56. Охарактеризуйте останній етап іі св.. Війни-домовленості союзників та розгром японії

З початком 1945 р. розпочалися вирішальні бої по розгрому нацистської Німеччини. 12 січня 1945 р. радянські і польські війська розгорнули Вісло-одерську операцію, яка згодом переросла у Берлінську. Протягом уже перших днів наступу німецьку оборону було прорвано і 17 січня звільнено Варшаву. Розвиваючи наступ, на початку 1945 р. радянські війська війшли до р.Одер, в 60-70 км від Берліна. Також було оточено німецьке угрупування у Східній Пруссії, яке незабаром було знищено.Після початку радянського наступу в Польщі німецьке командування прийняло рішення про припинення наступу в Арденах і перекинуло найбільш боєздатні частини на Східний фронт, в район озера Балатон (Угорщина), де німецькі війська безуспішно намагались наступальними діями деблокувати оточене угруповання в Будапешті. Відбивши запеклі атаки ворога радянські війська перейшли у контрнаступ. Долаючи запеклий опір і несучи значні втрати радянські війська 13 лютого оволоділи Будапештом, 4 квітня – Братіславою, а 7 квітня – Віднем. Південне угруповання німецько-угорських військ було розгромлене. 8 лютого 1945 р. війська союзників, перегрупувавши і поповнивши частини, що зазнали значних витрат під час німецького наступу, почали операцію по форсуванню Рейну і захопленню Рура (промислового центру Німеччини). Ця операція супроводжувалась стратегічними бомбардуваннями Німеччини. Під час бомбардування Дрездена загинуло 135 тис. мирних громадян. У результаті успішного форсування Рейну німецьке угруповання в районі Рура було оточено і 17 квітня 1945 р. воно припинило опір. У полон потрапило 325 тис. солдатів. Після цієї поразки німецькі війська майже не чинили опору на Західному фронті, до того ж у них не було підготовлених позицій, де можна було організувати опір. Війська союзників швидко просувалися на Схід і 18 квітня їх передові частини вийшли до Ельби. 26 квітня в районі Торгау відбулась зустріч американських і радянських військ. Тим часом радянські війська завершували знищення берлінського гарнізону, який капітулював 2 травня.7 травня в штабі Ейзенхауера в Реймсі генерал Йодль підписав попередній протокол про капітуляцію Німеччини. 9 квітня 1945 р. розпочався наступ англо-американських військ на півночі Італії, завершивши визволення країни разом з партизанами 2 травня. Мільйонне угруповання німецьких військ склало зброю. Під час цих боїв партизани захопили у полон Муссоліні та багатьох керівників фашистської партії та держави. Всі вони були страчені. Розвиваючи успіх союзницькі війська звільнили Баварію, західну Австрію і частину Чехії (міста Пльзен і Карлові Вари). Найдраматичнішою сторінкою Другої світової війни стала Берлінська операція.При обороні столиці рейху гітлерівське командування робило все для реалізації гасла: “Берлін залишиться німецьким!” Мобілізовувалося все населення, здатне тримати в руках зброю. Формувалися загони винищувачів танків з “гітлерюгенда”, житловi квартали перетворювались на фортецi. На оборонних роботах працювали близько 400 тис. чоловік. З боєздатних частин створювались армійські групи для нанесення удару по флангах радянських вiйськ. Відмова Гітлера від капітуляції, його розрахунки на чвари серед союзників затягували кінець кривавої війни, призводили до непотрібних жертв. Радянськи втрати склали 78 тис., німецькі – 150 тис. вбитимиЗ радянського боку у Берлінській операції брали участь війська трьох фронтів: 2-го Білоруського, 1-го Білоруського і 1-го Українського. Ними командували відповідно К.К.Рокоссовський, Г.К.Жуков і І.С.Конєв.Битва почалась 16 квітня. О 3-ій годині ранку за берлінським часом при світлі прожекторів в атаку пішли танки і піхота. Війська під командуванням Жукова наступали через так звані Зеєловські висоти. Лінію оборони противника перед висотами було подолано досить швидко, далі почались ускладнення. Бій тривав увесь день і не затихав навіть уночі. Лише на ранок 18 квітня рубіж було взято. Зав’язалися бої на околицях Берліна. Ще через чотири дні фронти Жукова і Конєва зімкнули кільце навколо міста. Гітлер приймає рiшення не втiкати на пiвдень, а особисто керувати боротьбою за Берлін. 25 квітня невелике місто Торгау на березі Ельби стало відоме всьому світові. У цей день тут зустрілись передові частини 1-го Українського фронту і пiдрозділи американської армії.Тим часом в Берліні бої йшли вже в центрі міста, де ворог чинив впертий опір. Всi спроби деблокувати місто з боку інших угрупувань гітлерiвських військ були марними. Майже кожен будинок доводилось брати штурмом. «На третій день боїв у Берліні,— згадував Жуков, — спеціально розширеною колією із Сілезького вокзалу було подано фортечні гармати, які відкрили вогонь по центру міста. Вага кожного їх снаряду становила півтонни. Оборона Берліна розліталась у пух і прах. Навіть в імперській канцелярії розуміють, що наближається розв’язка битви за столицю Німеччини...». 30 квітня було штурмом взято рейхстаг. Над ним замайорів червоний прапор.Кримська (Ялтинська) та Потсдамська конференії та їх рішення Наближення завершення війни все гостріше ставило на порядок денний питання про повоєнний устрій Європи і світу. Розв`язанню цього питання були присв`ячені дві конференції Ялтинська і Потсдамська лідерів США, Англії і СРСР, що відбулися у 1945 р. Рішенння прийняті на цих конференціях лягли в основу Ялтинської системи повоєнного світу, яка змінила Версальсько-Вашингтонську4–11 лютого 1945 р. “велика трійка” зiбралася в Ялті у тому ж складі, що і в Тегерані. Ця зустріч стала кульмінаційною в розвитку відносин між Сталiним, Рузвельтом і Черчіллем. У прийнятій конференцією “Декларації про визволену Європу” передбачалось проведення узгодженої політики у визволених європейських країнах, повне викорінення в них наслідків фашизму, підтримка демократичних установ, допомога визволеним народам.Важливим досягненням Ялтинської конференції стало рішення заснувати Організацію Об’єднаних Націй. Вирішено було питання і про участь Радянського Союзу у війні з Японією. Відбувалися і гострi дискусії. Не було до кiнця погоджено питання про післявоєннi зони окупації Нiмеччини, про репарації на користь переможцiв. Радянська сторона запропонувала стягувати репарації не грошима, а натурою — одночасним вилученням устаткування підприємств, суден, рухомого складу залізниць, товарними поставками протягом десяти рокiв. У цьому питанні Сталiна пiдтримав Рузвельт, який підкреслював необхiдність задовольнити вимоги СРСР. Черчілль, говорячи про складності компенсації Радянському Союзовi його величезних втрат, фактично гальмував вирішення цієї проблеми. Та все ж вдалося домовитись про створення репараційної комісії.Найбільш складними були дискусії з польських проблем. Якщо питання про кордони Польщi з СРСР було в принципі вирiшено — кордон повинен проходити по “лінії Керзона” з деякими відхиленнями на користь Польщі, щодо західного кордону було сказано лише в загальній формі: “Польща повинна дістати істотне прирощення на півночі і на заході”. Питання, з яким польським урядом мати справу, остаточно вирішити не вдалось. Зрештою його було відкладено, а в декларації “Про Польщу” говорилось, що “дiючий нині в Польщі Тимчасовий уряд повинен бути... реорганізований на більш широкій демократичній основi з включенням демокра­тичних дiячів із самої Польщі і поляків із-за кордону”.  