80.Проаналізуйте розвиток культури в другій половині 20ст. Визначте основні тенденції в мистецтві та музиці.

У роки Другої світової війни значна кількість діячів культури - Е.Хемінгуей, А.де Сент-Екзюпері, Л.Арагон та інші зі зброєю в руках воювали проти фашистів. Твори в галузі літератури, музики, мистецтва, кіно відігравали важливу роль в загартуванні морального духу народів, наближаючи перемогу над фашизмом. Осмислення причин і наслідків війни, її жорстокостей, поведінки людей в екстремальних умовах стало важливою темою світового мистецтва.

В умовах ''холодної війни'' ідеологічний бік творчості став переважати над художнім. Періодичні загострення соціально-економічних суперечностей, масові суспільні рухи обумовили появу різних форм контркультури (''розгнівані'', рокери і т.д.). Вони ніби протистояли бездуховності масової культури та класичній культурі минулого. Назрівання екологічної катастрофи, гонка озброєнь, гострі міжнародні кризи сприяли зростанню настроїв песимізму, передчуття апокаліпсису.

Розпад колоніальної системи сприяв підвищенню ролі країн, що розвиваються, у світовій культурі. Міжнародне визнання отримали індійський кінематограф, африканські і латиноамериканські музикальні ритми й мелодії.

Одним із наслідків науково-технічної революції (НТР) став прискорений розвиток засобів масової комунікації, що створило матеріальну основу для небувалого розквіту масової культури і появи рок-музики.

Після війни образотворче мистецтво розвивалось двома напрямками.

Прихильники реалізму продовжували вважати, що завдання мистецтва полягає у створенні таких образів, які б легко впізнавались людиною, були їй доступними і зрозумілими. Вони почали шукати нових засобів впливу на внутрішній світ людини.

В той же час спалахнув загальний інтерес до напрямку, який здобув назву абстракціонізму. Якщо в реалізмі в центрі твору є людина, предмети, що її оточують, природа, то в абстракціонізмі митець прагне висловити свої почуття, думки, поривання через образи, що їх неможливо зустріти в реальному світі. Тобто митці абстрагувались (відчужувались, відходили) від світу речей і жили в своєму окремому світі. Це міг бути світ кольорових плям, геометричних фігур, переплетених ліній.

Поділ мистецтва на реалізм і абстракціонізм є умовним. Насправді існує безліч різних напрямків, жанрів, в яких застосовуються різноманітні прийоми зображення.

Піднесення після війни демократичного руху сприяло виникненню різновиду критичного реалізму - неореалізму. Його засновниками були італійські кінорежисери Р.Росселіні, Д.де Сантіс, Л.Вісконті, М.Антоніоні. Неореалізм поставив за мету показати ''розгримоване життя'', розгорнувши перед глядачами панораму життя трущоб, озлоблених злиднями людей, боротьбу за соціальну справедливість. Митці не приховували прихильного ставлення до героїв, стверджували ідеали доброти та людяності. Особливістю їхнього методу була точна передача деталей, залучення непрофесійних акторів, використання народної мови і місцевих діалектів. Це зближувало художнє кіно з документальним.

Бурхливі події XX ст. дали багатьом письменникам привід до історичних паралелей. Ролі насильства в історії, видатної особи і народу, долі творчої інтелігенції у переломні епохи присвячено твори Ліона Фейхтвангера (1884-1958) ''Лисиці у винограднику'', ''Мудрість дивака'', ''Гойя''. Латиноамериканський роман, яскраво представлений творами Ж.Амаду (Бразилія), М.Асуела (Мексика), Г.Маркеса (Колумбія). Творчо переробивши досягнення світової літератури, вони розповіли про трагічну долю корінного населення, засилля монополій, зловживання диктаторських режимів, боротьбу селян за землю. Латиноамериканська проза відрізняється епічним характером розповіді. У центрі уваги найчастіше не особа, а колектив - село, місто, народ. Самостійним персонажем нерідко є природа.

На противагу офіційному мистецтву почало розвиватись нелегальне мистецтво ''андеграунд'', яке прагнуло до творчої свободи, незалежності від державних і партійних структур. Проявом цього був самвидав, підпільні рок-групи, неформальні художні об'єднання. Творча інтелігенція стала однією з впливових сил в демократичних революціях 1989-1991 pp.

У мистецтві соціалістичного реалізму є немало досягнень. В СРСР кінорежисер С.Герасимов, письменник А.Платонов, художник Д.Шмаринов створили низку талановитих творів. Визнання отримала творчість французького письменника Л.Арагона (1897-1980). Його роман ''Пристрасний тиждень'' (1958) історично і психологічно правдиво зображує митця під час ''ста днів'' Наполеона, тиждень важких роздумів і хитань, принципових рішень про сутність свого життя як офіцера, громадянина, людини, митця. У літературі Радянського Союзу популярністю користувались твори М.Шолохова, О.Гончара, Ч.Айтматова.

Продовжував свої пошуки іспанський художник Сальвадор Далі. У його творах відображаються потаємні закутки людського розуму. Більшість його образів нагадують химер з людськими рисами. Реальні люди на картинах зображувались нам у вигаданому середовищі. Його картини збуджують думку і змушують замислитись над філософськими проблемами людства.

У Західній Європі пропагував критичний напрям так званий ''театр абсурду'' (Семюель Беккет, ірландський драматург, Ежен Іонеско, французький драматург). Головна ідея творів - безглуздя навколишнього світу, який може лише породжувати хаос, страх, нерозумні вчинки людей - від відчаю до бунту.

У післявоєнні роки розвивалась ''документальна драма'', яка зосередила увагу на подіях німецької історії періоду зародження нацизму.

Феноменом художнього життя 60-х років став рок-pyx, який сформувався у Англії і США, а згодом охопив весь світ. Вийшовши з надр масової культури, творці року - Елвіс Преслі, групи ''Бітлз'', ''Ролінг Стоунз'' та інші виконавці - порвали з нею, висловивши стихійний протест молоді соціальній невлаштованості, війнам, мілітаризму, расовій дискримінації. Тексти пісень були відверті, їх образ підкреслено демократичним, а їхня поведінка кидала виклик нормам моралі. Музичне дарування виконавців, підвищені звуки, ритмічні мелодії викликали захоплення, перетворювались на силу, здатну об'єднати молодь.

Творчість легендарної групи ''Бітлз'' у зародковій формі містила ідейні й стильові напрямки року, які згодом склалися у самостійні течії. їхні пісні стали неофіційними гімнами молоді. День народження і день трагічної загибелі Джона Леннона відзначаються молоддю багатьох країн світу.

Рок зв'язаний з передовими рухами. Міжнародний рок-фестиваль 1968 р. засудив війну у В'єтнамі. З того часу стали популярними фестивалі ''Рок проти...'' (расизму, мілітаризму, наркоманії).

Рок-музиканти проводили екологічні й благодійницькі акції.

Неоднорідність рок-руху дозволила бізнесу вихолостити бунтарство багатьох груп і використати їх у комерційних цілях, повернувши рок у лоно масової культури.

Рок інтегрувався не лише з масовою, але і з класичною культурою. Знаменною подією музичного життя стала рок-опера Уеб-бера і Райса ''Ісус Христос - суперзірка'', яка поєднала досягнення року з традиційною оперою.

Завоювавши світове визнання, рок тривалий час залишався англомовним. Лише у 70-х роках виникли групи, які співали на рідній мові. їхня творчість поклала початок національним рок-рухам.