- •2/ Документування,як процес. Способи, принципи і правила документування.
- •3. Ознаки, властивості і функції документа
- •Ознаки документа
- •4.Носії інформації, їх типи. Особливості електронних документів, Співвідношення понять «документ», «інформація», «інформаційне середовище».
- •Поняття «достовірність документа». Оригінал, дублікат, копія
- •Розвиток формуляру документа. Формуляри документів різних видів, формуляр і бланк документа.
- •7/ Системи документації. Цілі і принципи систематизації документів
- •8/ Принципи класифікації документів
- •9/Поняття «видання». Співвідношення понять «видання» та «документ». Атрибути видання. Класифікація видань.
- •10/ Погодження, затвердження і виконання документів. Види і призначення печаток. Особливості датування документа.
- •Погодження документів
- •Засвідчення документів
- •11/ Державні стандарти в галузі документознавства Державні стандарти
- •12/Види організаційно-правових документів і їх особливості
- •13 Види розпорядчих документів, їх специфіка
- •14/ Особливості і види інформаційно-довідкових документів
- •15.Ділові листи, їх типологія і особливості функціонування
- •2.8.2. Реквізити листа та їх оформлювання
- •16. Служба документаційного забезпеченя управління: організація, кадровий склад, основні напрями діяльності. Форми організаціїділоводства в установах.
- •17.Документообіг організації, його параментри та способи оптимізації.
- •18.Номенклатура справ її формування, цілі, параметри.
- •19.Принципи формування справ,с кладання заголовків справ. Порядок формування особової справи.
- •20.Порядок проходження документів. Контроль за виконанням документів.
- •22. Організація роботи з письмовими зверненнями громадян.
- •23.Уніфікація документів. Розробка типових і трафаретних текстів документів.
- •24.Управління як процес. Інформаційні проблеми організації управління. Властивості управлінської інформації. Мета документування управлінської діяльності.
- •26.Основні принципи автоматизації у сфері дзу.
- •27.Основні принципи секретарської діяльності.
- •1.3 Особисті та ділові якості секретаря
- •28.Кадрова служба як накопичувач документованих пресональних даних. Функції кадрової служби. Комплекс кадрової документації.
- •29.Поняття і структцра персональних даних. Приналежність персональних даних. Вимоги до обробки та епредачі персональних даних.
- •3. Захист персональних даних
- •30.Персональна кадрова документація. Трудова книжка. Нормативін документи що регламеньують роботу з трудовими книжками
- •1. Об’єкт, предмет і завдання архівознавства як науки
- •2. Методи та принципи архівознавства
- •3. Джерельна база архівознавства
- •4. Історіографія сучасного архівознавства
- •5. Поняття «архівна система»
- •6. Система архівних установ України
- •7. Центральні державні архівні установи України
- •8. Поняття про Національний архівний фонд України. Формування, склад і структура Національного архівного фонду України.
- •9. Основні завдання, принципи та критерії експертизи цінності документів
- •10. Діяльність експертних комісій: завдання та функції
- •11. Діяльність державних архівів у системі архівних установ. Організація, структура та діяльність виробничих підрозділів архіву.
- •12. Архівне описування: поняття, види. Принципи та методи архівного описування.
- •13. Поняття про облік архівних документів. Принципи обліку архівних документів.
- •14. Архівна евристика. Архівний маркетинг.
- •15. Основні напрями та форми використання архівної інформації.
- •16. Архівна справа часів Київської русі та галицько-Волинського князівства.
- •17.Литовська метрика. Етапи та принципи формування Литовської метрики.
- •18. Коронна метрика. Руська (Волинська метрика).
- •19. Магістратські архіви. (нариси 3. Параграф 4)
- •20.Організація архівної справи на Лівобережній Україні у 18 столітті.
- •21.Архів Коша Нової запорізької Січі.
- •22. Магнатські та шляхетські архіви 17 кінця 18 століття. (розді 7.3 нариси)
- •23.Діяльність Київської археографічної комісії та організація Центрального архіву давніх актів у Києві.
- •Заснування Центрального архіву давніх актів у Києві
- •24. Діяльність харківського історико філологічного товариства та створення харківського історичного архіву.
- •Створення Харківського історичного архіву
- •25.Документальні колекції науково-історичних товариств вУкраїні 19 поч 20 ст. Приватні наукові архіви.
- •7.3 Документальні колекції науково-історичних товариств в Україні 19 – початку 20 ст.
- •Приватні наукові архіви та колекції рукописних матеріалів
- •26. Архівна справа Галичини. Архів міста Львова. (нариси 13)
- •27. Організація воєнно-історичного архіву київського військового округу. (нариси архівної справи)
- •28.Архіви та архівна справа доби української революції 1917-1920 рр.
- •29. Діяльність археографічної комісії центрального архівного управління усрр (1929-1930рр.) 15.3 нариси
- •30. Архіви урср у роки другої світової війни
- •31. Розбудова мережі архівних установ в Україні 1945-1991
- •32. Основні напрямки архівного будівництва в незалежній Україні
- •2. Інформація і шум та їх взаємоперетворення. Кодування, способи і форми подання інформації в комп’ютері .
- •3. Поняття алгоритму. Способи подання,базові структури та властивості алгоритмів.
- •4. Основні етапи розвитку обчислювальної техніки. Класифікація та основні характеристики сучасних комп’ютерів. Розвязування задачі з використанням комп’ютера. Поняття інформаційної моделі задачі.
- •5.Питання. Архітектура і конфігурація еом. Види програмного забезпечення.
- •6. Системи опрацювання текстів, їх призначення, основні функції та класифікація. Формати текстових документів. Логічне та фізичне форматування.
- •7. Поняття про стиснення даних. Призначення та основні функції програм-архіваторів. Способи архівування.
- •8. Поняття електронної таблиці. Системи опрацювання табличних даних.
- •9. Антивірусні програми, їх класифікація та принципи роботи. Поняття та види комп’ютерних вірусів. Профілактика зараження комп’ютерними вірусами.
- •10. Системи опрацювання графічних зображень, їх призначення та основні функції. Типи графічних файлів.
- •1. Поняття «документообіг». Документообіг в управлінській діяльності.
- •2. Вимоги щодо раціональної організації документообігу.
- •3. Аналіз документопотоків.
- •4. Визначення обсягу документообігу.
- •5. Етапи опрацювання документів.
- •6. Приймання та первинне опрацювання документів, що надходять до установи.
- •7. Перевірка правильності доставки кореспонденції та її цілісності.
- •8. Штемпелювання та сортування документів, що надходять до установи.
- •9. Попередній розгляд і розподіл документів.
- •10. Поняття «реєстрація документів».
- •11. Система реєстрації документів.
- •12. Індексація документів.
- •13. Вимоги до реєстрації документів.
- •14. Особливості реєстрації факсограм та електронних повідомлень.
- •15. Інформаційно-довідкова робота за документами.
- •16. Порядок складання номенклатури справ структурного підрозділу.
- •17. Види контролю за виконанням документів.
- •18. Строки виконання документів
- •19. Технологія та техніка організації контролю за виконанням документів.
- •20. Організація проходження документів в установі.
- •Порядок передавання документів виконавцям
- •21. Відправлення документів.
- •22. Організація документів у діловодстві.
- •23. Номенклатура справ.
- •24. Порядок оформлення номенклатури справ структурного підрозділу.
- •25. Зведена номенклатура справ.
- •26. Формування справ та забезпечення їх збереженості у діловодстві.
- •27. Вимоги щодо формування справ.
- •28.Організація тимчасового зберігання документів у структурних підрозділах.
- •29. Видавання справ у тимчасове користування.
- •30. Порядок підготовки документів до передавання на архівне зберігання.
- •31. Організація експертизи цінності документів в установі.
- •Нормативно-правове забезпечення експертизи цінності документів
- •Посібники з відбору документів на всіх стадіях (етапах) експертизи їх цінності
- •32. Принципи й критерії визначення цінності документів.
- •33.Організація роботи експертних комісій.
- •34. Порядок проведення експертизи цінності документів на етапі діловодства.
- •35. Оформлення справ.
- •Пересистематизація
- •Нумерація аркушів справ
- •36. Складання описів справ.
- •37.Складання актів про вилучення документів для знищення.
- •38. Передавання справ до архіву установи.
- •Теорія систем
- •Основні поняття, завдання та принципи теорії систем та системного аналізу.
- •Основні етапи та методи системного аналізу.
- •Види та властивості систем.
- •Класифікація (види я не знайшла)
- •Гетерогенність і структурованість.
- •Специфіка складних систем. Основні підходи до розуміння складності систем.
- •Поняття організації систем. Класифікація систем за ступенем організованості.
- •Характеристика основних різновидів структур системи.
- •Поняття функції системи. Зовнішні та внутрішні функції системи. Суть та основні проблеми функціонування систем.
- •Поняття середовища. Проблема взаємодії системи і середовища.
- •Основні принципи поведінки систем. Поняття прямого та зворотного зв’язку.
- •Характеристика основних етапів життєвого шляху системи. Закономірності розвитку системи.
- •4.5 Послідовність проведення системного аналізу.
6. Система архівних установ України
Під системою архівних установ розуміють сукупність архівів, інших установ, структурних підрозділів, що забезпечують формування НАФ, його зберігання, здійснюють науково-дослідні, інформаційно-довідкові та управлінські функції в архівній справі, незалежно від форм власності.
Сучасне архівознавство не ототожнює систему і мережу архівних установ. Мережа архівних установ – це структурна основа архівної галузі, до якої входять архіви, архівні підрозділи міністерств, відомств, підприємств, організацій та громадських об'єднань, що здійснюють постійне чи тимчасове зберігання документів.
Мережа архівних установ разом з органами управління та іншими структурами галузі складають систему архівних установ. Згідно зі ст. 6 Закону України “Про Національний архівний фонд і архівні установи” в нашій державі функціонує досить струнка система архівних установ. Провідне місце в ній займають центральні державні архіви, що комплектують, зберігають і забезпечують користування документами тієї частини НАФ, яка становить державну власність та найбільшу історичну цінність.
Державні архіви класифікують на центральні та місцеві (обласні, міські, районні). Залежно від характеру зберігання документів їх поділяють на:
а) архіви для постійного зберігання документів (центральні та місцеві);
б) архіви для тимчасового зберігання документів (тобто ті, що після закінчення встановленого терміну зберігання документів передають їх у профільні архіви чи знищують згідно встановлених правил).
Важливе місце в системі архівних установ належить галузевим державним архівам, що забезпечують облік та зберігання науково-технічних, геологічних, метеорологічних, картографічних та інших спеціальних видів архівних документів, які потребують особливих умов зберігання та використання. Статус державних галузевих архівів дістали архіви Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, документи яких мають певну специфіку.
Стаття 10 Закону України “Про Національний архівний фонд і архівні установи” присвячена державним архівним установам Автономної Республіки Крим, які віднесено до місцевих державних архівів. Такий статус мають державні архіви областей та їхні філіали, міські державні архіви та архівні відділи районних державних адміністрацій. Головна функція їх полягає в зберіганні архівних документів місцевого походження та в наданні необхідної архівної інформації установам і громадянам.
Окрему групу в системі архівних установ України становлять архівні підрозділи самоврядних наукових установ, державних музеїв, бібліотек. Серед них Архів Національної академії наук України, відділи рукописів окремих музеїв, Інститут рукопису Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського та ін.
Найчисленнішою групою архівних установ є архівні підрозділи державних органів, підприємств, установ і організацій. Їх особливість полягає в тому, що вони комплектують документи для тимчасового зберігання, які використовуються в службових, виробничих, наукових та інших цілях, а також для захисту законних прав та інтересів громадян. Після завершення термінів тимчасового зберігання документи передають на постійне зберігання до центральних, галузевих або місцевих державних архівів, у т.ч. кінофотофонодокументи.
Систему архівних установ представляють також архіви та архівні підрозділи об'єднань громадян, підприємств, установ і організацій, заснованих на колективній та приватній формах власності.
Важливою ланкою системи архівних установ є Український державний науково-дослідний інститут архівної справи та документознавства, на який покладено завдання розроблення теорії архівного будівництва, історії та практики архівної справи, узагальнення та поширення передового вітчизняного і зарубіжного досвіду, новітніх архівних технологій, документознавчих проблем.
Складовою частиною системи архівних установ є Головне архівне управління при Кабінеті Міністрів України (нині Державний комітет архівів). Воно є центральним органом виконавчої влади, на який покладено функції управління архівною справою, контролю і нормативно-методичного забезпечення ведення діловодства.
Провідна роль у формуванні НАФ та забезпеченні його схоронності належить центральним державним архівам. Вони розробляють методики комплектування фондів, експертизи цінності документів, їхнього зберігання, реставрації, ефективного використання.
Винятково цінні та унікальні документи, їхні колекції зосереджені в сховищах Центральних державних історичних архівів у Києві та Львові. Офіційне заснування ЦДІА України в Києві датується 1911 р., але формування його основних фондів завершилося після другої світової війни. Архів містить інформацію про зародження українського козацтва, його боротьбу за національне визволення і державність. Важливими документальними збірками є архів Коша Запорозької Січі, документи Генеральної військової канцелярії, Малоросійських колегій та ін. У фондах цензурних установ зберігаються документи, пов'язані з виданням та розповсюдженням творів Т.Шевченка, Л.Українки, І.Франка, М. Коцюбинського та ін. Гордістю архіву є особові і фамільні фонди (Ханенків, Максимовичів, Терещенків, Грушевських та ін.).