решта нерозв`язаних питань була розглянута на Потсдамській конференції (17 липня – 2 серпня 1945 р.), що відбулась по завершенню бойових дій в Європі.У складі її учасників відбулися зміни: інтереси США представляв Г.Трумен, який став президентом після смерті Ф.Рузвельта, У.Черчілля з 28 липня змінив новообраний прем’єр-міністр К.Еттлі. Тільки Сталін залишився з “Великої трійки”.В центрі уваги стояло німецьке питання: демілітаризації та денацифікація країни, покарання воєнних злочинців, репарації, кордони Німеччини з сусідами та ін. Радянський Союз підтвердив, що вступить у війну з Японією відповідно до ялтинської угоди.В порядок денний були включені питання про мирні договори з Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною та Фінляндією. Не дивлячись на протиріччя між учасниками конференції (США намагались вплинути на хід конференції, повідомивши про успішні випробування атомної бомби), вона дала позитивний імпульс в розвитку міжнародних відносин в умовах післявоєнного миру4. Результати Другої світової війни.Друга світова війна не мала собі ривних за розмахом воєнних дій, застосування бойової техніки, кількістю учасників і жертв, політичними, економічними та технологічними наслідкамиЗ усіх континентів найбільш постраждала Європа. Але головним підсумком війни був розгром нацистської Німеччини, фашистської Італії і мілітаристської Японії. Ніщивної поразки зазнав фашизм (нацизм) – одна з найбільш реакційних і людиноненависницьких моделей тоталітаризму. Фашистські режими були ліквідовані, фашистські партії заборонені, фашистські ватажки справедливо покарані. Дискредитувала себе фашистська (нацистська) ідеологія.Друга світова війна змінила не тільки політичну карту світу, але й долю цілих народів, зокрема, депортованих і тих, що були піддані масовому геноциду (євреї, цигани, серби тощо). Відбувся розкол окремих народів і країн на два державні формування (В’єтнам, Корея, Німеччина, Китай), що на довгі роки затримало процес їхнього об’єднання.4 – 11 лютого 1945 р. – Кримська конференція лідерів країн СРСР, США, Великої Британії; 2 травня 1945 р. – капітуляція Берліна; 8 травня 1945 р. – підписання акта про беззастережну капітуляцію Німеччини; 17 липня — 2 серпня 1945 р. – Потсдамська конференція СРСР, США, Великої Британії; 6, 9 серпня 1945р. – атомні бомбардування США японських міст Хіросіма і Нагасакі; 2 вересня 1945 р. – підписання акта про капітуляцію Японії. Завершення Другої світової війни; 25 квітня – 26 червня 1945 р. – установча конференція ООН у Сан-Франциско; 24 жовтня 1945 р. – офіційна дата створення ООН. Затвердження Статуту організації; 29 липня – 15 жовтня 1946 р. – Паризька мирна конференція; 10 лютого 1947 р. – підписання мирних договорів із союзниками Німеччини (Італією, Румунією, Угорщиною, Фінляндією), 24 жовтня 1945 р. – створення Організації Об’єднаних Націй.Принципи мирних договорів: демілітаризація, денацифікація, декартелізація, демократизація1.Узгоджені і схвалені загальні принципи окупаційної політики: денацифікація, демілітаризація, демократизація і декартелізація. Створення Міжнародного трибуналу для покарання головних воєнних злочинців. 2.Радянському Союзу передавалися території колишньої Східної Пруссії з містом Кенігсбергом. Кордони Польщі встановлювалися згідно з домовленостями на Ялтинській конференції. Підтверджувалися умови вступу СРСР у війну з Японією. Створення постійного органу – Раду міністрів закордонних справ ( США, СРСР, Великобританії, Франції, Китая) для узгодження питань, які мають спільний інтерес. РМЗС у першу чергу мала підготувати проекти мирних договорів з Італією, Болгарією, Румунією, Угорщиною і Фінляндією.

