6. Системи опрацювання текстів, їх призначення, основні функції та класифікація. Формати текстових документів. Логічне та фізичне форматування.

Системи опрацювання текстів, їх призначення, основні функції та класифікація.

Системи обробки текстів — програми для створення, редагування і друку текстових документів.

Текст (від латин. textum— зв’язок, з’єднання) — це впорядкований набір речень, який відтворений на паперовому, електронному або іншому носієві. У загальному плані — це послідовність символів із заданого набору.

Системи опрацювання текстів — спеціальні програмні засоби, що використовуються для роботи з текстами на комп’ютері.

Класифікація систем опрацювання текстів

Системи опрацювання текстів розрізняються за своїми можливостями.

Текстові редактори (text-editor) — програми, призначені для опрацювання текстів, які не містять складного форматування (наприклад,

NotePad, McEdit, KEdit, Emacs).

Текстові процесори (word-processor) — програми, за допомогою яких у документі виконується складне форматування тексту, вставлення та редагування різних об’єктів.

Деякі текстові процесори є так званими WYSIWYG-редакторами (WhatYouSeeIsWhatYouGet) — «те, що ти бачиш, те й одержиш ») (наприклад, Microsoft Word, StarWriter).

Видавничі системи — потужні програми, що дозволяють об’єднати в документі текст,графіку й художнє оформлення такого рівня,який раніше забезпечувала тільки поліграфія(наприклад, AdobePageMaker,Corel VENTURA,QuarkXPress, AdobeInDesign).

За кількістю алфавітів, що використовують одночасно, розрізняють одно-та багатоалфавітні системи.

Одноалфавітні системи допускають одночасну роботу з текстом тільки однією мовою (наприклад, українською, російською та ін.). Найчастіше їх використовують в операційних системах та їх оболонках.

У багатоалфавітних системах робота може одночасно вестись різними мовами.

За формою представлення тексту системи поділяють на лінійні та нелінійні.

В лінійних системах додається тільки "чистий" текст, тобто текст, що зображується символами використовуваних алфавітів і синтаксичними знаками. Лінійні процесори особливо інтенсивно використовують у діловодстві, журналістиці і в деяких інших сферах.

У нелінійних системах крім алфавіту, синтаксичних знаків і символів псевдографіки використовують ще широкий набір спеціальних знаків, а саме: знаки інтеграла, кореня квадратного, символи для побудови малюнків тощо.

За способом використання системи можна розділити на автономні та мережнї.

Автономні системи використовує кожний користувач окремо для розв'язування своїх специфічних задач. Текстова інформація в таких системах є індивідуальною.

Мережні системи використовують підприємства, установи, контори, фірми. Текстова інформація може передаватися по локальній мережі, тобто вона доступна багатьом користувачам. Право внесення змін у той чи інший документ може здійснюватися за спеціальними паролями, присвоєними користувачам.

За призначенням системи підготовки текстів доцільно розділити на системи загального та спеціального призначення.

Системи загального призначення орієнтовані на широке коло користувачів.

До систем спеціального призначення перш за все треба віднести системи, орієнтовані на роботу з науковим текстом, а також видавничі системи. Робота з такими системами потребує спеціальної підготовки. Вони мають великий набір символів різних алфавітів, шрифтів і спеціальних знаків, що дозволяють зображувати різноманітну інформацію. Популярними текстовими процесорами є Лексикон, WordPerfect, а також додаток Word, який входить до комплекту програм MSOffice. Проміжною між текстовими редакторами і процесорами є програма WordPad, яка постачається разом з OCWindows 95/98/ME/XP.

До систем опрацювання текстів відносять такі:

текстові редактори - основні функції текстового редактора є набір тексту, редагування, присвоєння стилів і форматів і т.д.

програми-коректори - дозволяють опрацьовувати різноманітні помилки

програми розпізнавання - для розпізнавання від сканованих текстів

програми перекладачі електроні словники

• Текстові редактори, їх різновиди. Текстовий редактор(TP) — це програма, призначена для створення та оформлення тексту. На сьогодні поширеними є декілька десятків текстових процесорів, наприклад: Microsoft Word, WordPerfect, WordStar, ХуWrite, LaTeX тощо. Редактор LaTeX має широкі можливості щодо роботи з математичними формулами і підготовки до друку наукових статей і книг, що зумовило його широке поширення серед науковців.

• Можливості текстових редакторів. Процес внесення змін у текст називається редагуванням.

Процес оформлення тексту з метою надання йому необхідного вигляду називається форматуванням тексту. Вважається, що до функцій сучасного текстового процесора належать такі:

• організація введення тексту за допомогою клавіатури та збереження його в пам'яті;

• редагування тексту (копіювання, переміщення, вилучення тощо);

• підготовка документa до друку та його друкування;

• редагування декількох документів одночасно;

• форматування тексту (оформлення тексту, зміна його параметрів);

• перевірка правопису (орфографії та синтаксису);

• використання графічних зображень у тексті;

• використання таблиць у тексті.

Формати текстових документів

Існує багато форматів файлів, в яких системи опрацювання текстів зберігають текстові документи. Кожна з цих систем використовує певний набір форматів, які користувач може вибрати для запису файлів залежно від потреб. У кожній із програм один із форматів є стандартним і встановлений за замовчуванням. Так, наприклад, в текстовому редакторі Блокнот стандартним є формат .tхt, а в текстовому процесорі Wоrd — формат .dос.

