2.Актуальні проблеми грабежу.

Грабіж – це відкрите викрадення чужого майна. Викрадення вважається відкритим, якщо воно вчиняється у присутності власника, особи, у віданні чи під охороною якої знаходиться майно, і винний усвідомлює, що ці особи розуміють сутність його злочинних дій.

Відкритим вважається і таке розкрадання, яке було помічене сторонніми особами і цю обставину злочинець не тільки усвідомлював, але й нехтував нею. При вчиненні грабежу винний діє відкрито, очевидно, зухвало і свідомо нехтує присутність власника або особи, яка володіє майном чи охороняє його, або сторонніх осіб.

При вчиненні грабежу, не поєднаного з насильством (ч.1 ст. 186 КК), злочинець уникає фізичного контакту (зіткнення) з власником чи особою, у віданні чи під охороною якої знаходиться майно, а також з іншими особами, які усвідомлюють значення того, що відбувається.

Викрадення вважається відкритим без насильства і тоді, коли винний діє раптово, вдаючись до певних зусиль (не придушуючи волі потерпілого), вириваючи річ у потерпілого. Якщо ж такі зусилля винного супроводжувались посяганням на тілесну недоторканність потерпілого, він буде відповідати за грабіж із застосуванням фізичного насильства (ч.2 ст. 186 КК).

Грабіж вважається закінченим злочином з моменту заволодіння майном. Таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном (винести, передати іншим особам, приховати тощо).

Під насильством при вчиненні грабежу треба розуміти таке протиправне застосування сили до потерпілого, яке не є небезпечним для його життя або здоров‘я. Дане насильство щодо потерпілого супроводжується заподіянням легкого тілесного ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров‘я або короткочасної втрати працездатності, спричиненням фізичного болю (при нанесенні ударів, побоїв), обмеженням чи позбавленням волі тощо.

При з‘ясуванні питання, чи було насильство небезпечним для життя або здоров‘я потерпілого, необхідно виходити не тільки з фактичних наслідків, але й способу його застосування. Наприклад, намагання зіштовхнути потерпілого з вагону потяга, здушення шиї, спроба нанести удар важким предметом у життєво важливі органи, застосування електроструму, зброї тощо з метою заволодіння майном незалежно від того, заподіяна шкода здоров’ю потерпілого, чи ні, повинні кваліфікуватися як розбій (ст. 187 КК).

Погроза застосування насильства при вчиненні грабежу – це психічний вплив на потерпілого з метою примусити його передати майно, або погодитися на вилучення майна, або ліквідувати протидію з боку сторонніх осіб під час заволодіння майном. Такий вплив має бути реальним і містити в собі небезпеку для потерпілого. Погроза може бути виражена словесно, жестикуляцією, демонстрацією будь‒яких предметів для вчинення насильства.

Вирішення питання про ступінь чи характер насильства залежить від спрямованості умислу винного та сприйняття такої погрози потерпілим. При цьому основним критерієм є спрямованість умислу винного, яка визначається на підставі аналізу всіх обставин справи (місце та час вчинення злочину, вигляд та властивість предмета, яким погрожував винний тощо). Простий грабіж буде у випадку, коли суб‘єктивне сприйняття потерпілим поведінки винного як погрози застосування насильства було викликане однією лише позою злочинця (при відсутності прямого умислу на насильство), його розв‘язністю чи зухвалістю.

При вчиненні грабежу фізичне та психічне насильство є засобом, який сприяє негайному заволодінню майном. Це буде і у разі, коли заволодіння майном почалося як таємне, а закінчилося з насильством, яке і дало можливість заволодіти майном.

Наприклад, якщо злочинець викрав майно з прилавка магазину, але при виході з нього був затриманий продавцем, якому з метою утримання викраденого майна наніс удари, то він буде відповідати за грабіж (ч. 2 ст. 186 КК). Якщо ж у вказаному випадку злочинець залишив вилучене майно і застосував насильство з метою уникнути затримання, то він буде відповідати за замах на крадіжку за ч. 2 ст. 15 і ч. 1 ст. 185 та за злочин проти порядку управління за ч. 2 ст. 190.

Застосування до потерпілого без його згоди наркотичних засобів, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння майном належить розглядати як насильство і залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров‘я чи не було. Якщо ж застосування названих засобів створювало небезпеку для життя чи здоров‘я потерпілого, але не призвело до серйозних наслідків для нього, то такі дії будуть кваліфікуватися як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість настання згаданих наслідків.

Грабіж вчиняється з прямим умислом і є злочином корисливим. Винний усвідомлює, що він обертає майно на свою користь відкритим способом або шляхом насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров‘я потерпілого, і бажає таких наслідків, керуючись при цьому корисливими мотивами.