2. Система цілей підприємства. Види цілей та їх особливості

Цілі підприємства, їх види і особливості

У стратегічному плануванні важливу роль відіграють цілі підприємства (організації, фірми, компанії), які є крите­рієм оцінювання досягнутих результатів, ухвалення рішень про доцільність чи необхідність конкретних змін щодо вну­трішньої політики підприємства і його поведінки на ринку.

Цілі підприємства (організації) фірми, компанії) — сформульова­ні у процесі стратегічного планування конкретні кінцеві результати, яких підприємство прагне досягти через певний проміжок часу.

На відміну від місії, яка задає загальні орієнтири, на­прями розвитку підприємства, що визначають сенс його іс­нування, цілі фіксують кінцеві етапи, до яких воно пра­гне. З обґрунтування цілей, як правило, починається робо­та над формуванням стратегії підприємства, оскільки заради їх досягнення воно формується, функціонує і роз­вивається як соціальна система.

У цілях реалізуються об'єктивні і суб'єктивні чинники стратегічного управління організацією, адже вони повинні відповідати об'єктивним законам, без чого не будуть ре­альними, а значить — і досяжними. Водночас цілі є про­дуктом свідомості, формулюються людьми і відображають їхні інтереси.

В українській мові на означення бажаного майбутнього вживається і поняття «мета» — те, до чого хтось прагне, чого хоче досягти. Менеджмент вважає це поняття шир­шим за смисловим обсягом від поняття «ціль». Відповідно мета управління підприємством відображає його майбут­ній стан за певними критеріями. Таким критерієм, напри­клад, може бути підвищення конкурентного статусу на ринку. Ця мета може конкретизуватися в таких цілях, як збільшення обсягів продажів, утвердження на певному сегменті ринку, підвищення конкурентоспроможності продукції на конкретних регіональних ринках тощо.

Досягнення цілі пов'язане з певними організаційними, матеріальними, фінансовими затратами, зусиллями людей, тому вона повинна бути належно вмотивованою, в іншому разі витрати на її досягнення можуть виявитися марними.

Тривалий час головною метою суб'єктів господарюван­ня були багатство, прибуток. Із загостренням конкуренції такі цілі втратили свою значущість, головним стало збере­ження позицій у конкурентному середовищі, у системі економічних відносин. Причина цього полягає не тільки в конкуренції, а й у тому, що поряд з комерційними органі­заціями функціонують і некомерційні. Наприклад, гро­мадські організації, до яких можна віднести і біржі, метою яких не є збагачення, однак вони сприяють збільшенню прибутку інших, у даному разі брокерських контор, що функціонують при них. Цілком ігнорують прибуток як мету діяльності різноманітні благодійні організації, фон­ди. Усе це сприяє усвідомленню соціального призначення, підвищенню соціальної відповідальності бізнесу, який все частіше вимушений зосереджувати свої ресурси, зусилля і на вирішенні проблем суспільства.

Крім того, більшістю великих організацій на сучасному етапі керують не власники, а наймані менеджери, доходи яких не у всьому залежать від величини прибутку. їх цілі да­леко не завжди пов'язані зі збагаченням, а часто з професій­ною самореалізацією, досягненням суспільного визнання. Наприклад, менеджером американської автомобільної ком­панії «Крайслер» славнозвісним Лі Якоккою керувало на­самперед амбітне бажання подолати кризу, в якій опинила­ся ця компанія, вивести п на новий рівень розвитку. Не менш суттєвим є і те, що в сучасній економіці прибуток зал­ежить не тільки від уміння продати створений товар, а й від здатності запропонувати споживачам те, що їм потрібно на певний момент, що користується попитом, задовольняє су­спільні потреби. Хто краще справляється з таким завдан­ням, той і може розраховувати на більший прибуток. Тому прибуток розглядається не як мета діяльності, а як необхід­на умова подальшого розвитку, джерело інноватики.

Цілі не лише визначають поведінку суб'єкта господа­рювання, а й впливають на елементи системи менеджмен­ту: зміст основних видів управлінської діяльності (функ­цій), вибір способів впливу на об'єкт (методів), організа­ційну структуру й процес управління, набір і розміщення кадрів та ін. Для цього вони повинні бути конкретними, вимірюваними (інакше неможливо визначити ступінь їх досяжності), здійснимими (в іншому разі вони дезорганізовують виконавців), володіти великим потенціалом, на­дихати, вселяти надію, стимулювати колективний та інди­відуальний розвиток.

У системі управління організацією мета і цілі викону­ють особливо важливі функції. Передусім вони відобража­ють філософію організації, концепції її діяльності і ро­звитку. Оскільки види діяльності є основою загальної й управлінської структури організації, то цілі визначають їх характер та особливості, впливають на поточну діяльність як усієї організаційної системи, так і окремих працівни­ків, служать для них орієнтирами у навколишньому світі.

