Література

1. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13, № 13-14, № 15-16, № 17. – Ст. 112.

2. Питання ввезення на митну територію України енергозберігаючих матеріалів, обладнання, устаткування та комплектувальних виробів за проектами демонстрації японських технологій: Постанова Кабінету Міністрів України від 30 березня 2016 р. № 293 // Офіційний вісник України. – 2016. – № 31. – Ст. 1242.

3. Питання ввезення на митну територію України енергозберігаючих матеріалів, обладнання, устаткування та комплектуючих: Постанова Кабінету Міністрів України від 14 травня 2008 р. № 444 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 35. – Ст. 1169.

Правове регулювання функціонування вугільного синдикату в україні

Трушкіна Н.В., магістр з економіки, науковий співробітник, Інститут економіки промисловості НАН України, м. Київ

Науковий керівник: д.е.н., ст.н.с. Залознова Ю.С.

Для успішного функціонування підприємств у сучасних умовах розвитку національної економіки необхідно створювати господарські об’єднання. Відповідно до ст. 120 Господарського кодексу України [1] організаційно-правовими формами об’єднань підприємств є асоціації, корпорації, консорціуми і концерни.

У зв'язку з цим на законодавчому рівні доцільним є внесення змін і доповнень до формулювання ст. 120 Господарського кодексу України, а саме розширення переліку організаційно-правових форм об'єднань підприємств на прикладі створення синдикату, під яким пропонується розглядати «організаційну форму існування різновиду картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції, виробленої учасниками об'єднання, через створення спільного збутового органа або збутової мережі одного з учасників синдикату. Така форма об'єднання характерна для підприємств, які виробляють однорідну продукцію». У рамках Закону України «Про державно-приватне партнерство» [2] у сфері добувної промисловості й розробки кар'єрів синдикат має бути ефективною формою партнерства на основі домовленості вуглевидобувних підприємств різних форм власності з метою організації, контролю та регулювання спільної збутової діяльності. Це не суперечить чинному законодавству України, у якому зазначене про можливості об'єднання підприємств за галузевим принципом.

Як показує аналіз, у діючих законодавчих і нормативно-правових актах України серед напрямів господарської діяльності відсутня організація й регулювання процесу збуту готової продукції споживачам. Тому до ст. 4 Гірничого закону України [3] доцільно включити такий об'єкт гірничих відносин, як організацію, контроль і регулювання збутової діяльності вугледобувних підприємств на засадах державно-приватного партнерства.

З метою правового регулювання ефективного функціонування вугільного синдикату в Україні на засадах державно-приватного партнерства доцільним є внесення змін і доповнень у проекти:

– Закону України «Про ринок вугільної продукції» – включити в ст. 1 визначення синдикату як організаційної форми, що поєднує вугледобувні підприємства для організації та регулювання спільної збутової діяльності, а також доповнити законопроект статтею, де викласти правові основи функціонування синдикату;

– Енергетичної стратегії до 2035 року «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність» – розширити мету «Розвиток енергетичних ринків» формуванням і функціонуванням синдикату як інструмента впровадження ринкової моделі функціонування енергетичних ринків і задоволення потреб національної економіки власною вугільною продукцією в необхідних обсягах із залученням приватного сектора.

Все це дозволить створити сприятливі умови для господарювання учасників ринку вугілля, забезпечити національну економіку власним вугіллям різних марок у достатніх обсягах і за оптимальними цінами, а також підвищити рівень та якість обслуговування споживачів вугільної продукції.