21.2.2. Класифікація систем електричної централізації

Системи ЕЦ класифікуються за рядом ознак, серед яких найбільш важливими є спосіб живлення, місце здійснення залежностей між стрілка­ми та сигналами, спосіб управління, конструкція та елементна база.

За способом подачі живлення електричні централізації підрозд­іляються на системи з місцевим і центральним живленням.

При місцевому живленні напільне обладнання (стрілки, світлофо­ри. рейкові кола) і схеми, які здійснюють безпосереднє управління ними, живляться від акумуляторних батарей. Ці батареї встановлюються у горловині станції. У стрілочних приводах використовуються низьковольтні електродвигуни напругою 30 В.

Така система живлення можлива у відсутністю надійного елек­тропостачання центрального поста. Акумуляторні батареї повинні наддати надійне електроживлення напільного обладнання.

Переваги місцевого живлення:

• не потрібно будувати пост централізації, апаратура розміщується у приміщенні чергового по станції;

• відносно проста кабельна мережа, особливо, що стосується магістралі;

• потенційно більш широкі функціональні можливості у схем управління напільним обладнанням.

Недоліки місцевого живлення:

• значні витрати на встановлення і технічне обслуговування акумуляторів і реле, що знаходяться на полі;

• зниження надійності дії за рахунок кліматичного впливу на реле;

• звуження функціональних можливостей систем централізації: маневрові пересування, як правило, не маршрутизовані і виконуються за командами виконувачих маневрів. Подолання цих недоліків можливо тільки при використанні достатньо надійної безконтактної елементної бази.

При центральному способі живлення всі пристрої енергопоста­чання знаходяться на посту ЕЦ. Таке можливо за умови надійності джерел живлення, таким способом здійснюється живлення всіх діючих систем ЕЦ. Для переводу стрілок використовуються електродвигуни з напругою 160 В постійного і 190 В змінною струму. Релейна апаратура і акумулятори на полі не встановлюються. Надійність енергопостачання забезпечується дво­ма незалежними фідерами та акумуляторною батареєю на посту централ­ізації.

Переваги центрального живлення:

• підвищується надійність робіт релейних схем;

• спрощується технічне обслуговування;

• зменшуються витрати часу на пошук і ліквідацію ушкоджень.

Недоліки центральною живлення:

• дуже ускладнюються кабельні мережі;

• ускладнюється управління об'єктами на значній відстані від поста ЕЦ;

• збільшуються капітальні витрати на будівництво ЕЦ, за рахунок поста централізації.

За місцем здійснення залежностей електричні централізації поділяють на системи з місцевими і центральними залежностями.

У системи з місцевими залежностями уся апаратура розташовуються в окремих релейних приміщеннях у горло­вині станції. Приймаючи до уваги релейну елементну базу, такий спосіб не тільки не забезпечував надійної роботи, але й сильно обмежить функ­ціональні можливості системи. Абстрагуючись від конкретних умов, слід зазначити, що при такому способі здійснення залежностей можливе ство­реним децентралізованих систем управління. Деякі нові системи мікроп­роцесорної централізації мають більш-менш подібну структуру. При цьому дуже різко зростають можливості схем рейкового обладнання. Подібні системи дозволяють оперувати такими термінами, як «інтелектуальне рейкове коло», «інтелектуальна стрілка» тощо.

Системи з центральними залежностями відносяться до сучасних. У них уся апаратура розміщується на посту централізації. Ці системи використовувалися на більшості малих станцій, але згодом вони були замі­нені на більш досконалі - з центральними залежностями і центральним живленням. Цей принцип зараз використовується на малих і ве­ликих станціях.

Переваги системи з центральними залежностями і центральним живленням:

• значне розширення функціональних можливостей: маршрутизація всіх видів експлуатаційної роботи;

• підвищення надійності роботи;

• поліпшення технічного обслуговування, прискорення пошуку ушкоджень;

• поліпшення умов праці обслуговуючого персоналу;

• індустріалізація проектування та будівництва.

Недоліки систем з центральними залежностями і центральним живленням:

• загальне збільшення капітальних витрат на будівництво ЕЦ;

• ускладнення кабельної мережі;

• різке ускладнення системи;

• значний технічний персонал для обслуговування й перевірки приладів.

За способом управління ЕЦ поділяються на системи з маршрутним і роздільним управлінням стрілками та сигналами.

У системах з роздільним управлінням з пульта чергового по станції спочатку подаються команди на перевід кожної стрілки, а потім натискується кнопка сигналу.

У системах з маршрутним управлінням стрілки в маршрутах встановлюються у потрібне положення автоматично. Можливо встановлення маршрутів і роздільним способом, який здійснюється з пульту чергового.

За способом розмикання розрізняють системи з посекційним і груповим розмиканням.

Посекційне розмикання забезпечує більшу пропускну спроможність станції, але має складніші схемні рішення.

Конструктивно всі релейні централізації можливо підрозділити на системи зі стативним та блочним монтажем. При стативному монтажі всі з'єднання виконуються на стативі.

Блочний монтаж - це набір типових блоків, які тільки з'єднуються між собою на стативі. Більша частина схемних рішень виконується у бло­ках.

Переваги блочного монтажу:

• індустріалізація проектування та виготовлення більшої частини схем ЕЦ;

• підвищення надійності роботи за рахунок зменшення числа рознімань;

• прискорення пошуку і усунення ушкоджень (пошук ведеться «до блоку»);

• підвищення культури праці технічного персоналу.

Недоліки блочного монтажу;

• деяка надмірність реле у блоках, особливо при проектуванні малих станцій;

• схеми у блоках важко коректуються в разі необхідності.

Елементна база систем централізації магістрального та промис­лового залізничного транспорту України виконана на релейній базі. У схе­мах, що забезпечують вимоги безпеки, встановлено реле першого класу надійності типів НР, НШ, НМШ, РЕЛ. Схеми набірної групи виконуються на реле другого класу надійності.