3. Розгром Японії На кінець 1944 р. США фактично знищили японський флот, що на даному театрі бойових дій мало визначальний характер. Отримана на морі перемога дала змогу США звільнити від японських військ Філіппіни та ряд тихоокеанських островів. Навесні 1945 р. англійські війська вибили японців з Бірми. Американські «літаючі фортеці» (Б-17, Б-29) розпочали систематичні бомбардування японських островів. Один з американських генералів запевняв, що Японія незабаром повернеться у кам’яний вік. 6 серпня 1945 р., за два дні до передбачуваного вступу СРСР у війну з Японією, з важкого американського бомбардувальника Б-29 на японське місто Хіросіма було скинуто атомну бомбу. 9 серпня цей «експеримент» повторили над містом Нагасакі. Загальна кількість жертв досягла 200 тис. осіб. Виправдати застосування атомної зброї проти мирних жителів неможливо. Ці акції диктувалися не воєнною, а політичною необхідністю – продемонструвати прагнення керівництва США встановити свою гегемонію у післявоєнному світі. Ще 5 квітня 1945 р. від імені радянського уряду японському послу в Москві було зроблено заяву про те, що СРСР денонсує пакт про нейтралітет з Японією. Про мотиви денонсації говорилося, що «обстановка змінилася докорінно… Японія, союзниця Німеччини, допомагала останній у її війні проти СРСР. Крім того, Японія воює зі США і Англією, які є союзниками Радянського Союзу». У самій Японії ця заява спричинила зміну уряду. 8 серпня 1945 р. СРСР оголосив війну Японії. Відповідно до своїх планів основний удар радянські війська за¬вдали по Квантунській армії, яка дислокувалася в Маньчжурії і налічувала 1,1 млн осіб. Загальне керівництво військами здійснював О. Василевський. У боях брали участь війська Монгольської народно-революційної армії. Радянським військам доводилося долати гори, річки, тайгу, болота, напівпустельні степи. Фанатично нала¬штовані японські частини завзято чинили опір, особливо підрозділи смертників. Незважаючи на це, Квантунська армія за короткий термін була розгромлена. 14 серпня японський уряд прийняв рішення про капітуляцію. Під ударами Червоної Армії японські війська склали зброю. У полон було взято близько 610 тис осіб. 1 вересня радянський десант висадився на південні острови Курильської гряди. Уся кампанія радянських військ проти Японії тривала 24 дні. Утрати японських військ складали 84 тис, радянських – 12 тис. убитими. 2 вересня 1945 р. у Токійській бухті на борту американського крейсера «Міссурі» у присутності представників країн, що брали участь у війні з Японією, відбулася церемонія підписання акта про беззастережну капітуляцію Японії. Закінчення війни проти Японії передбачало укладення мирного договору з нею. Проте США, порушивши свої попередні домовленості відмовились передати підготовку мирного договору з Японією Раді міністрів закордонних справ, відкладали вирішення питання про; мирне врегулювання в Тихоокеанському басейні. Японія і захоплені нею території були розділені на окупаційні зони між США, СРСР, Англією, Китаєм. Власне Японія потрапила в американську окупаційну зону і 6 вересня 1945 р. американські, війська висадилися на її5. Підсумки Другої світової війни. Мирні договори з колишніми союзниками Німеччини Підсумки Другої світової війниКраїна Територіальні зміни Воєнно-політичні рішення Німеччина Позбавлялася усіх територіальних надбань1930 — 1940-хрр.Поділ на окупаційні зони. Проведення денацифікації, демілітаризації, демократизації, декартелізації. Утрачала Східну Пруссію і землі насхід від Одеру За рахунок репарацій вивозилося устаткування, сировина, кораблі,Покарання воєнних злочинців.Італія Позбавлялася колоній, здійснювала територіальні поступки на користь Югославії, Греції Обмежувалися чисельність, види і типи збройних сил, заборонялося мати деякі зразки озброєння.Виплачувала репараціїРумуніяПівденна Добруджа залишалась у складі Болгарії, Північна Буковина, Бессарабія,о. Зміїний залишалися у складі СРСР На території країни залишалися радянські війська для підтримання комунікацій із Австрією, де розташовувалися радянські окупаційні військаУгорщина Була позбавлена всіх територіальних придбань кінця 30-х — початку 40-х рр. XXст. Кордони країни скореговані на користь Чехословаччини На території країни залишалися радянські війська для підтримання комунікацій з Австрією, де розташовувалися радянські окупаційні військаФінляндія Підтверджено повернення СРСР Петсамо (Печенги) Порткала-Удд на 50 років ставав радянською воєнно-морською базоюАвстрія Заборонено об’єднання з Німеччиною Окупована військами союзників до 1955 р.Японія Територія країни обмежувалася чотирма основними островами. Позбавлялася колоній і залежних територій. Відмовлялася від Пів¬денного Сахаліна і Курильських островів Підлягала окупації військами США. Американська окупаційна адміністрація проводила політику демократизації, декартелізації, і демілітаризації, аграрну реформу. Покарання воєнних злочинців