Література

1. Бакша Н. В. Корпоративная социальная ответственность: учеб.пособие / Н. В. Бакша, А. А. Данилюк. – Тюмень: Изд-во Тюменск. гос. ун-та, 2012. – 292 с.

2. Сорокина А. В. Корпоративная социальная ответственность: учеб.пособие / А. В. Сорокина, К. В. Фионова. – М.: МГУПС (МИИТ), 2015. – 135 с.

3. Дмитриев Б.А. Корпоративная социальная ответственность. Новая философия бизнеса:[учеб.пособие] / Б.А. Дмитриев. - М. : Внешэкономбанк. 2011. - 57 с.

Організаційна структура управління в міжнародному бізнесі

Красножон Г.О., студентка Донбаська державна машинобудівна академія, м. Краматорськ

Науковий керівник: канд. екон. наук Коваленко О.О.

У сучасному світі головними провідниками процесів глобалізації є великі виробничо-збутові та фінансові об'єднання - транснаціональні корпорації (ТНК), які надають великий вплив на хід розвитку світової економіки. Ставками ж є нові ринки, технології та надприбутки. Саме ТНК – основний структурний елемент економіки більшості країн, провідна сила їх розвитку та підвищення ефективності. Глобальні тенденції інтернаціоналізації виробництва й капіталу, приватизації, стратегічних альянсів і лібералізації зовнішньої торгівлі поставили ТНК у центр світового економічного розвитку. Враховуючи їх і подальший перерозподіл світових ринків та сфер впливу, можна прогнозувати можливість появи найближчим часом міжнародних суперкорпорацій шляхом злиття, поглинання чи об'єднання найбільших компаній світу. Під транснаціональною корпорацією розуміється велике об'єднання, що використовує у своїй господарській діяльності міжнародний підхід і передбачає формування і розвиток міжнародного виробничо-збутового, торговельного та фінансового комплексу з єдиним центром прийняття рішень у країні базування і з філіями, представництвами і дочірніми компаніями в інших країнах [1].  Проблемам дослідження феномену ТНК, економічного механізму їх функціонування, пріоритетів та проблем розвитку в умовах глобалізації та впливу на національні економічні системи присвячено ряд праць зарубіжних і вітчизняних науковців, таких як: М. Аокі, Р. Верной, Ч. Гіл, Р. Гріфін, Дж. Даннінг, Р. Коуз, Т. Орєхова, М. Пастей, О. Плотніков, О. Рогач, В. Рокоча, Л. Руденко, С. Якубовський. Серед опублікованих робіт недостатньо уваги приділено впливу ТНК на економічний розвиток країн, зокрема позитивним і негативним тенденціям такого впливу. Тому постає питання, яким чином домогтися того, щоб максимізувати позитивний та мінімізувати негативний вплив ТНК. Структура ТНК характеризується дуже великим різноманіттям окремих форм в залежності від виду діяльності конкретної ТНК, характеру виробництва, кількості країн, в яких вона діє, і т. п. Крім того, залежно від що складається ситуації на ринку структури фанснациональных корпорацій знаходяться в постійній зміні та розвитку. Основні типи організаційної структури управління ТНК: 1) функціональна структура компанії передбачає виділення підрозділів, які концентруються на певних функціональних сферах діяльності, таких як дослідження та розробки, виробництво, маркетинг, фінанси і т. ін.; 2) регіональна структура управління. Одним із головних етапів еволюції організаційних структур управління є виділення функцій, що централізовано координуються на рівні материнської компанії. Найважливіша функція головної (материнської) компанії - управління грошовими потоками, яке передбачає використання переваг, наданих законодавством у певній країні для мінімізації податків, хеджування від валютних ризиків, доступу до унікальних чи дешевих виробничих ресурсів. Через головний офіс ТНК традиційно координує дослідження та розробки, що потребують значних фінансових витрат. Результати таких робіт у майбутньому можуть бути використані для розширення виробничої діяльності та виходу на ринок з новими продуктами; 3) Матрична структура відображає закріплення в організаційній побудові фірми двох напрямів керівництва, двох організаційних альтернатив. Вертикальний напрям - управління функціональними і лінійними структурними підрозділами компанії. Горизонтальний - управління окремими проектами, програмами, продуктами, для реалізації яких залучаються людські та інші ресурси різних підрозділів компанії [3].

