Література

1. Конституція України // Відомості Верховної ради України. – 1996. – № 30

2. Правила торгівлі іноземною валютою // Постанова НБУ № 327 від 10.08.2012 р.

3. Береславська О. Загальні тенденції розвитку валютного ринку України / О. Береславська // Вісник НБУ. – Лютий 2014. – С. 31–35.

4. Блащук Ю. Валютний контроль: міжнародний досвід і національні тенденції / Ю. Блащук // Вісник НБУ. – Квітень 2015. – С. 28–29

5. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси / С. Я. Боринець. – К.: Знання–Прес, 2012. – 311 с.

6. Боринець С.Я. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (національний і міжнародний аспек-ти) С. Я. Боринець. – К.: Педагогіка, 2012. – 246 с.

Проблеми фінансового забезпечення соціальної сфери в україні

Петрушак С.О., 1 курс магістратури,

факультет економіки та менеджменту

Донбаська державна машинобудівна академія, м. Краматорськ

Науковий керівник:д-р екон. наук, доцент

Борисова С.Є.

У сучасних умовах, через недостатній обсяг фінансових ресурсів залишається невирішеним питання соціальної підтримки і захисту населення. Тому проблема фінансування соціальної сфери є актуальною. У своїх наукових працях її розглядали такі вчені, як В. Геєць [1], Н. Пігуль [2] та ін.

Головною метою розвитку соціальної сфери країни є покращення якості життя населення. Щоб досягти поставленої мети, необхідна значна кількість фінансових ресурсів.

Специфіка фінансового забезпечення функціонування соціальної сфери полягає в тому, що в таких галузях, як освіта, соціальне забезпечення, охорона здоров’я, культура, переважає бюджетне фінансування, а в побутовому обслуговуванні, громадському харчуванні, частково у фізичній культурі, більшість суб’єктів господарювання функціонують на засадах комерційного розрахунку, що передбачає самофінансування та кредитування [3].

Видатки Державного бюджету на соціальну сферу за останні роки відображено на рис. 1.

Згідно рис.1 видатки на соціальну сферу зростають, але постає проблема створення ефективних механізмів забезпечення соціального захисту населення.

У зв’язку з цим необхідно: об’єднати всі види соціальної допомоги в єдину систему; фінансувати не бюджетні установи, а послуги, які вони надають; створити необхідні умови для розвитку ринку соціальних послуг; поширювати соціальне замовлення.

В умовах обмеженості бюджетних ресурсів для підвищення фінансування видатків на соціальну сферу необхідно запровадити нові підходи планування соціальних видатків; вдосконалити міжбюджетні відносини; покращити систему надання соціальних послуг; запровадити систему соціальних стандартів.

Рисунок 1 - Динаміка видатків бюджету на соціальну сферу в Україні у 2010 – 2016 роках

Література

1. Геєць В. Інноваційна Україна – 2020: основні положення національної доповіді. Стенограма наукової доповіді на засіданні Президії НАН України 13 травня 2015 року / В. Геєць // Вісник НАН України. – 2015. – №7. – с.18–22.

2. Пігуль Н. Фінансове забезпечення соціальної сфери в Україні / Н. Пігуль, О. Люта, А. Бойко // Вісник Національного банку України. – 2015. – №1(227). – С. 30-35.

3. Аналітична доповідь до Щорічного Послання Президента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє та зовнішнє становище України в 2016 році». – К.: НІСД, 2016. – 688 с. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua.