Література

1. Пакулін С.Л. Управління сталим розвитком сучасного підприємства / С.Л. Пакулін, А.А. Пакуліна // Траектория науки. – 2016. – № 3(8) – С. 2.1-2.17

2. Вольська О. М. Інформаційне забезпечення як інструмент прогнозування та планування переходу до сталого розвитку підприємства / О. М. Вольська, Н. С. Миколайчук // Економічні інновації. –2013. – Вип. 54. – С. 34–42

3. Вахович І. М. До питання управління фінансово-економічними результатами підприємства / І. М. Вахович, Ю. В. Волинчук // Економічний форум. – 2015. – № 3. – С. 275-279.

Генезис розвитку корпоративної соціальної відповідальності

Кліндух Г.М., 6 курс, магістр, факультет економіки та менеджменту ДВНЗ «Донбаська державна машинобудівна академія»,

м. Краматорськ

Науковий керівник: к.е.н., доцент

Ровенська В.В.

Зацікавленість темою корпоративної соціальної відповідальності (КСО, Corporate Social Responsibility, CSR) з'явилася серйозно лише в останнє десятиліття минулого століття. Першим прибічником КСВ вважається засновник корпорації U.S. Steel Е. Карнегі, який відомий активною участю в суспільних проектах. Ще в 1900 році, в своїй роботі «Євангеліє процвітання», він вперше сформулював термін «соціальної відповідальності» і принципи, «обов'язкові для всякого капіталіста, що поважає себе». На його думку, багаті повинні субсидувати бідних через добродійність і розглядати себе не як господарів, а як керівників капіталом, який працює на благо суспільства [1]. Ідея концепції соціальної відповідальності виросла ще в XIX столітті з профруху в Європі та США, коли основними цілями працедавців сталі: запобігання хвилюванню працівників; здобуття суспільного визнання.

У 50-70-і рр. XX ст. на тлі масових страйків КСВ корпорацій перед власним персоналом була введена практично скрізь. Остаточно концепція соціальної відповідальності бізнесу затвердилася в 1930-х роках.Подальший розвиток дана концепція отримала в післявоєнний період. Показова в цьому контексті книга американського економіста Р. Боуена «Соціальна відповідальність бізнесу», в якій така відповідальність була визначена як «обов'язок бізнесменів приймати ті рішення і слідувати тим напрямам діяльності, які бажані з точки зору цілей і цінностей... суспільства» [2].

Про значущість КСВ свідчить та рішучість, з якою її противники намагаються розбити її основні положення. Так, один з відомих представників монетарної школи, М. Фрідмен охарактеризував її не інакше як «фундаментально підривну доктрину, широке вживання якої зруйнує вільне суспільство» [3].

Практично в цей же період часу було опубліковано заяву Комітету економічного розвитку США, в якому підхід до КСВ був прямо протилежний. С. Туркин підхід М. Фрідмена називає «теорією корпоративного егоїзму», а Комітету економічного розвитку - «теорією корпоративного альтруїзму».Вважалося, що для бізнесу вигідно мати в якості службовців або покупців більш освічених людей, що живуть в кращих умовах, ніж бідних і неосвічених. Тому бізнес повинен узяти на себе «справедливу частку відповідальності» за соціальне поліпшення, аби інтереси корпорації не виявилися в небезпеки.

З 2000 р. КСВ стає одним з пріоритетів Європейського Союзу (ЄС). У липні 2001 р. Європейська комісія опублікувала «Зелену книгу про корпоративну соціальну відповідальність», а 2005 рік був оголошений в ЄС роком соціальної відповідальності. Сьогодні КСО стає важливим чинником формування політики провідних компаній США, Великобританії і інших розвинених країн.