4. Актуальні проблеми насильницького задоволення статевої пристра­сті неприродним способом

Об'єкт цього злочину аналогічний об'єкту злочину, передба­ченого ст. 152.

Потерпілим від злочину є особа жіночої або чоловічої статі, яка всупереч своїй волі виконує роль сексуального партнера вин­ного. Якщо особа, яка не досягла 16-річного віку, добровільно бере участь у задоволенні неприродним способом статевої пристрасті чоловіка або жінки, то дії винного можуть кваліфікуватись за ст. 156.

Об'єктивна сторона злочину полягає у задоволенні статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного на­сильства, погрози його застосування або з використанням безпо­радного стану потерпілої особи.

Під задоволенням статевої пристрасті неприродним способом потрібно розуміти будь‒які дії сексуального характеру незалежно від їх гетеро‒або гомосексуальної спрямованості (крім природного статевого акту), які здатні задовольнити статеву пристрасть чолові­ка або жінки. Це, зокрема, мужолозтво, лесбіянство, орогенітальний контакт жінки з чоловіком або чоловіка з чоло­віком, аногенітальний контакт чоловіка з жінкою, сурогатні форми статевих зносин, які імітують природний статевий акт, садистські дії сексуального характеру (наприклад, проникнен­ня у піхву жінки певним предметом), сексуальний мазохізм, при якому задоволення статевої пристрасті винного відбувається в про­цесі заподіяння потерпілій особі фізичних мордувань.

Під мужолозтвом розуміють один із різновидів чоловічого гомо­сексуалізму -аногенітальний сексуальний контакт чоловіка з чо­ловіком. Лесбіянство (жіночий гомосексуалізм) - це форма задо­волення статевої пристрасті жінки шляхом вчинення нею різнома­нітних дій сексуального характеру з особою жіночої статі (напри­клад, мастурбація, орально-генітальні контакти, вплив на ерогенні зони партнерші за допомогою штучних пристосувань).

Поняття фізичного насильства, погрози його застосування та використання безпорадного стану потерпілого у коментованому складі злочину за своїм змістом є такими ж, як і при зґвалтуванні.

Злочин визнається закінченим з моменту початку вчинення дії сексуального характеру, спрямованої на задоволення статевої при­страсті. При цьому не вимагається, щоб сексуальний контакт був завершений у фізіологічному розумінні.

Суб'єктом злочину е особа чоловічої або жіночої статі (зале­жно від змісту вчинюваних дій сексуального характеру), якій ви­повнилось 14 років. Якщо особа, використовуючи фізичне насиль­ство або погрозу його застосування, бере безпосередню участь у подоланні опору потерпілого або приводить останнього у безпорад­ний стан і при цьому сама у безпосередній сексуальний контакт з потерпілим не вступає, вона повинна визнаватись співвиконавцем насильницького задоволення статевої пристрасті неприродним спо­собом. Дії такого учасника групи кваліфікуються за ч. 2 ст. 153 без посилання на ст. 27.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим уми­слом. За спрямованістю умислу даний склад злочину потрібно від­різняти від інших посягань, наприклад, від замаху на зґвалтування, заподіяння тілесних ушкоджень. Мотиви даного злочину можуть бути такі самі, як і мотиви зґвалтування.

Кваліфікуючими ознаками злочину є вчинення його: 1) по­вторно; 2) групою осіб; 3) особою, яка раніше вчинила один із зло­чинів, передбачений ст. ст. 152 або 154; 4) щодо неповнолітнього або неповнолітньої (ч. 2 ст. 153), а особливо кваліфікуючими: 1) вчинення злочину щодо малолітнього (малолітньої); 2) спричи­нення особливо тяжких наслідків (ч. 3 ст. 153). За своїм змістом ці ознаки аналогічні кваліфікуючим ознакам зґвалтування.