Література

1. Каплан Роберт С. Сбалансированная система показателей. От стратегии к действию / Роберт С. Каплан, Дэйвид П. Нортон; 2-е изд., испр. и доп.; пер. с англ. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2005. – 320 с.

2. Берсуцький А.Я. Людський капітал та його роль в системі стратегічного розвитку промислового підприємства / А.Я. Берсуцький, О.О. Каменська // Вісник економічної науки України. – 2014. – № 2. – С. 3-7.

3. Армстронг М. Практика управления человеческими ресурсами / М. Армстронг; пер. с англ. под ред. С.К. Мордовина. – СПб.: Питер, 2009. – 838 с.

4. Ситніченко В.М. Стратегія розвитку машинобудування на основі збалансованої системі показників [Електронний ресурс] / В.Ситніченко. – Режим доступу: www/ukrtekst/ com/raznoe/publikacii/11/pdf.

5. Василенко В.Н. Организация труда станочников: теория и практика повышения эффективности: монография / В.Н. Василенко, В.С. Зайцев; науч. ред. В.Н. Василенко; НАН Украины, Ин-т экономико-правовых исследований. – Донецк: Юго-Восток, 2014. – 260 с.

6. Папкова Л. Ключевые элементы системы мотивации в структуре BSC [Электронный ресурс] / Л. Папкова. – Режим доступа: http://www.cfin.ru/ manment/people/

Передумови формування системи ризикозахисту інжинірингової фірми

Засєдко А.І,.4 курс, економіко-гуманітарний

факультет Донбаська національна академія

будівництва і архітектури,м. Краматорськ

Науковий керівник: к.е.н., доц.Попова Г.Ю.

Проблема ризикозахисту діяльності інжинірингових фірм в умовах кризової економіки, для якої характерні політична і економічна нестабільність, відсутність високоорганізованого ринку інтелектуальних послуг, фондового ринку та інші чинники, що підвищують ступінь невизначеності в процесі прийняття управлінських рішень, активно обговорюються в публікаціях українських науковців [1, с. 26]. Які є організаційні та методичні передумови формування ефективної системи ризикозахисту інжинірингової фірми? Спробуємо згрупувати їх. По-перше, існує досвід управління техногенними ризиками, який дістався українським підприємствам у спадок від радянської системи господарювання. Цей досвід можна умовно назвати «адміністративним ризик-менеджментом», хоча притаманний йому суб'єктивізм у прийнятті рішень виявляється виправданим в тих випадках, коли він заснований на знаннях, досвіді та таланті керівника, а також його здатності передбачати розвиток ситуації, швидкості і адекватності управлінської реакції [2, с. 271]. Однак в умовах інформаційного буму, необхідності забезпечення інноваційного розвитку економіки та конкурування з постіндустріальними європейськими державами на зовнішніх ринках не можна робити ставку на такий підхід у стратегічній перспективі.

Другий напрямок – використання контролінгу як системи реалізації функцій управління ризиками на основі прогнозу тенденцій внутрішнього і зовнішнього розвитку (на відміну від управління на основі фіксування вже здійснених фактів господарської діяльності, які відображено в бухгалтерському обліку). Можливості адаптації зарубіжного досвіду оперативного і стратегічного контролінгу до реалій вітчизняного бізнесу є, але досвід цієї адаптації не можна назвати масовим і беззастережно успішним. Причини різні - нетрадиційність, неясні функціональні характеристики контролінговой діяльності і т. ін. На нашу думку, головна причина того, що даний спосіб забезпечення ефективності управління ризиками поки не виправдовує себе, полягає в наступному: система контролінгу не є первинною ланкою формування інформації, а використовує дані, що фіксуються в обліку підприємства. На базі цих даних повинні робитися прогнози розвитку ситуації, складатися гнучкі бюджети та інше. Однак дані обліку часто не відповідають вимогам по своїй об'єктивності, достовірності, частоті спостереження, структуруванню, своєчасності надання, інформативному обсягу. Тому починати формування інформаційної бази управління ризиками треба не з контролінгу, а зі створення системи внутрішнього аудиту, яка, поряд з іншими своїми функціями, забезпечила б оптимізацію бухгалтерських даних.

Ступінь оптимальності системи ризик-менеджменту характеризується її детермінованістю (взаємодією елементів, при якій діяльність одного з них відбивається на діяльності інших), динамічністю (здатністю адаптуватися до змін середовища), наявністю в системі керуючого параметра (в соціально керованій системі це керівники підрозділів різних рівнів), наявністю зворотного зв'язку. Наявність прямих і зворотних зв'язків в системі забезпечується інформаційними потоками внутрішньої взаємодії та взаємодії з іншими керуючими підсистемами, зокрема, з внутрішнім аудитом.