- •Питання на дек з курсу "Актуальні проблеми кримінального права"
- •2 Методи кримінального права та науки
- •§ 1. Класична школа кримінального права
- •§ 2. Антропологічна школа кримінального права
- •§ 3. Соціологічна школа кримінального права
- •4. Принципи кримінального права України.
- •22 Оціночні поняття у кримінальному праві
- •Оціночні поняття як особливий елемент змісту кримінального права
- •23 Кримінально-правовий ризик.
- •Актуальні проблеми кримінального права як галузі законодавства.
- •Проблеми визначення об’єкта злочину. Поняття об'єкта злочину. Проблеми його визначення.
- •Теоретичні та прикладні проблеми об’єктивної сторони юридичного складу злочину.
- •6. Склад злочину та кваліфікація злочинів
- •28 Теоретичні та прикладні проблеми ознак суб’єкта злочину.
- •29 Теоретичні та прикладні проблеми суб’єктивної сторони юридичного складу злочину.
- •1. Поняття кваліфікації злочинів
- •30 Актуальні проблеми теорії кримінальної відповідальності. (див додаток)
- •31 Актуальні проблеми вчення про стадії злочину. Окремі аспекти готування до злочину і. Вакула
- •Актуальні проблеми множинності злочинів.
- •2.2. Проблеми систематизації проявів множинності.
- •34. Теоретичні та прикладні проблеми обставин, що виключають злочинність діяння. Обставини, що виключають злочинність діяння
- •Поняття і види обставин, що виключають злочинність діяння Нормативна регламентація обставин, що виключають злочинність діяння
- •Види обставин, за наявності яких діяння, передбачене кк, не є злочином
- •Ознаки обставин, що виключають злочинність діяння
- •Види обставин, що виключають злочинність діяння за чинним кк
- •35 Теоретичні та прикладні проблеми звільнення від кримінальної відповідальності.
- •36 Загальні положення про систему покарань: актуальні питання теорії та практики.
- •37 Актуальні питання загальних засад призначення покарання. Види спеціальних засад призначення покарання
- •38 Актуальні проблеми звільнення від покарання та його відбування.
- •39 Теоретичні та прикладні проблеми судимості.
- •Ознаки, які визначають зміст поняття судимості
- •Правові наслідки судимості
- •Зв'язок між цілями кримінального покарання і загальноправовими наслідками судимості
- •40 Примусові заходи медичного характеру: актуальні питання теорії та практики. Т.А. Денисова, проблемні питання застосування примусових заходів медичного характеру та примусового лікування
- •41 Примусове лікування: актуальні питання теорії та практики.
- •42 Заходи кримінально-правового характеру щодо юридичних осіб: світовий досвід та перспективи в Україні.
- •43 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх.
- •44 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти основ національної безпеки України.
- •46 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти здоров’я. Вступ
- •1. Поняття, загальна характеристика й види злочинів проти життя та здоров’я особи.
- •2. Актуальні проблеми деяких злочинів проти життя та здоров’я особи:
- •2.1. Умисне вбивство (ст. 115 кк)
- •2.2. Умисні вбивства за пом’якшуючих обставин (ст.Ст. 116–118 кк)
- •2.3. Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 кк)
- •2.4. Катування (ст. 127 кк)
- •2.5. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 кк)
- •2.6. Залишення в небезпеці (ст. 135 кк)
- •3. Актуальні проблеми зґвалтування.
- •4. Актуальні проблеми насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним способом
- •5. Актуальні проблеми примушування до вступу в статевий зв'язок.
- •6. Актуальні проблеми статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості.
- •7. Актуальні проблеми розбещення неповнолітніх.
- •Висновок
- •Контрольні питання:
- •47 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти волі, честі та гідності особи.
- •48 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.
- •49 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти власності. Вступ
- •1. Загальна характеристика і види злочинів проти власності.
- •4. Самовільне заняття земельної ділянки та самовільне будівництво (ст. 197-1).
- •2.Актуальні проблеми грабежу.
- •4. Актуальні проблеми розбою.
- •5. Актуальні проблеми вимагання.
- •6. Актуальні проблеми шахрайства.
- •7. Поняття, загальна характеристика та види злочинів у сфері господарської діяльності.
