19.2. Сигналізація на залізницях України і основи сигнальної техніки

19.2.1 Принципи побудови оптичної сигналізації

У пристроях автоматики і телемеханіки для регулювання руху поїздів на перегонах і станціях застосовують постійні сигнали. За допомогою сигналів машиністу передаються накази, які дозволяють або забороняють рух потяга.

Працівники залізничного транспорту повинні негайно виконувати вимогу сигналу всіма можливими засобами.

На залізничному транспорті використовують єдині для всіх залізниць країни сигнали, встановлені Інструкцією по сигналізації на залізницях України.

Сигнали підрозділяються на видимі і звукові. Видимі сигнали виражаються кольором, формою, положенням і числом сигнальних свідчень, а звукові – числом і тривалістю звучання.

До видимих сигналів відносяться: світлофори, диски, щити, ліхтарі, прапори, сигнальні покажчики і сигнальні знаки. Звуковими сигналами можуть бути свистки локомотиву, моторвагонних поїздів і дрезин, ручні свистки, духові ріжки, гудки і петарди.

Основним видимим сигналом на залізничному транспорті є світлофор. Він в закодованому вигляді (кольором сигнальних вогнів) передає машиністу поїзда, що наближається, інформацію про допустиму швидкість руху, стан попереду лежачих ділянок колії, маршруті приймання потягу на станцію і т. д.

Сигнали світлофорів повинні сприйматися на достатній відстані, як вдень, так і вночі за найсприятливіших атмосферних умов.

У сигналізації на залізницях основними є наступні повідомлення-накази:

“Стій!” (про припинення руху);

“Тихіше” (про зменшення швидкості руху);

“Шлях вільний” (про дозвіл руху зі встановленою швидкістю).

До додаткових відносяться повідомлення-накази про дозвіл або заборону маневрових пересувань на станції.

Для руху поїздів як основні сигнальні кольори прийнятий зелений, жовтий і червоний. При маневровій роботі застосовують сигнали: один місячно-білий, дозволяючий виробляти маневри, і один синій вогонь, що забороняє виробляти маневри (для поїздних пересувань значення не має).

Вибрані кольори максимально відрізняються один від одного, правильно сприймаються при будь-яких атмосферних явищах і у будь-який час доби і мають відмінність за кольором від вогнів освітлювальних установок.

Для передачі найбільш відповідального наказу – зупинки поїзда – використовується червоний колір, який володіє найбільшою контрастністю по відношенню до інших кольорів і фону, що зустрічається в смузі залізниць. Крім того, червоний колір краще сприймається органами зору.

Зелений колір, що найбільш відрізняється від червоного і досить різкий від білого, вирішує рух зі встановленою швидкістю.

Синій колір, хоча добре пізнається, але володіє обмеженою дальністю видимості із-за малої прозорості світлофільтрів, тому цей колір застосовується для сигналів, що сприймаються на невеликій відстані. Місячно-білий вогонь близький за кольором стороннім джерелам світла, що теж обмежує сферу його самостійного застосування.

У зв’язку з тенденцією зростання швидкості і маси поїздів, що намітилася, підвищуються вимоги до надійності передаваної сигналами інформації і з’являється необхідність в збільшенні її об’єму.

Для розширення значності передаваних повідомлень на залізничному транспорті застосовуються декілька вогнів одночасно що горять і використовуються різні режими горіння світлофорних ламп: безперервний і миготливий, а також зелені смуги і маршрутні покажчики.

На ділянках з автоблокуванням, в місцях із затяжними підйомами, на прохідних світлофорах може бути встановлений умовно-вирішуючий сигнал – щиток з відбивним знаком у вигляді букви «Т», який дозволяє вантажному поїзду зі встановленою вагою проїхати світлофор з червоним вогнем без зупинка з швидкістю не більше 20 км/год і готовністю зупинитися, якщо зустрінеться перешкода для подальшого дотримання поїзда.

Основними є немигаючі сигнальні вогні, що нормально горять, а миготливі застосовують для збільшення числа сигнальних свідчень без збільшення кількості використовуваних для сигнальних пристроїв. Мигання вогню обов’язково поєднується з його колірною ознакою. Такий вогонь характеризується підвищеним сприйняттям і дальністю видимості.

Світлофорна сигналізація на залізницях України і інших країн будується на швидкісному принципі, при якому машиніст при веденні поїзда у будь-який момент знає допустиму швидкість руху. Швидкісний принцип сигналізації характеризується тим, що кожен вирішуючий сигнал виражає два накази – основний і попереджувальний. Основний наказ встановлює допустиму швидкість того, що проїхало даного світлофора. Попереджувальний сигнал повідомляє про відкритий або закритий стан наступного світлофора або особливу умову руху.

Світлофорна сигналізація передбачає використання в русі двох крайніх значень швидкості і ряд проміжних швидкостей, відповідним швидкостям руху поїздів по стрілочних перекладах на бічні дороги станції.

До крайніх значень швидкості відносяться максимально допустима швидкість руху пасажирських і вантажних поїздів і нульова, вимагаюча зупинки.

Максимально допустимі швидкості руху на мережі залізниць України: 140 км/год – для пасажирських поїздів; 120 км/год – для рефрижераторних; 100 км/год – для вантажних порожніх; 90 км/год – для вантажних навантажених. На станціях з ключовою залежністю за допомогою контрольних замків швидкість руху поїздів не повинна перевищувати 120 км/год для пасажирських і 60 км/год для вантажних.

Для швидкісного руху вибір максимальної швидкості руху поїздів залежить від багатьох чинників, головними з яких є: конструкція верхньої будови дороги, вигляд тяги, конструкція рухливого складу та інші, а також системи автоматики, телемеханіки і зв’язку.

Значення сигнальних вогнів незалежно від місця установки світлофора і загальноприйняте їх умовне позначення приведені в табл. 19.2.1. (див. файл)