11. Прокоментуйте основні засади зовнішньополітичного курсу Франції у 30 р. Хх ст..

У 30-ті роки Франція дотримувалася оборонної військової стратегії, символом якої стала лінія Мажино (система потужних укріплень уздовж кордону з Німеччиною). В умовах кризи Версальсько-Вашинґтонської системи, що заглиблювалася, правлячі кола Франції, усвідомлюючи безпосередню загрозу з боку Німеччини, зайнялися пошуками союзників проти її агресивних планів. У листопаді 1932 р. був підписаний пакт про ненапад зі СРСР. Відвертим прихильником поновлення традиційного союзу з Росією виступав міністр закордонних справ Луї Барту. Саме він ініціював у 1934 р. вступ СРСР до Ліги Націй.

Тоді ж Луї Барту запропонував проект Східного пакту - багатостороннього договору між СРСР, Німеччиною, Францією, Фінляндією, Естонією, Латвією, Польщею, Чехословаччиною про взаємну гарантію кордонів і взаємну допомогу у разі агресії. Ідею Барту підтримали лише СРСР і Чехословаччина (у травні 1935 р. вони підписали угоди про взаємну допомогу). У жовтні 1934 р. Луї Барту був убитий терористом. Спадкоємець Барту П’єр Лаваль, навпаки, виступав за зближення з фашистськими державами. У січні 1935 р. за його участі була підписана угода з Італією про розподіл сфер впливу в Африці й свободу дій Муссоліні в Ефіопії. Франко-німецьке зближення зірвав сам Гітлер, оскільки в січні 1935 р. приєднав до Німеччини Саарську область й увів загальну військову повинність, чим порушив найважливіші статті Версальського договору 1919 р. Тоді Франція відгукнулася на пропозицію СРСР й у травні 1935 р. підписала з ним договір про взаємну допомогу у разі агресії проти однієї зі сторін. Однак надалі Франція, за прикладом Англії, переходить на позиції поступок й умиротворення по відношенню до гітлерівської Німеччини. Франція взяла безпосередню участь у розчленовуванні Чехословаччини відповідно до рішень Мюнхенської конференції 1938 р. Безрезультатними виявилися франко-англорадянські переговори 1939 р., після зриву яких франко-радянський договір 1935 р. фактично втратив значення. Політика «умиротворення» агресорів привела Францію до національної катастрофи в 1940 р.

12. Народний фронт у Франції: причини утворення та наслідки діяльності.

Спроба фашистського заколоту дала поштовх до зближення соціалістів і комуністів у боротьбі проти фашизму. Почались масові антифашистські демонстрації. 12 лютого 1934 р. на заклик соціалістів відбувся політичний страйк з вимогами заборонити фашистські ліги. До участі в ньому комуністи закликали і своїх прихильників. Це стало першою спільною акцією двох партій і започаткувало їх зближення. Влітку 1934 р. між СФЮ і ФКП підписано пакт про єдність дій. У 1935 р. до них приєдналась частина радикалів.14 липня 1935 р. була проведена спільна антифашистська демонстрація, її очолили Леон Блюм (соціаліст), Моріс Торез (комуніст), Едуард Далад'є (радикал).У 1936 р. ці партії розробили спільну програму і, отримавши на виборах 330 з 612 місць у палаті депутатів парламенту, одержали право сформувати уряд. Ще до моменту вступу нового прем'єр-міністра на посаду, у Франції почались масові виступи робітників з вимогами підвищити заробітну плату, ввести оплачувану відпустку, визнати профспілки. Нерідко робітники захоплювали підприємства. Таї ким чином, першим завданням нового уряду стало улагодження цього найбільшого у Франції трудового конфлікту. У резиденції прем'єр-міністра відбулись переговори між Загальною конфедерацією праці (ЗКП) і загальною конфедерацією підприємців. Підсумком переговорів стало підписання угоди, за якою страйки припинялись, підвищувалась заробітна плата, підприємці укладали колективний договір з профспілками і зобов'язувались не застосовувати санкцій проти страйкуючих. Зі свого боку Л.Блюм пообіцяв внести на розгляд парламенту законопроект про введення 40-годинного робочого тижня і оплачуваних відпусток. Влітку 1936 р. парламент Франції прийняв 133 закони, які в основному реалізували програму Народного фронту. Так, були заборонені фашистські ліги, прийнято закон про 40-годинний робочий тиждень, про двотижневу оплачувану відпустку, підвищувались пенсії, надавалася допомога по безробіттю. Встановлювався контроль держави над Французьким банком і залізницями. Після виконання програми Народного фронту постало питання про подальші шляхи розвитку Франції. Навколо нього розгорілися суперечки між учасниками Національного фронту. Комуністи вважали за необхідне продовжувати реформу у бік запровадження соціалізму (різке збільшення податків на підприємців, встановлення жорсткого контролю над підприємствами й фінансами). Л.Блюм на це не погодився. Він прагнув спочатку закріпити попередні досягнення і в лютому 1937 р. оголосив про "перерву" в реформах. Економічне становище Франції тим часом почало погіршувалось. Французькі підприємці, занепокоєні можливістю введення високих податків, переводили свої капітали за кордон, що відразу відбилось на темпах зростання економічного розвитку. З іншого боку відбулось збільшення прибутків громадян. При відносно стабільному виробництві це означало виникнення диспропорції між грошовою і товарною масою і, відповідно, до зростання цін - інфляції. Економічні негаразди викликали у населення розчарування діями Народного фронту. Економіка так і не вийшла на докризовий рівень. Це ще більше ускладнило відносини між партіями у НФ. У червні 1937 р. Л.Блюм подав у відставку; криза НФ стала очевидною. Наступник Блюма прем'єр К.Шотан бездіяв. У квітні 1938 р. посаду прем'єра зайняв лідер радикалів Даладьє. Його уряд відразу скасував низку соціальних програм. Підписання мюнхенської угоди призвело до остаточного розпаду НФ. У жовтні 1938 р. з нього офіційно вийшли радикали. НФ був насамперед засобом боротьби проти фашизму. У Франції безпосередню загрозу приходу фашистів до влади було ліквідовано, хоча не був ліквідований сам фашизм.