Мал. 27. Правильне прикладання дитини до грудей
Наступний малюнок демонструє процес смоктання (мал. 28).
Стрілкою показано рух м'язів язика, скорочення яких притискує «соску», яка утворилася з тканин молочної залози, до твердого піднебіння. Молоко видавлюється з молочних синусів у рот дитини, яка його ковтає.
Таким чином, під час смоктання дитина витягує тканину молочної залози у вигляді довгої «соски»; завдяки окситоциновому рефлексу молоко поступає у молочні синуси, і під тиском язика воно із синусів надходить у ротик дитини.
Мал. 28. Процес смоктання
Процес такого смоктання являє собою ефективне смоктання.
Важливо підкреслити, що при такому смоктанні не відбувається пошкодження соска (не утворюються тріщини), а також відсутні явища аерофагії.
Малюнок 29 демонструє різницю між правильним і неправильним прикладанням дитини до грудей матері. Ознаки правильного прикладання:
• підборіддя дитини торкається груді матері;
• ротик дитини широко розкритий;
• нижня губа вивернута;
• щічки округлені або розтікаються на груді матері;
• більшу частину ареоли не видно (в основному нижню її частину);
• мати не відчуває біль навіть при тривалому смоктанні;
• чути як дитина ковтає молоко.
Слід підкреслити, що забезпечення правильного прикладання дитини до грудей матері і здійснення ефективного смоктання — один з вирішальних чинників успіху лактації взагалі.
Наслідки неправильної техніки вигодовування дитини:
• утворення тріщин, біль при годуванні грудьми, поява страху у матері перед відчуттям болі, гальмування рефлексу виведення молока;
• неефективне смоктання дитини, а отже її незадоволення, зниження маси тіла;
• недостатнє спорожнення молочної залози спричинює лактостаз та зменшення секреції молока;
• розвивається так звана «гіпогалактія»;
• наслідком утворення тріщин і лактостазу може бути мастит.
Причинами неправильної техніки грудного годування є:
• недосвідченість матері;
• недосвідченість медичного персоналу, невміння надати практичну допомогу матері;
• годування дитини з пляшечки (долактаційне годування або догодовування);
• деякі анатомічні варіанти сосків у матері;
• туге сповивання дитини, обмеженість її рухів;
• мала вага дитини.
Окрім материнських рефлексів для початку і підтримання лактації значна роль надається рефлексам дитини. Нормальна доношена дитина до моменту народження має все для того, щоб успішно смоктати груди. Новонароджений діє за вродженою програмою пошуку їжі в перші години після пологів, а саме — карабкається по животу матері до її грудей, має координовану діяльність рухів ручок і широко розкритого рота в активному пошуку соска та активно захоплює сосок і частину ареоли, енергійно насичуючись до засинання. Тобто при годуванні дитини грудьми підключається низка рефлексів: пошуковий — викликається торканням до щічки або ротика дитини, після чого вона опускає язичка і висуває його вперед; смоктальний — викликається, якщо торкнутися соском до піднебіння і ковтальний — при наповненні рота молоком.
Мал. 29. Різниця між правильним та неправильним прикладанням
Всі ці рефлекси здійснюються автоматично, без попереднього навчання дитини. В той же час, для відповідного спрацювання цих рефлексів мати повинна правильно тримати груди, виконувати правильне положення і прикладання дитини під час годування грудьми. Таким чином, для запуску, становлення і розвитку стійкої і тривалої лактації необхідні такі умови:
1. Передлактаційна підготовка молочної залози, яка визначається, в першу чергу, станом фетоплацентарної системи вагітної жінки.
2. Раннє прикладання новонародженого до грудей матері (в перші ЗО хвилин після пологів).
3. Активне, інтенсивне, часте смоктання грудей за вимогою дитини.
4. Правильна техніка прикладання новонародженого до грудей матері для забезпечення ефективного смоктання
5. Регулярне спорожнювання молочної залози.
6. Позитивний емоційний стан матері при годуванні грудьми.
Цілком очевидно, що виконання цих умов можливо тільки при веденні лактації і грудного вигодовування відповідно до сучасних рекомендацій, які передбачають використання системи спільного перебування матері і дитини в пологових стаціонарах з обов'язковою підтримкою з боку підготовленого медичного персоналу.
Що ж відбувається, якщо ці умови не виконуються? Лактація все одно виникає, тому що вміст пролакти-ну в крові після пологів підвищений протягом 25—40 днів. Пролактиновий «фон», який зберігається після пологів, можна розглядати як своєрідний філогенетичне сформований механізм «страхування», який забезпечує мінімальну тривалість лактації на той час, коли відбувається її рефлекторна регуляція і підтримання.
Таким чином, адекватність терміну, частоти і техніки прикладання дитини до грудей реально впливають на стан лактації жінки, починаючи з середини 2-го місяця після пологів, що ми і бачимо в медичній практиці. Саме в цей період у більшості жінок має місце недостатня кількість молока, що призводить до використання штучних сумішей.
Як бачимо, саме в перші години і дні після пологів, саме ятрогенні чинники організації годування новонародженого визначають долю його природного вигодовування в подальшому і в цілому.