Література

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 ”Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12. 1999 р. № 318.

2. Будима, О. Система обліку витрат на виробництво та їх характеристика / О. Будима // Держава та регіони. – 2008. - №2. – С. 47-51.

3. Гринів Б.В. Економічний аналіз торговельної діяльності. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 392 с.

Світовий та вітчизняний досвід розвитку місцевого самоврядування

Солдатенко А.С., 4 курс, факультет економіки та менеджменту Донбаська державна машинобудівна академія, м. Краматорськ

Науковий керівник: к.е.н., доц. Михайличенко Н.М.

За останні 200 років місцеве самоврядування активно розвивалося в усьому світі. В європейських державах, США, Японії, Австралії, Туреччини та багатьох інших воно законодавчо оформилося і відобразило величезний досвід громадян у вирішенні місцевих проблем, залучення їх у муніципальну діяльність. Дослідження проблем місцевого самоврядування займає чільне місце в галузі державного управління. На сьогодні суттєвий внесок у теорію та методологію розбудови системи ефективного місцевого самоврядування здійснили і продовжують здійснювати наступні вітчизняні вчені: З.С. Варналій, В.Є. Воротін, М.І. Долішній, В.Ю. Керецман, О.Б. Коротич, В.С. Куйбіда, Е.М. Лібанова, Ю.В. Макогон, Н.А. Мікула, В.І. Чужиков та інші.

Актуальним аспектом загальної проблеми залишається вивчення питання ефективності діяльності місцевого самоврядування, а також аналіз можливості застосування сучасних методів управління у вітчизняній системі місцевого самоврядування. Саме це і виступило метою даного дослідження.

Зарубіжний досвід територіальної організації місцевого самоврядування свідчить про те, що більшість країн перейшло до багаторівневої системи місцевого самоврядування, що супроводжувалося тенденцією до укрупнення муніципалітетів, формуванням територій і установленням кордонів муніципалітетів на основі певних критеріїв.

Критеріями для існування муніципалітету можуть служити чисельність населення і загальний урівень розвитку відповідної територіальної одиниці, її дохід, історична значимість тощо.

У США, наприклад, немає єдиної системи місцевих органів. В кінці 1990-х років тут було понад 80 тисяч місцевих одиниць управління, в тому числі понад 17 тисяч муніципалітетів, близько 17 тисяч тауншипів і таунів, близько 15 тисяч шкільних округів і майже 30 тисяч спеціальних округів. Плюс понад 3 тисяч графств. У більшості американських штатів основною вимогою до поселень, які прагнуть отримати статус муніципального утворення, є встановлена мінімальна чисельність населення (75 осіб в Алабамі, 300 осіб в Канзасі, 500 в Каліфорнії).

Зовнішня політика України спрямована на євроінтеграцію, тому є нагальна потреба конструктивного використання зарубіжного досвіду з проведення демократичних реформ, зокрема з розбудови самостійної ефективної системи місцевого самоврядування. В Україні закладено конституційні засади місцевого самоврядування, ратифіковано Європейську хартію місцевого самоврядування, прийнято низку базових нормативно-правових актів, які регулюють діяльність органів місцевого самоврядування [1]. Разом з тим, як зазначено в Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні, система місцевого самоврядування на сьогодні не задовольняє потреб суспільства. Функціонування органів місцевого самоврядування у більшості територіальних громад не забезпечує створення та підтримку сприятливого життєвого середовища, необхідного для всебічного розвитку і самореалізації людини, захисту її прав, надання мешканцям територіальних громад якісних та доступних публічних послуг.

Водночас недостатньо використовуються можливості, надані Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” у сфері захисту місцевого самоврядування шляхом реалізації заходів відповідальності за невирішення питань місцевого значення, розглянутих на місцевих референдумах, зборах, сходах громадян, рішень органів і посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах їх повноважень.

Крім того, відчувається брак професійних кадрів для публічного сектору на місцях, що стримує формування та реалізацію державної політики.

Можна стверджувати, що без реформи місцевого самоврядування подолання кризових явищ у соціально-економічному і політичному житті України є неможливим.

Формування ефективної системи місцевого самоврядування в Україні має забезпечити стабільність на місцях, залучення громадян до прийняття управлінських рішень, врахування інтересів громад, регіонів та держави в майбутньому сталому розвитку України та Європи.