3. Еволюція стратегії підприємства

У економічній сфері проблеми стратегії підприємства почали системно розглядатися з 1911 р., коли в учбову програму Гарвардського університету був включений курс політики бізнесу. Основні етапи еволюції стратегії підприємства представлені в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Зміст основних етапів еволюції економічної стратегії підприємства

Етапи	Особливості етапу	Суть концепції	Передумови зміни концепції
1. Перша половина ХХ століття - 60-і роки	Довгострокове планування виробництва продукції, освоєння нового її вигляду	Нові підходи до досягнення цілей в конкурентній боротьбі	Розвиток НТП, розширення ринків, диверсифікація діяльності
2. 70-і роки ХХ ст.	Якісний розвиток методів визначення довгострокових перспектив	Зміна суті стратегічного вибору	Кризові явища в міжнародній економіці, пошук нових чинників успіху, необхідність гнучкого реагування на зміни в зовнішньому середовищі
3. 80-і роки Ххст.	Використання методів адаптації до змін в зовнішньому і внутрішньому середовищі організації	здатність підприємства вибирати поведінку, яка б забезпечувала досягнення перспективної мети	Проблема післякризового виживання і розвитку в умовах посилення конкуренції
4. кінець 90-х гг ХХ ст. – почало ХХI	Концепція стратегічного підприємництва і синергізму	Розвиток стратегії підприємства як можливості досягнення тактичних завдань підприємства	Глобалізація, формування транснаціональних корпорацій, посилення загрози поглинання підприємств конкурентами.

4. Стратегічний набір і стратегічний розрив

Стратегічний набір – це система стратегій різного типу, що розробляються підприємством на певний проміжок часу, яка відображає специфіку функціонування і розвитку підприємства, а також рівень його претензій на місце і роль в зовнішньому середовищі.

Вимоги до стратегічного набору:

• орієнтування на досягнення реальних взаємозв'язаних цілей;

• надійність, тобто всебічну обґрунтованість і зваженість;

• відображення господарських процесів в їх сукупності і взаємозв'язку;

• гнучкість і динамічність стратегічного набору, тобто облік змін в зовнішньому і внутрішньому середовищі.

Стратегічний набір - це не демонстрація загальних намірів, а акцентування на відмітних характеристиках і особливостях окремих підприємств.

Не може бути двох ідентичних стратегічних наборів, якими керуються фірми, навіть якщо вони працюють в одній і тій же галузі. Це пояснюється умовами і особливостями функціонування кожного підприємства: особливістю адаптації внутрішнього середовища до умов зовнішнього оточення, а також ступенем активності впливу керівництва на формування середовища функціонування організації.

Грамотно сформований стратегічний набір - той, який відображає досягнутий рівень розвитку, особливості і умови його подальшого руху, відповідно до вибраних стратегій.

Стратегічний набір повинен заповнити «стратегічний розрив» підприємства, тобто забезпечити умови для його саморозвитку.

Стратегічний розрив – це інтервал між можливостями, обумовленими існуючими тенденціями зростання підприємства, і бажаними орієнтирами, необхідними для вирішення екстрених проблем розвитку підприємства в довгостроковій перспективі.

Проблема – це невідповідність між бажаним, відображеним в цілях, станом об'єкту управління і його поточним станом, що склався на певний момент часу, а також труднощі, невирішені завдання і вузькі місця, які виникають в його функціонуванні.

Стратегічний розрив – це поле стратегічних рішень, які повинні прийняти керівники підприємства для вирішення виявлених проблем з метою наближення існуючих тенденцій розвитку до бажаних. Як правило, розрив компенсують впровадженням нових продуктів і заповненням нових ринком товарами, що вже випускаються. Крім того, специфічні напрями заповнення стратегічних розривів передбачають:

• пошук нових можливостей зростання;

• активний пошук інновацій різних типів;

• визначення таких сфер діяльності, в яких підприємство буде найбільш конкурентоздатним;

• розробку заходів щодо підвищення конкурентоспроможності всього підприємства;

• перерозподіл ресурсів з неперспективних напрямів діяльності;