнення тощо.

Тема 3. Корпоративні і ділові стратегії підприємства

1. Ієрархія стратегій підприємства.

2. Корпоративна стратегія.

3. Ділові (конкурентні) стратегії.

1. Ієрархія стратегій підприємства

Аналіз теорії і практики вибору стратегії демонструє все різноманіття ознак їх класифікації, серед яких можна виділити наступні:

1) ринкова частка (стратегії: творча, «зняття сливок», відходу з ринку);

2) ступінь активності поведінки підприємства в конкурентній боротьбі (наступальна, оборонна, проміжна, ліцензійна, охоронна);

3) рівень новизни ринку (що балансує, підтримки ринку, розвитку ринку, зростання, риски);

4) стадія життєвого циклу продукту (творення, глибокого проникнення, інтенсивного і вибіркового зростання, диверсифікації стабільності, балансування, скорочення, «зняття сливок», відходу, ліквідації);

5) позиція в конкурентному ланцюжку лідирування на ринку (стратегії лідера, послідовника, нового гравця);

6) привабливість галузі (інтенсивного зростання, обмеженого зростання, вибіркового зростання, оборонна, відходу).

Як видно з класифікації, названі стратегії не можуть бути однозначно визначені по одному з ознак.

Проте, ієрархія організаційної побудови фірм визначає як ієрархію цілей, так і ієрархію стратегій. Виходячи з цієї особливості формування стратегій, витікає необхідність з уявлення у вигляді багаторівневої стратегії, одним з основних принципів побудови якої є принцип ієрархічної підлеглості. Цей принцип припускає, що стратегія будь-якого рівня (окрім першого) повинна розроблятися на основі стратегій першого верхнього рівня, забезпечуючи підтримку загальної стратегічної лінії досягнення успіху.

У зв'язку з цим стратегії слід класифікувати по таких ознаках:

1) приналежність до стратегій управління портфелем сфер бізнесу (корпоративні або портфельні стратегії);

2) приналежність до стратегій досягнення конкурентних переваг (ділові або конкурентні стратегії);

3) приналежність до стратегій, вживаних залежно від внутрішніх умов (функціональні стратегії).

Кожному з рівнів розробки стратегії відповідають певні види стратегічних дій.

Таблиця 6.1

Стратегічні дії, характерні для певного рівня стратегії

Рівень стратегій	Завдання, характерні для кожного рівня	Відповідальні особи
1. Корпоративні стратегії	1) Створення і управління високопродуктивним портфелем структурних підрозділів підприємства (придбання компаній, зміцнення існуючих ділових позицій, припинення діяльності); 2) Досягнення синергізму серед підрозділів підприємства; 3) Встановлення інвестиційних пріоритетів і напрям корпоративних зусиль в найпривабливіші сфери бізнесу 4) зусилля по досягненню глобальних цілей	Керівники вищого рангу, ключові менеджери (рішення як правило, приймаються радою директорів)
2. Ділова стратегія	1) Формування механізму реагування на зовнішні зміни; 2) Розробка мерів, направлених на посилення конкурентоспроможності і збереження конкурентних переваг; 3) Об'єднання стратегічних дій основних функціональних підрозділів; 4) Зусилля по вирішення специфічних питань і проблем компанії	Генеральні директори, керівники підрозділів; (рішення зазвичай ухвалюються корпоративним керівництвом або радою директорів)
3. Функціональні стратегії	1) Дії, пов'язані з напрямом наявних ресурсів на підтримку ділової стратегії і досягнення цілей підрозділу; 2) Дії за рішенням вузькоспеціалізованих проблем	Керівники середньої ланки і керівники на місцях (рішення ухвалюються розділом підрозділу)

Корпоративну (загальну) стратегію організації називають також портфельною, оскільки вона формує певний склад і структуру інвестиційного портфеля організації.

Ділова (конкурентна) стратегія підприємства націлена на встановлення і зміцнення довгострокової позиції компанії на ринку.

Т.ч., портфельна стратегія визначає сферу діяльності компанії, а конкурентна - відповідає на питання, як фірмі поводитися у вибраній стратегічній області, щоб її шлях до досягнення своїх цілей в умовах конкуренції пролягав по оптимальному маршруту.