- •9. Контрабанда (ст. 201 кк)
- •10. Фіктивне підприємництво (ст. 205 кк).
- •11. Ухилення від сплати податків, зборів(обов’язкових платежів) (ст. 212 кк).
- •Висновок
- •50 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності. Вступ
- •7. Поняття, загальна характеристика та види злочинів у сфері господарської діяльності.
- •9. Контрабанда (ст. 201 кк)
- •10. Фіктивне підприємництво (ст. 205 кк).
- •11. Ухилення від сплати податків, зборів(обов’язкових платежів) (ст. 212 кк).
- •Висновок
- •51 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти довкілля.
- •52 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини громадської безпеки.
- •53 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти безпеки виробництва.
- •56 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти суспільної моральності.
- •1. Загальна характеристика злочинів протигромадського порядку та моральності.
- •57 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення.
- •1. Загальна характеристика злочинів у сфері обігу наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення
- •58 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації
- •1. Загальна характеристика злочинів, передбачених розділом XIV Кримінального кодексу України
- •59 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.
- •1. Загальна характеристика злочинів проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян.
- •Несанкціоноване втручання в роботу еом, автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку
- •61 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.
- •62 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти правосуддя
- •1. Поняття, загальна характеристика і види злочинів проти правосуддя.
- •63 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за військові злочини.
- •64 Актуальні проблеми кримінальної відповідальності за злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку
9. Контрабанда (ст. 201 кк)
Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, який є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів, здійсненню митного контролю і митного оформлення предметів, або стягнення передбачених законодавством платежів. Додатковим факультативним об’єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи, порядок сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів, громадська безпека, здоров’я населення.
Предметами контрабанди є: 1) культурні цінності; б) отруйні, сильнодіючі, вибухові речовини; в) радіоактивні матеріали г) зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї); д) спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації.
Взагалі культурними цінностями, переміщення яких через митний кордон України підпорядковано спеціальним правилам, є конкретні предмети, що мають художнє, історичне, етнографічне, наукове значення і призначені до зберігання, відтворення й охорони (наприклад, оригінальні художні твори живопису, графіки і скульптури; предмети музейного значення, знайдені при археологічних розкопках; складові частини і фрагменти архітектурних пам’ятників; унікальні і рідкісні музичні інструменти та ін.). Нема сенсу перераховувати всі категорії цих предметів, оскільки вони конкретно визначені Законом України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей» від 21.09.1999 року. Проте, навіть таке схематичне окреслення кола видів (категорій) предметів, що належать до культурних цінностей, показує, що культурні цінності не завжди одночасно є історичними, у той час як історичні цінності є частиною культурних цінностей народу.
Розглядаючи питання про отруйні або сильнодіючі засоби слід зазначити, що під отруйними речовинами розуміються будь-які речовини у твердому, сипучому чи рідкому вигляді, вживання яких може призвести до смерті, а під сильнодіючими – лікарські та інші засоби, вживання яких поза призначенням або з порушенням норм дозування може спричинити шкоду організму людини.
Поняття джерел іонізуючого випромінювання, радіоактивних відходів і радіоактивних матеріалів, ядерних матеріалів тощо міститься в Законі України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 08.02.1995 року. Зокрема, згідно зі ст. 1 цього Закону: 1) джерело іонізуючого випромінювання – це фізичний об’єкт, крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, або технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання; 2) радіоактивні відходи – це матеріальні об’єкти та субстанції, активність радіонуклідів або радіоактивне забруднення яких перевищує межі, встановлені діючими нормами, за умови, що використання цих об’єктів та субстанцій не передбачається; 3) радіоактивні матеріали – це джерела іонізуючого випромінювання, ядерні матеріали та радіоактивні відходи; 4) ядерний матеріал – це ядерне паливо, за винятком природного урану і збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом само підтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором самостійно або у комбінації з яким-небудь іншим матеріалом, та радіоактивні продукти і відходи, за винятком невеликої кількості радіоактивних продуктів, радіоактивних відходів та ядерного палива, що встановлюються нормами, правилами і стандартами з ядерної та радіаційної безпеки, за умови, що ця кількість не перевищує максимальні межі, встановлені Радою керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії.
Поняття вибухових речовин, зброї та боєприпасів міститься в ППВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» від 26.04.2002 р. № 3 (зокрема, до вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню). Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження Переліку небезпечних властивостей та інструкцій щодо контролю за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням» від 16.10.2000 р. № 165 зазначає, що вибухові речовини чи відходи – це тверді або рідкі речовини чи відходи (або суміш речовин чи відходів), які самі по собі здатні до хімічної реакції з виділенням газів такої температури і тиску і з такою швидкістю, що призводить до пошкодження оточуючих предметів. До них належать амоніти, амонали, тротил, вибухові напівпродукти утилізації тощо.
Відповідно до «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів» та інших нормативно-правових актів, до вогнепальної зброї, яка є предметом злочинів, передбачених статтями 262–264, 410 КК, належать усі види бойової, спортивної, нарізної мисливської зброї як серійно виготовленої, так і саморобної чи переробленої, для проведення пострілу з якої використовується сила тиску газів, що утворюється при згоранні вибухової речовини (пороху або інших спеціальних горючих сумішей).Гладкоствольна мисливська зброя (це зброя, конструкція якої не дозволяє стріляти нарізною кулею) та бойові припаси до неї.
На відміну від зазначених вище предметів контрабанди, новелою в ст. 201 КК є спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації. Спеціальні технічні засоби для зняття інформації з каналів зв’язку, інші засоби негласного отримання інформації – це технічні засоби, устаткування, апаратура, прилади, пристрої, препарати та інші вироби, спеціально розроблені, виготовлені, пристосовані для негласного отримання інформації, або технічні засоби, запрограмовані з цією самою метою з використанням спеціального програмного забезпечення.
Такого роду засоби переважно використовуються у процесі оперативно-розшукової, розвідувальної та контррозвідувальної діяльності. До цих засобів відносяться: 1) спеціальні технічні засоби для негласного отримання, реєстрації аудіоінформації; 2) спеціальні технічні засоби негласного візуального спостереження і фото-, теле- та відеодокументування; 3) спеціальні технічні засоби для негласного отримання, реєстрації інформації з телекомунікаційних мереж; 4) спеціальні технічні засоби негласного контролю поштових повідомлень і відправлень; 5) спеціальні технічні засоби негласного обстеження предметів і документів; 6) спеціальні технічні засоби негласного проникнення у приміщення, транспортні засоби, інші об'єкти, а також негласного обстеження приміщень, транспортних засобів та інших об'єктів; 7) спеціальні технічні засоби негласного контролю за переміщенням транспортних засобів та інших об'єктів; 8) спеціальні технічні засоби негласного отримання (зміни, знищення) інформації з технічних засобів її зберігання, обробки та передачі. Спірні питання щодо належності до спеціальних технічних засобів конкретного технічного засобу, який розробляється, виготовляється і реалізується суб'єктом господарювання, вирішуються експертно-технічною комісією Служби безпеки України.
Не є предметом цього злочину товари незалежно від їх вартості, речі, які відповідно до законодавства України не підлягають обов’язковому декларуванню митним органам та не обкладаються митом, речі, що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україні, речі, які ввозяться (пересилаються) громадянами і входять до складу спадщини, відкритої за митним кордоном України на користь резидента (за наявності консульської легалізації відповідних документів). Незаконне переміщення товарів через митний кордон України кваліфікується за ст. 351 або 352 МК України. Також не являються предметом даного злочину твори, що пропагують культ насильства, підроблена національна валюта ті інші предмети, незаконне переміщення яких передбачено іншими статтями КК.
Об’єктивна сторона контрабанди виражається в діях, які полягають у незаконному переміщенні відповідних предметів через митний кордон України.
Під переміщенням через митний кордон слід розуміти ввезення на митну територію України, вивезення з цієї території або транзит через територію України предметів контрабанди у будь-який спосіб, включаючи використання з цією метою спеціально тренованих тварин, трубопровідного транспорту та ліній електропередачі. Предмети контрабанди можуть бути переміщені через сухопутний, морський або повітряний кордон як разом з особами, які його перетинають, так і окремо від них, наприклад, у разі відправлення вантажу поштою.
Обов’язковою ознакою складу злочину є місце його вчинення — це митний кордон. Митний кордон збігається з державним кордоном України, за винятком меж спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон є складовою частиною митного кордону України.
Переміщення предметів через митний кордон України поза митним контролем означає їх переміщення: 1) поза місцем розташування митниці; 2) в розташуванні митниці, але поза зоною митного контролю; 3) поза часом здійснення митного оформлення (тобто до відкриття чи після закриття митниці, яка є тимчасовою або працює не цілодобово); 4) із незаконним звільненням від митного контролю.
Переміщення предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю — це їх переміщення: 1) з використанням тайників (спеціально, з метою вчинення контрабанди, виготовлених або обладнаних схованок в транспортних засобах, устаткуванні, тарі, предметах одягу тощо); 2) з використанням інших засобів, що утруднюють виявлення предметів (з приховуванням предметів в організмі чи на тілі людини або тварини, в одязі, взутті, головному вбранні, в порожнинах транспортного засобу, в багажі, продуктах харчування, речах особистого користування тощо); 3) шляхом надання одним предметам вигляду інших через істотну заміну зовнішніх характерних ознак предметів, а також їх тари, упаковки тощо, що дозволяє віднести предмети контрабанди до предметів іншого виду (наприклад, так зване камуфлювання справжності); 4) з поданням митному органу України як підстави Для переміщення предметів через митний кордон певних документів: а) підроблених; б) одержаних незаконним шляхом (наприклад, в результаті надання уповноваженій особі як підстави для видачі документів завідомо неправдивих відомостей або внаслідок зловживання службовою особою своїм службовим становищем чи службової недбалості); в) що містять неправдиві дані (щодо ваги, кількості асортименту, найменування, вартості предметів, їх інших характеристик, щодо суті угоди, відправника або одержувача предметів, щодо держави, з якої вони вивезені або в яку переміщуються); г) що є підставою для переміщення інших предметів.
Контрабанда є злочином з формальним складом. До визначення моменту закінчення контрабанди потрібно підходити диференційовано і враховувати те, відбувається ввезення чи вивезення предметів злочину, а також місце здійснення протиправних дій. В Україні створені і діють спеціальні митні зони, функціонують внутрішні митниці, які розміщені на митному кордоні там, де він збігається з межами спеціальних митних зон. Якщо предмети ввозяться на митну територію України або вивозяться із спеціальних митних зон на решту митної території, контрабанда має розглядатись як закінчений злочин у разі фактичного переміщення предметів через митний кордон. При цьому не має значення, вдалося чи ні винному вивезти предмети контрабанди за межі зони митного контролю.
Якщо предмети вивозяться за межі митної території України або ввозяться з іншої частини митної території до спеціальних митних зон, контрабанда визнається закінченою після вчинення дій, спрямованих на реалізацію наміру відповідно ввезти чи вивезти предмети, — з моменту виявлення їх під час митного контролю.
Добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування до незаконного переміщення предметів через митний кордон або незакінченого замаху на його вчинення, коли особа усвідомлює можливість доведення злочину до кінця, але з власної ініціативи відмовляється від цього. Добровільна відмова виключається, якщо особа видає предмети контрабанди у зв’язку з оголошенням їй рішення про проведення особистого огляду (виняткова форма митного контролю), огляду або переогляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, оскільки у даному разі порушник митного законодавства розуміє об’єктивну неможливість доведення злочинного наміру до кінця через наявність нездоланної перешкоди.
Суб’єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, у т.ч. особа, яка користується правом дипломатичного імунітету. Дії службової особи, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через митний кордон, слід розглядати за наявності підстав, ще і як відповідний злочин у сфері службової діяльності.
Якщо контрабандою займається службова особа з використанням свого службового становища (наприклад, працівники митниць, військовослужбовці прикордонних військ, капітани суден, дипломатичні працівники), дії винного потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 201, 364 (365) або ст. 423 (424) КК.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Недекларування відповідних предметів, вчинене з необережності, не містить ознак коментованого складу злочину. Не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за контрабанду особа, яка добросовісно помиляється щодо того, чи є даний предмет культурною цінністю або отруйною речовиною (наприклад, якщо ця культурна цінність тривалий час зберігалась у родині особи або якщо ця речовина була вільно придбана особою в крамниці іншої країни).
Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 201 КК) є вчинення його: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею; 3) службовою особою з використанням службового становища.
