4. Актуальні проблеми розбою.

Напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя чи здоров‘я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (Розбій).

Розбій посягає не лише на власність, але і на особу.

Розбійного нападу може зазнати власник, особа, у віданні або під охороною якої знаходиться майно, а також будь-яка інша особа.

Напад при вчиненні розбою може бути відкритим або таємним (несподіваним для потерпілого. Напад завжди пов‘язаний з насильством над потерпілим з метою заволодіння майном. При цьому насильство – це своєрідний засіб, здатний примусити особу, яка відає майном, передати його винному, погодитися на вилучення майна, позбавити таку особу можливості вчинити опір злочинцю або усунути протидію з боку будь‒якого під час заволодіння майном.

Насильство при розбої може бути фізичним та психічним.

Фізичне насильство – це силовий вплив на потерпілого, який знаходить свій вияв у спричиненні легкого тілесного ушкодження, що призвело до короткочасного розладу здоров‘я або короткочасної втрати працездатності, у нанесенні середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження. Таке насильство, за винятком тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого, охоплюється поняттям розбою і не потребує додаткової кваліфікації за статтями про злочини проти особи.

Поняттям “розбій” охоплюється також напад з метою заволодіння майном, поєднаний з насильством, яким заподіяно потерпілому легке тілесне ушкодження, що не призвело до короткочасного розладу здоров‘я або взагалі не спричинило ніякої шкоди його здоров‘ю, однак було небезпечним для життя чи здоров‘я в момент заподіяння (наприклад, здушення шиї, застосування електроструму, зброї, спроба нанести удар тяжким предметом по голові, хоча він фактично лише ковзнув по руці).

При кваліфікації дії винного, який з метою заволодіння майном привів потерпілого шляхом застосування одурманюючих або сильнодіючих речовин (газів) до безпорадного стану, необхідно виходити з того, чи були такі дії небезпечними для життя або здоров‘я. При цьому важливими є такі критерії: а) чи був безпорадний стан потерпілого наслідком насильницьких чи обманних дій винного або він був досягнутий завдяки добровільному вживанню потерпілим наркотику чи алкоголю (наприклад, споювання винним потерпілого, використовуючи не лише його пристрасть до вина, але і його згоду на вживання алкоголю). В останньому випадку немає нападу і немає розбою; б) наскільки використана злочинцем речовина була небезпечною для життя і здоров‘я потерпілого. Якщо одурманюючі засоби були застосовані проти волі потерпілого та створювали небезпеку для життя чи здоров‘я потерпілого і особа, що їх застосувала, усвідомлювала таку небезпеку, вона винна в розбої. У таких випадках необхідно мати висновок судово‒медичної експертизи.

Психічне насильство при вчиненні розбою полягає у погрозі негайно застосувати фізичне насильство, небезпечне для життя чи здоров‘я особи, яка зазнала нападу. Погроза повинна бути дійсною і реальною. Іноді погроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров‘я потерпілого, має уявний характер. Наприклад, винний демонструє іграшковий пістолет, що має лише схожість із справжнім, і він об‘єктивно не може бути знаряддям насильства. У таких випадках основним критерієм визначення реальності погрози повинен бути характер злочинних дій і спрямованість умислу. Крім того необхідно враховувати суб‘єктивне сприйняття погрози потерпілим, на яке завідомо розраховував винний.

Розбій вважається закінченим злочином з моменту нападу, поєднаного із застосуванням або погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров‘я, незалежно від того, заволоділа винна особа майном чи ні. Тому застосування такого насильства до потерпілого в момент заволодіння майном, розпочатим таємно або шляхом обману, утворює розбій. Якщо ж особа, яку застали під час таємного заволодіння майном, залишить майно і кинеться тікати, застосовуючи насильство лише з метою уникнути затримання, вона не може відповідати за розбій. Такі дій утворюють сукупність злочинів – замах на крадіжку і злочин, залежно від спрямованості умислу, проти життя чи здоров’я особи або проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян.

Розбій вчиняється з прямим умислом. Винний усвідомлює, що він протиправно із застосуванням насильства обертає майно на свою або іншої особи користь і бажає цього.

Якщо в процесі розбою було умисно заподіяно тяжке тілесне ушкодження, внаслідок якого сталася смерть потерпілого або останнього було навмисно вбито, дії винного належить кваліфікувати за сукупністю злочинів – за ч. 4 ст. 187 і ч. 2 ст. 121 чи п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.

Розбійний напад, пов’язаний з вбивством через необережність, належить кваліфікувати за ст. 187 і ст. 119 КК.

Нерідко умисел винного при розбійному нападі щодо можливих наслідків неконкретизований. Це буває тоді, коли злочинець, застосовуючи насильство, передбачає настання різних наслідків для потерпілого. Відповідальність в цьому випадку настає за розбій залежно від тяжкості тілесних ушкоджень, що фактично настали, а якщо розбій потягнув за собою смерть потерпілого, - за розбій і умисне вбивство.

Суб’єктом розбою може бути особа, якій до вчинення злочину минуло 14 років.

Розбій при обтяжуючих обставинах має місце тоді, коли напад був:

1. вчинений за попередньою змовою групою осіб;

2. вчинений особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм;

3. поєднаний з проникненням у житло, інше приміщення або сховище;

4. спрямований на заволодіння майном у великих розмірах;

5. спрямований на заволодіння майном у особливо великих розмірах;

6. вчинений організованою групою або

7. поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

При наявності хоча б однієї із перерахованих обставин розбій кваліфікується за відповідними частинами ст. 187 КК.

Напад з метою заволодіння майном, вчинений бандою, кваліфікується як бандитизм (ст. 257 КК), а за наявності обставин, передбачених ч. 4 ст. 187, також і за цією нормою.

Розбій, поєднаний із заподіянням потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, кваліфікується за ч. 4 ст. 187 КК. Позбавлення життя потерпілого не охоплюється складом розбою. Тому умисне вбивство, вчинене при розбійному нападі, належить кваліфікувати за ч. 4 ст. 187 і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.

У випадку навмисного посягання на життя потерпілого, яке не призвело до його смерті, відповідальність настає за ч. 4 ст. 187, ч.ч. 2 чи 3 ст. 15 і п. 6 ч. 2 ст. 115 КК.

Однак розбійний напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя потерпілого, при якому смерть або тяжке тілесне ушкодження не настали і у винного не було прямого умислу на їх спричинення, охоплюється ч. 1 ст. 187 КК.

Розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій з метою заволодіння майном або бандитизм, кваліфікується за ч. 2 ст. 187 за ознакою повторності. Однак, розбій не може кваліфікуватися за ч. 2 ст. 187 як повторний злочин, якщо судимість за раніше вчинений розбій або бандитизм погашена або знята у встановленому законом порядку, а також коли на момент вчинення нового злочину минули строки давності притягнення до відповідальності за раніше вчинений розбій або бандитизм.

Особа, яка раніше вчинила розбій з метою заволодіння майном і не була засуджена за нього, при повторному вчиненні такого ж розбою підлягає відповідальності за ч. 2 ст. 187. Всі ці дії охоплюються поняттям “розбій, вчинений особою, яка раніше вчинила розбій”.