2. Концепції стратегії підприємства

Система розуміння сутності, особливостей, призначен­ня і впливу стратегії на функціонування підприємств має тривалий розвиток, і на сучасному етапі у ній виокремлю­ються різні бачення, підходи, тлумачення, пропонуються різні ідеї і висновки. Усе це свідчить про багатовимірність стратегії підприємства як феномену, поліваріантність ви­користання її в економічній практиці, неоднозначність ефектів від її застосування. З цим пов'язані різноманітні наукові концепції стратегії підприємства.

Погляди науковців і практиків на роль стратегій в управлінні суттєво розходяться, наслідком чого є відсут­ність єдиної концепції стратегій підприємства. Одними вченими стратегія розглядається як звичайний інстру­мент, іншими — як орієнтир, що вказує на сегмент ринку чи тип підприємницької поведінки тощо.

На думку видатного англійського дослідника, спеціа­ліста в галузі ділової політики і стратегії професора М. Портера, більшість стратегій можна згру­пувати, взявши за основу одну з видових стратегій: кон­троль над витратами, диференціація, фокусування та ін. Він керується тим, що у ринковій економіці гегемоном є споживач, якого цікавлять ціна і якість (це визначає лише два основні орієнтири для будь-яких стратегій);

Авторитетні дослідники в області економічних знань (Р. Мінцберг, Б. Альстренд, Дж. Лемпел) виділяють три основні напрями дослідження стратегії підприємства:

1) Директивне, основою якого є технологія, послідовність і методи розробки стратегії. Представники даного напряму акцентують свою увагу на проблемах ідеальної стратегічної поведінки. До нього належать наступні концепції:

- дизайну (формування стратегії як конструювання і моделювання);

- планування (створення стратегії як формальний процес використання процедур, прийомів, засобів);

- позиціонування (розробка стратегії виключно аналітичний процес);

2) Адаптивне, який припускає контрольовану адаптацію до зовнішніх змін і не виключає свідомого впливу на елементи зовнішнього середовища. Виділяють такі концепції:

- підприємництва (стратегія як процес і результат передбачення);

- когнітивній (основна увага приділяється процесам мислення, психології при обробці інформації і ухваленні рішень);

- культури ( культура управління – головна і основна передумова розробки стратегії);

- реактивна (формування стратегії як реактивні процеси у відповідь на вплив зовнішнього середовища).

3) Синтетичний підхід передбачає розробку стратегії як формування конфігурацій ( композицій структур підприємства і елементів зовнішнього середовища), а також трансформації (безпосередньої розробки стратегії. Концепція конфігурації пов'язує формування і реалізацію стратегії підприємства по стадіях життєвого циклу підприємства).

На сучасному етапі більше всього прихильників завоювала концепція синергізму (греч. Synergos - що діє разом), відповідно до якій стратегії повинні забезпечувати синергетичний ефект. Синергізм означає появу нової сили, ефекту, якісно нових джерел розвитку, підвищення ефективності діяльності в результаті системного ефекту. У економіці такого ефекту можна досягти шляхом реорганізації виробничої системи і структури управління, забезпечуючи підвищення ефективності діяльності підприємства без залучення значних додаткових ресурсів, за рахунок раціоналізації управління, мобілізації резервів і так далі