Мал. 11. Діагностика уражень цнс плода. Мрт

2) при поперечному перетині живота, перпендикулярному хребту плода на рів внутрішньопечінкового відрізка пупкової вени, на якому перетин живота має правильну округлу форму, визначають передньозадній і поперечний діаметр живота, на підставі чого можна обчислювати середній діаметр живота і його окружність;

3) при вільному скануванні в ділянці тазової частини плода досягають ви­раженого поздовжнього перетину стегнової кістки плода і визначають її дов­жину.

На підставі отриманих фетометричних показників розраховують передба­чувану масу тіла плода, причому похибка в разі зміни загальноприйнятих фор­мул обчислення зазвичай не перевищує 200—300 г.

Для якісного оцінювання кількості навколоплідних вод вимірюють вільні від частин тіла плода і петель пуповини "кишені". При розмірі найбільшої з них до 1 см у двох взаємно перпендикулярних площинах діагностують мало­воддя, а при її вертикальному розмірі понад 8 см — багатоводдя.

Розроблено таблиці органометричних параметрів плода залежно від терміну вагітності практично для всіх органів і кісткових утворень, які потрібно вико­ристовувати за найменшої підозри на відхилення в його розвитку.

Біофізичний профіль плода — це формалізована шкала його біофізичної ак­тивності та внутрішньоутробного благополуччя. В його основі лежить визна­чення проявів різних форм рухової активності плода, міокардіального рефлек­су, а також об'єму навколоплідних вод та ультразвукових особливостей струк­тури плаценти.

Оцінювання перерахованих вище показників досить повно характеризує вплив на плід як гострої, так і хронічної гіпоксії. Максимальна оцінка — 10 балів, її зниження до 7 балів і менше свідчить про порушення внутрішньоутробного розвитку плода.

Нині в діагностиці пренатальних гіпоксичних уражень ЦНС плода велико­го значення набувають новітні методи медичної візуалізації. Одним із таких методів є метод магнітно-резонансної томографії (МРТ, мал. 11). Після того як було доведено безпеку застосування МРТ для вагітної і пло­да, цей метод набув значного поширення.

Метод дає змогу одержати зображення з найкращим, порівняно з іншими методами, контрастом тканин досліджуваного об'єкта і вивчати зображення об’єкт та в будь-якій заданій проекції. При цьому метод дає можливість точно визначи­ти характер патологічного процесу, його локалізацію, поширеність в організмі.

Використання МРТ в акушерстві значно підвищило точність діагностики природжених вад розвитку плода, патології плаценти, стану навколоплідних вод. ЦНС плода є головною зоною дослідження МРТ в акушерстві. На сьогод­ні не існує інших методів візуалізації, які б давали змогу отримати точніші дані про стан ЦНС плода та вади її розвитку. Специфічність МРТ для діагностики уражень ЦНС плода становить 97 %.

Значного поширення в перинатології набув спосіб вимірювання швидкості кровотоку в системі мати — плацента — плід методом допплєрометрії, яка дає змогу виявити характер порушень кровотоку в матері і плода, визначити його критичний стан. Окрім цього, визначення стану кровотоку в системі мати — плацента — плід дає можливість з достатньою точністю прогнозувати перинатальні наслідки.

Допплерівське дослідження кровотоку в системі мати — плацента — плід можна рекомендувати як скринінговий метод діагностики в II—III триместрі вагітності, починаючи з 16—20-го тижня. Проведення допплєрівського дослідження кровотоку в цей період дає можливість оцінити функціональний стан плода, діагностувати несприятливі стани, що розвиваються, визначити ступінь їх тяжкості, спрогнозувати подальший розвиток вагітності, обрати оптимальний метод розродження і здійснити контроль за ефективністю проведеної терапії. Для вирішення цих завдань здійснюють комбіноване дослідження крово­току в матково-плацентарній, плодово-плацентарній і плодовій ланках систе­ми мати — плацента — плід. При цьому для адекватного оцінювання функціо­нального стану плода та його резервних можливостей слід врахувати стан як артеріального, так і венозного кровотоку. Про неблагополучний стан плода свідчить підвищення індексів судинного опору (пульсаційного індексу, індексу резистентності, систоло-діастолічного відношення) у маткових і пуповинних артеріях. Відсутність діастолічного компонента кровотоку або його ретроград­ний напрямок свідчать про критичний стан плодово-плацентарної ланки фетоплацентарної системи. Водночас для адекватного оцінювання ступеня тяжкості плацентарної дис­функції слід уточнити стан кровообігу безпосередньо в судинах плода і враху­вати дані КТГ. У цьому аспекті інформативним є визначення судинного опору в аорті та середній мозковій артерії плода. Збільшення периферійного опору в аорті при зниженні його в мозкових судинах вказує на централізацію кровообі­гу, що забезпечує переважно кровопостачання мозку в умовах гіпоксії. Високоінформативним методом також є визначення кровотоку в легеневих судинах плода з метою встановлення зрілості легень.

КТГ — поширений метод оцінювання стану плода, заснований на аналізі змін частоти його серцебиття у стані спокою і в русі, в умовах маткової актив­ності і впливу факторів навколишнього середовища (Мал.12).

КТГ — безперервна одночасна реєстрація ЧСС плода і тонусу матки із графічним зображенням фізіологічних сигналів на каліброваній стрічці. На сьогодні КТГ є провідним методом дослідження характеру серцевої діяльності плода. Завдяки простоті у застосуванні, інформативності і стабільності отрима­ної інформації нині КТГ практично повністю витіснила з акушерської практи­ки ФКГ і ЕКГ. КТГ може бути використана для спостереження за станом плода як під час вагітності, так і під час пологів.

Під час непрямої (зовнішньої) КТГ ЧСС реєструють за допомогою ультра­звукового датчика, що працює на ефекті Допплера, а тонус матки — за допо­могою тензометричних датчиків. Датчики прикріплюють до передньої черевної стінки вагітної спеціальними ременями: ультразвуковий — у ділянці стабільної реєстрації ЧСС, тензодатчик — у ділянці дна матки.

Пряму (внутрішню) КТГ використовують при пологах за відсутності пло­дового міхура. ЧСС реєструють за допомогою голчастого спіралеподібного електрода, який уводять у передлежачу частину плода, що дає змогу не тільки реєструвати ЧСС плода, а й записувати електрокардіограму, яку розшифрову­ють за допомогою спеціальних комп'ютерних програм. Пряму реєстрацію внутрішньоматкового тиску здійснюють за допомогою введеного в порожнину матки спеціального катетера, з'єднаного із системою вимірювання тиску, що дає можливість визначити внутрішньоматковий тиск.