Основна хронологія:

1681-1736 рр. – життя та діяльність Феофана Прокоповича, одного з найосвіченіших людей свого часу, який у 1711 р. був ректором Києво-Могилянської академії, а з 1716 р. став найближчим радником Петра І з питань церковної реформи. Публіцист, драматург і поет, знавець філософії та богослов’я, автор історичних, юридичних, педагогічних праць.

1701-1747 рр. – життя та діяльність Василя Григоровича-Барського, письменника, мандрівника, художника.

1720 р. – Петро І заборонив книгодрукування українською мовою.

1721 р. – Ф. Прокопович уклав «Духовний регламент», у якому обґрунтував нову синодальну систему управління церквою, яка узаконювала владу царя над церковною організацією.

1722 р. – заснування у Бєлгороді наукового центру, який у 1726 р. був переведений до Харкова і у 1731 році отримав статус Харківського колегіуму.

1722-1794 рр. – життя та діяльність Григорія Сковороди.

1729 р. – Петро ІІ розпорядився переписати з української мови російською державні постанови і розпорядження.

1731-1745 рр. – під керівництвом Йогана-Готфріда Шеделя була збудована 93-метрова дзвіниця Києво-Печерської лаври.

1747-1753 рр. – за проектом Б. Растреллі у Києві була збудована Андріївська церква.

1752-1755 рр. – за проектом Б. Растреллі у Києві був збудований царський (Маріїнський) палац.

1758-1823 рр. – життя та діяльність Василя Капніста, письменника, патріота.

1763 р. – Катерина ІІ заборонила викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії.

1773 р. – Антоній Піллер відкрив друкарню у Львові.

1775 р. – Синод видав розпорядження про вилучення з усіх шкіл українських букварів.

1776 р. – з’явилась перша українська газета – «Львівська газета», що була видрукована французькою мовою й розміщувалась на чотирьох сторінках.

Опорні поняття та терміни:

БАРОКО – стиль в європейському мистецтві кінця ХVІ – середини ХVІІІ ст., для якого характерні зовнішній блиск, парадність, декоративність. В Україні поряд з «високим», аристократичним бароко існувало народне – міщанське, селянське, козацьке.

КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ – умовна назва групи українських літописів, яка утвердилася ще у ХVІІІ ст. Тоді під терміном «козацький» розуміли «український». До них відносять три класичні пам’ятки української історіографії – літописи Самовидця, Г. Граб’янки та С. Величка. Однак коло їх дещо ширше.

Література:

1. Археологія доби Українського козацтва ХVІ- ХVІІІ ст. / Д.Я. Телегін (відп. ред.). – К., 1992. – С. 135-146; 208-221.

2. Бойко О.Д. Історія України. К., 1999.- С. 175-184.

3. Борисенко В.Й. Курс української історії. – К., 1996. – С. 354-366.

4. Брюховецький В. Відродження // КС. – 1993. – № 1. – С. 2-5.

5. Виговський М., Філоненко С. Києво-Могилянська академія в ХVІІІ ст. // КС. – 1992. - № 6. – С. 86-89.

6. Голобуцький П. Києво-Могилянська академія // Політична думка. – 1996. – № 1-2. – С.10-24.

7. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – Донецьк, 2003. – С. 423-432.

8. Дзюба О. Києво-Могилянська академія очима німецького пастора // КС. – 1994. - № 2. – С. 93-95.

9. Історія України. Курс лекцій / Кер. авт. кол. Л. Г. Мельник. – К., 1991. – С. 352-374.

10. Історія української культури / За ред. І. Крип’якевича. – К., 1994. – С. 513-520.

11. Культура українського народу / В.М. Русанівський, Г.В. Вервес, М.В. Гончаренко та ін. – К., 1994. – С. 94-129.

12. Петров В. Г.С. Сковорода. Спроба характеристики // КС. – 2001. - № 4. – С. 109-121.

13. Полонська-Василенко Н. Історія України. – Т. 2. – К., 1992. – С. 111-233.

14. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1991. – С. 176-182.

15. Українська та зарубіжна культура / За ред. М.М. Заковича. – К., 2002. – С. 405-442.

16. Хижняк З. Києво-Могилянська академія. – К., 1988.

17. Шип Н.А. З історії Київської духовної академії // УІЖ. – 1996. - № 3. – С. 91-105.

18. Шибанов Георгій. Інтелектуально-мистецьке оточення Григорія Сковороди на Слобожанщині у 60-х роках XVIII ст. // КС. – 2007. - № 1. – С. 151-160.