Стратегічні цілі володіють тимчасовою обмеженістю, розраховані хоча і на тривалий, але все таки осяжний період часу. Стратегічні цілі виводяться виходячи з підприємницької філософії корпоративної місії, а також з результатів аналізу і прогнозування. Вони завжди відносяться до конкретних ринків і конкретних продуктів, наприклад, проникнення в яку-небудь галузь, розширення ринку, завоювання розташування у певної групи клієнтів.

Стратегічні цілі підприємства конкретизуються в тактичних цілях, що враховують поточну конкретну ситуацію і що точно визначають бажані рубежі. Вони носять короткостроковий оперативний характер: досягнення певної величини прибули; об'ємів збуту, темпів зростання виробництва і так далі

Підприємство є суспільним інститутом, отже, його цілі повинні відображати очікування зацікавлених груп, на які поведінка і результати діяльності підприємства роблять безпосередній вплив. Кожна з таких груп по-своєму зацікавлена в результатах діяльності даного підприємства і має власні цільові установки:

• власники: зростання доходів, власності, дивідендів;

• працівники: оплата праці, умови праці, задоволення роботою;

• інвестори і орендодавці: стабільність і зростання доходів;

• споживачі продукції: кількість, якість і ціна вироблюваної продукції, забезпечення вибору;

• органи влади: своєчасність і повнота надходження грошей до бюджету, раціональне використання ресурсів;

• суспільство в цілому: економічне зростання, соціальна захищеність, збереження навколишнього середовища.

Як видно, зацікавлені групи ставлять перед підприємством одночасно ряд різних, часто суперечливих цілей, які не можна задовольнити однаковою мірою. Прикладом може служити суперечність між прибутковістю і підтримкою зайнятості.

Разом з тим всі зацікавлені групи мають можливість надавати те або інший опосередкований вплив на вибір цільових установок підприємства шляхом формування умов його діяльності, т.з. правил гри.

Така дія виражається в державному регулюванні (фінансово-кредитна, податкова, амортизаційна політика, контроль цін і тому подібне), законодавчій охороні навколишнього середовища, соціальному захисту населення і іншому.

Виходячи з цього, при формуванні системи стратегічних цілей підприємства необхідно добиватися компромісної інтеграції цінностей зацікавлених груп так, щоб досягнення однієї або декількох цілей сприяло досягненню останніх.

Наявність безлічі суб'єктів економіки пояснює наявність безлічі цілей. Але різноманіття не єдина характеристика цілей. Однією з найважливіших характеристик цілей є їх ієрархічність. Ця особливість є наслідком побудови організаційної структури підприємства, як ієрархічної. Кожна структурна одиниця повинна володіти, і володіє деякою метою розвитку, але оскільки кількість структурних одиниць у фірмах достатньо велика, успіх розвитку фірми багато в чому залежить від того, як досягається баланс між цілями організації в цілому і цілями окремих структурних підрозділів.

Найбільший вплив на формування системи стратегічних цілей роблять групи власників і працівників підприємства. Тому як найважливіші цілі виступають показники об'ємів продажів, долі ринку і прибутку, що відображають пріоритетну орієнтацію даних зацікавлених груп. Крім того, зростання названих показників сприяє досягненню ряду цілей інших зацікавлених груп.

Отримання прибутку має ключове значення для підприємства. Пріоритет цілей зазвичай визначається залежно від рівня прибутковості, оскільки виконання неекономічних завдань, кінець кінцем, залежить від платоспроможності підприємства. Які б цілі не ставилися, якщо підприємство не отримає адекватного прибутку, його виживання наражатиметься на небезпеку і жодна з поставлених цілей не буде досягнута.

Проте, це не означає, що орієнтація тільки на отримання прибутку може бути основою результативної діяльності підприємства.

В даний час існує два основні підходи до формування цілей стратегічного управління підприємством:

• перший – характеризується прагненням виділити єдину, загальну або головну мету (моноцільовий підхід, наприклад, формулювання вимог по мінімізації різних показників витрат або максимізації об'ємних показників);

• другий - багатоцільовий або плюралістичний підхід – припускає виділення великого числа цілей, рівнозначних за значенням при ієрархічній класифікації.

Стратегічні цілі розвитку підприємства повинні бути:

• комплексними і конзистентними (взаємно узгодженими);

• конкретними (конкретизувати необхідний кінцевий результат);

• реально досяжними (що реалізовуються в межах гарантованого об'єму ресурсів, що розташовується);

• ясними ( зрозумілими всім, хто працюватиме для їх досягнення);

• що піддаються контролю (сформульовані в кількісних показниках і термінах).