У загальному вигляді організаційну структуру ТНК можна описати наступним чином:

• материнська компанія (головний офіс, головна компанія, штаб-квартира, батьківська компанія) - є адміністративним центром всієї системи ТНК. Здійснює цілеспрямований, безперервний, організуючий вплив на всі підрозділи інтернаціональної структури фірми, якими є споріднені — підлеглі (філіали, дочірні, внучаті) та асоційовані компанії, об'єднані з материнською компанією титулом власності та механізмом контролю;

• філії (відділення) - повністю належать батьківській компанії, які не є юридичними особами, не мають власного балансу, не можуть самостійно емітувати акції;

• асоційовані компанії - це компанія, в якій інвестор має суттєвий вплив і яка не є ні дочірньою компанією, ні спільним підприємством інвестора;

дочірні компанії - повністю контролюються материнськими компаніями через контрольний пакет акцій [4].

У більшості випадків структури ТНК будуються або за регіональною (країновому) принципом, або за товарним (продуктного) принципом. Останнім часом позначилися явні тенденції до підвищення ролі міжнародних (транскордонних) злиттів і поглинань в діяльності ТНК і створення таких організаційних форм, як стратегічні міжнародні союзи. За своєю соціально-економічної організації більшість ТНК, насамперед американських, являють собою групи підприємств холдингового типу. Система мережевої організації сучасних ТНК дозволяє тримати корпоративну мережу відкритою для приєднання нових елементів через механізми міжнародних стратегічних альянсів (ТСА). Розвинуті країни світу пильно стежать за процесами, що відбуваються у країнах СНД та в Україні зокрема. Іноземні компанії, найбільші транснаціональні об'єднання прямо або через підставні фірми і банки скуповують акції перспективних підприємств ціх країн і фактично стають їхніми власниками, а відтак заморожують або згортають виробництво. Щодо України, то слід відмітити те, що одним із недоліків діяльності ТНК для вітчизняних виробників є неспроможність утримувати конкурентне становище порівняно з великими міжнародними корпораціями. На українському ринку успішно діють такі ТНК, як “Nestle”, “Proctor&Gamble”, “Johnson& Johnson ”, “Coca-Cola”, “McDonalds” [5]. Якщо розглядати роль ТНК в економіці України, то небезпекою є перехід контролю до іноземних партнерів у стратегічних сферах. Це спричиняється тим, що іноземні партнери мають право диктувати і встановлювати свої ціни на продукцію, які будуть вигідними для них, а Україна за рахунок цього втрачає значну кількість доходу і стає залежною від дій свого партнера, ТНК виходить з-під контролю держави (ускладнюється процес оподаткування). Але не зважаючи на недоліки, ТНК для України є головною рушійною силою в процесі розширення інвестиційної діяльності, що дозволяє їй бути активним гравцем не лише локального ринку М&А, а й зарубіжного. На даний момент найуспішніше український ринок освоюють транснаціональні корпорації (ТНК) індустріально розвинених країн – США, Німеччині, Великобританії, Франції та ін. Вочевидь, прихід ТНК – це позитивний аспект для вітчизняної економіки, оскільки корпорації демонструють високу продуктивність праці і капіталу, «приводять» в країну нові технології і ефективний менеджмент. Але транснаціональні корпорації абсолютно байдужі до українського економічного комплексу в цілому, тому що орієнтуються на включення лише високоприбуткових сегментів української економіки в систему міжнародного розподілу праці. Таким чином, ТНК на сьогоднішньому етапі розвитку світового господарства відіграють важливу роль. Адже, вони впливають на економіки приймаючих країн, прискорюють науково-технічний процес, інтеграція до світових економічних процесів, доступ до зовнішніх ринків. При цьому вплив ТНК на розвиток національної економіки України є досить значним і неоднозначним. Враховуючи позитивні та негативні аспекти, уряду необхідно розробити гнучкі, адаптовані до поточної ситуації механізми регулювання їх діяльності з метою збереження національних інтересів з одночасним нарощуванням обсягів іноземного інвестування, які є вкрай необхідними для розвитку економіки України. Пріоритетним завданням, також, має бути  сприяння підвищенню конкурентоспроможності українських виробників на зовнішніх ринках. І за рахунок інвестиційних ресурсів ТНК забезпечити розвиток вітчизняних товаровиробників.