Певну специфіку має Центральний державний історичний архів України у Львові, заснований у 1939 р. на базі Львівського архіву давніх актів. У його сховищах майже 800 фондів та ще більше справ. Найдавніші документи архіву датуються 1233 р. Тут представлено найстарішу гродську книгу Львова 1382-1389 рр. Колекції документів показують становище західноукраїнських земель у складі Речі Посполитої під час Визвольної війни під проводом Б.Хмельницького 1648-1657 рр.
Унікальну цінність ЦДІА України у Львові мають колекції карт і планів Львова 16-17 ст., інших міст, України в цілому. У фондах Львівського братства представлено документи про розвиток культури, освіти та мистецтва 16-18 ст. Неоціниме значення мають колекції документів про діяльність Наукового товариства імені Т.Г.Шевченка, товариства “Просвіта”. Окремий розділ становлять особові фонди істориків І.Крип'якевича, А.Петрушевича, та ін. В архіві є величезні друковані фонди, серед яких десятки тисяч книг, брошур, часописів та газет, у т.ч. понад 5 тис. стародруків. Історичну цінність мають колекції листівок, афіш, плакатів тощо. Гордістю архіву є науково-методичні кабінети архівознавства, археографії, спеціальних історичних дисциплін, у т.ч. дипломатики, палеографії, сфрагістики і геральдики.
Найважливіші документи НАФ, присвячені новітній історії України (після 1917 р.), зосереджені в Центральному державному архіві вищих органів влади і управління (ЦДАВО) України. Він організований в Харкові наприкінці 1945 р. В 1970 р. архів було передислоковано до Києва. До 1991 р. мав офіційну назву Центральний державний архів Жовтневої революції, вищих органів державної влади і органів державного управління УРСР, що позначилося на профілі колекціонування документів. У сховищах ЦДАВО України зберігаються документи державних органів освіти, культури, мистецтва, поліграфії, особові фонди державних і громадських діячів, учених. Архів має понад 3 тис. фондів, близько 2 млн. справ, великий науково-довідковий апарат.
Центральний державний архів громадських об'єднань (ЦДАГО) України. Основний масив колекції архіву становлять документи комуністичної партії України. Окремий фонд складають документи комсомолу України. Ще один окремий фонд архіву увібрав різні документи і матеріали про діяльність підпільних партійних і комсомольських організацій. Архів має дані про учасників партизанського руху в Україні, тематичні покажчики, налагоджує творчі зв'язки з сучасними громадськими об'єднаннями, політичними партіями.
Центральний державний кінофотофоноархів України. Його було засновано в Києві 1932 р., а в 1943 р. реорганізовано в Центральний державний архів кінофотофонодокументів УРСР. Його унікальність полягає у збиранні і зберіганні документів насамперед зображувального і звукового характеру, які мають форму фотографій, кінофільмів, відеофільмів, грамофонних платівок і магнітних касет. У фондах архіву контратипи портретів Т.Шевченка, І.Франка, Л.Українки, П.Скоропадського та ін.
В силу конкретно-історичних умов домінуюче місце у фондах архіву належить кінофотофонодокументам про події радянської доби. Кінофотодокументи зафіксували багатьох діячів української культури: О.Довженка, П.Тичину, В.Сосюру, М.Рильського, видатних учених: В.Вернадського, С.Корольова, В.Глушкова, Б.Патона та ін.
Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва (ЦДАМЛМ) України. Цей архів було засновано 1968 р. для збирання, зберігання і використання документів з історії української культури, літератури і мистецтва. Архіву вдалося створити оригінальні колекції документів Київського товариства старожитностей та мистецтв.
Особливість ЦДАМЛМ України зумовлена й тим, що переважну більшість його фондів становлять особові фонди відомих діячів літератури та мистецтва: П.Тичини, М.Рильського, В.Сосюри та ін.
У 1989 р. у Харкові створено Центральний державний науково-технічний архів України, де збирають і зберігають науково-технічну документацію. В архіві зберігається проектна документація повоєнної відбудови Хрещатика в Києві, спорудження житлових комплексів тощо. Документальна база архіву використовується у наукових дослідженнях з історії науки і техніки і під час розроблення проектів реконструкції, перепрофілювання підприємств, при повторному проектуванні тощо.