Найпоширеніші формати файлів текстових документів та їх характеристики

ТХТ У файлі зберігається тільки текст з розбиттям на абзаци і без форматування

DОС У файлі зберігається текст, рисунки, вставлені об’єкти, значення їх властивостей

RTF У файлі зберігається текст, рисунки, вставлені об’єкти, значення їх властивостей. Крім того, містяться додаткові відомості про форматування об’єктів, що дозволяє опрацьовувати ці документи в різних системах опрацювання текстів різних операційних систем

Програма Word надає можливість відкривати і зберігати документи в кількох форматах. У діалогових вікнах, призначених для збереження і відкривання документів, є розкривний список Тип файлу, де можна вибрати відповідний формат.

• Документ Word (*.doc) — власний формат текстового процесора Word. У цьому форматі документи зберігаються за умовчанням.

• Шаблон документа (*.dot) — формат шаблона, на якому можуть базуватись інші документи.

• Текст у форматі RTF (*.rtf) — формат RTF (RichTextFormat — розширений текстовий формат), що є також універсальним форматом тексто¬вих файлів, у якому зберігається форматування тексту.

• Звичайний текст (*.txt) — простий текстовий формат, у якому збері¬гаються символи, проте не зберігається форматування.

• Веб-сторінка (*.htm; *.html) — формат веб-сторінки; його використовують у разі розміщення документа в Інтернеті.

Текстові файли – найбільш наочна форма представлення алфавітно-цифрової, інформації, що дозволяє зберігати, редагувати, читати на екрані й друкувати будь-які текстові документи – листи, записи, довідки, об'яви, звіти, статті, вихідні тексти програм і багато іншого.

Серед текстових файлів виділяють

- ASCII-файли - файли, в яких символи тексту та як вони повинні бути розташовані на сторінці кодуються різними значеннями байта чи послідовністю байтів. Прикладами таких файлів можуть бути файли, що створені редакторами типу вбудованого редактора програми MidnightCommander, файли, створювані програмою Notepad в Windows та vi в UNIX;

- файли з розширеними можливостями форматування тексту; від попередніх відрізняються числом кодів, що використовуються як керуючі можливостями форматування тексту. Прикладами таких файлів є файли, що створюються за допомогою простих редакторів типу Лексикон, файли у форматі .html.

- файли, що використовують власний формат для представлення тексту (в яких символи тексту також представлені спеціальними послідовностями). Це файли MS Word з розширенням .doc, файли OpenWriter з розширенням .sxw, файли Kword з розширенням .kvd та ін.

Фізичне та логічне форматування текстів

Серед тегів , що впливають на накреслення шрифту , розрізняють теги фізичного і логічного форматування . У більшості випадків застосування подібних за значенням тегів фізичного і логічного форматування призводить до одного і того ж ефекту . Різниця між ними полягає в тому , що теги фізичного форматування прямо вказують на те , які властивості шрифту слід змінити ( наприклад , зробити жирним) , в той час як теги логічного форматування вказують , який це текст ( наприклад , важливий ) .

Класичний HTML версії 3.2, найбільш поширений на даний момент в Мережі, надає нам засоби фізичного форматування документів, для чого є спеціальні теги (наприклад, теги <font>, <b>, <i>) і безліч різних атрибутів (size, color, height, width і т. п.). Крім того, при такому способі форматування у разі аналізу структури документа залишається незрозумілим, чому дане слово виділено жирним шрифтом – просто для краси або ж щоб звернути на себе особливу увагу кінцевого користувача? Якщо жива людина ще в стані так-сяк розібратися в

логічних побудовах сторінок на класичному HTML, то про пошукових машинах або, наприклад, голосових броузерах цього не скажеш. Їм вийми і поклади чисту логіку в структурі сторінки. Саме через таку <непідвладності> логічному аналізу даний спосіб форматування був названий фізичним форматуванням. У противагу йому при створенні нової специфікації HTML 4.0 на чільне місце було поставлено логічне форматування, тобто таке форматування, при якому структура та оформлення документа були б чітко розділені. Цей спосіб форматування рекомендований до застосування інтернет-консорціумом, так як надає розширені можливості пошуку інформації в Мережі, дозволяє більш точно структурувати і аналізувати інформацію за допомогою пошукових машин, а також істотно зменшує розмір сторінок і час їх повного завантаження.

Реалізується поділ структури та оформлення документа як раз за допомогою CSS.

Варто відзначити той факт, що зачатки логічного форматування були присутні і в класичному HTML – теги<h1>, <h2>,<blockquote>, безумовно, сприяли поділу документів на деякі логічні блоки. Вказівка ​​інтонації тексту (це і роблять теги логічного форматування ) замість явного завдання його властивостей дозволяє управляти його відображенням. Наведемо приклад: ви вважаєте , що важливий текст повинен не виділятимуть жирним шрифтом , а червоним кольором. При використанні тегів логічного форматування і браузера , що підтримує таку можливість , ви можете налаштувати відображення тексту , форматованого логічно . Текст , форматований фізично , завжди буде відображатися так , як це задумав автор. Зрозуміло, якщо ви хочете , щоб текст був саме жирним , використовуйте фізичне форматування . В іншому випадку рекомендується використовувати теги логічного форматування .