4. Діловий комплексний аналіз економічної інформації

До дієвих інструментів стратегічного аналізу відносять метод PIMS (Profit Impact of Market Strategy – вплив ринкової стратегії на прибуток), що забезпечує встановлення кількісних закономірностей впливу чинників виробництва і ринку на довгострокову рентабельність і прибутковість підприємств. Погляди його прихильників базуються на тому, що ефективність функціонування будь-якої господарської організації, незалежно від галузі, розміру, специфіки продукції, географічного положення, обумовлюється загальними для всіх виробництв чинниками. В результаті аналізу даних про функціонування підприємств було визначено 37 таких чинників, які на 80% пояснюють відмінності показників ефективності господарських організацій. Найбільш істотними є:

1) капіталоємність (за інших рівних умов більш капіталомісткі підприємства мають нижчий рівень довгострокової прибутковості);

2)Относительное якість продукції (кращі фінансові показники мають підприємства, продукцію яких споживачі оцінюють више, чим продукцію конкурентів);

3) продуктивність (за інших рівних умов підприємства з вищим рівнем продуктивності праці є рентабельнішими);

4) конкурентна позиція бізнесу (велика частка ринку в порівнянні з основними конкурентами забезпечує великий прибуток);

5) низькі витрати на одиницю продукції (ефект кривої досвіду);

6) вертикальна інтегрованість (на стабільному ринку вона позитивно впливає на господарську діяльність, на нестабільному – негативно);

7) інновації (збільшення вкладень в НІОКР, дослідження ринку, розвиток збутової мережі покращує результати господарської діяльності підприємства тільки за умови, що підприємство має сильну позицію на ринку).

У реальній практиці стратегічні чинники взаємозв'язано, що спонукає до побудови емпіричних залежностей, що відображають ці взаємозв'язки. Метод PIMS представляє ці взаємозв'язки в двовимірних матрицях, по осях яких відображено 3-5 рівнів (якісних характеристик) цих чинників. Такими чинниками є: ціна – якість; рівень якості – частка ринку і так далі Далі складають достатньо прості матриці, в клітках яких фіксують відносну ціну, прогнозну частку на ринку, рівень рентабельності інвестицій і інші показники.

5. Інші матричні методи формування і аналізу корпоративних стратегій

Систему матричних методів формування і аналізу корпоративних стратегій представляє матриця ADL/LC, заснована на визначенні стадії життєвого циклу СЕБ. Вона зосереджена на 20 – 24 типових ситуаціях (клітках), для кожної з якої запропоновано 2 – 3 типові стратегії.

Достатньо поширеною є і матриця І. Ансоффа, яка рекомендує декілька стратегій зростання для різних поєднань товару і ринку, які розрізняють по критерію «старий, - новий».

Матриця І. Ансоффа

Варіанти	Старий ринок	Новий ринок
Старий товар	Удосконалення діяльності	Збільшення частки ринку
Новий товар	Товарна експансія	Диверсифікація

Досвід країн з розвиненою економікою свідчить, що вірогідність успіху приведених в матриці Ансоффа окремих стратегічних альтернатив неоднакова: унаслідок синергетичного ефекту вірогідність успіху старого товару на старому ринку складає 50%, нового товару на старому ринку – 33%, старого товару на новому ринку – 20%, нового товару на новому ринку – 5%.

Модель Ансоффа розвинув німецький дослідник Дерек Абель, який запропонував визначити сферу бізнесу в трьох змінах: обслуговувані групи покупців (хто?), потреби покупців (що?), технологія, використовувана при розробці і виготовленні продукції (як?).

Новизна моделі Абеля полягає в тому, що порівняно з Ансоффом він пропонує додатковий третій чинник для визначення бізнесу - технологію.