- •Частина і. Теоретичні основи хімічної технології
- •1.1. Предмет і завдання хімічної технології
- •1.2. Класифікація хімічних виробництв
- •7. Промисловість реактивів і особливо чистих речовин.
- •1.3. Хімічна технологія як наука
- •1.4. Значення хімічної технології, її міжгалузевий характер
- •1.5. Етапи розвитку хімічних виробництв і хімічної технології
- •1.6. Основні напрямки і перспективи розвитку хімічної технології і техніки
- •2.1. Класифікація технологічних процесів
- •2.2. Схеми руху матеріальних та енергетичних потоків
- •2.3. Хіміко-технологічні розрахунки. Матеріальні та енергетичні баланси
- •2.4. Інтенсивність та швидкість процесів
- •2.5. Продуктивність праці
- •2.6. Роль фізико-хімічних закономірностей у хімічній технології
- •2.7. Економічні вимоги, що ставляться до раціонального виробництва
- •2.8. Науково-дослідна, експериментальна і проектна робота в хімічній промисловості
- •3.1. Система процесів у хімічному реакторі
- •3.2. Класифікація хтп
- •3.3. Основні показники ефективності хтп
- •3.4. Термодинамічні основи хтп
- •4.1. Класифікація хімічних реакторів
- •4.2. Режим руху і перемішування реагентів
- •5.1. Гомогенні процеси у газовій фазі
- •5.2. Гомогенні процеси у рідкій фазі
- •5.3. Вплив концентрації реагуючих речовин, тиску, температури, переміщування на швидкість гомогенних реакцій
- •5.4. Реактори для гомогенних процесів
- •6.1. Рівновага і швидкість гетерогенних процесів
- •6.2. Процеси і реактори у системі газ-рідина (г–р)
- •6.3. Процеси і реактори у системі газ-тверде тіло (г–т)
- •7.1. Суть і види каталізу
- •7.2. Гомогенний каталіз
- •7.3. Гетерогенний каталіз
- •7.4. Властивості твердих каталізаторів і їх приготування
- •7.5. Каталітичні реактори
- •8.1. Мінеральна сировина
- •8.2. Добування і підготовка сировини до переробки
- •8.3. Сировина рослинного і тваринного походження
- •8.4. Енергія у хімічному виробництві
- •Частина II. Промислові хімічні виробництва
- •9.1. Зв'язаний азот та його значення
- •9.2. Методи зв'язування атмосферного азоту
- •9.3. Отримання та очищення азотоводневої суміші
- •9.4. Фізико-хімічні основи процесу синтезу амоніаку
- •9.5. Промислові способи виробництва синтетичного амоніаку
- •10.1. Загальна характеристика нітратної кислоти
- •10.2. Фізико-хімічні основи виробництва нітратної кислоти
- •10.3. Оптимальні умови процесу окиснення амоніаку
- •10.4. Переробка нітрозних газів на розбавлену нітратну кислоту
- •10.5. Виробництво розбавленої нітратної кислоти
- •11.1. Основні властивості та застосування сульфатної кислоти
- •11.2. Сировинна база сульфатно-кислотного виробництва
- •11.3. Виробництво сульфітного газу
- •11.4. Контактний спосіб виробництва сульфатної кислоти з колчедану
- •11.5. Виробництво сульфатної кислоти з сірки та сірководню
- •12.1. Загальна характеристика содових продуктів
- •12.2. Фізико-хімічні основи виробництва кальцинованої соди
- •12.3. Принципова схема виробництва кальцинованої соди
- •12.4. Виробництво каустичної соди
- •13.1. Основні закони електрохімії
- •13.2. Електроліз водних розчинів. Виробництво їдкого натру і хлору
- •13.3. Переробка електролітичного хлору. Виробництво хлоридної кислоти
- •14.1. Основні електротермічні закони
- •14.2. Виробництво кальцію карбіду
- •14.3. Виробництво кальцію ціанаміду
- •14.4. Виробництво фосфору і фосфатної кислоти
- •15.1. Піроліз деревини
- •15.2. Виробництво целюлози
- •15.3. Гідроліз деревини
- •15.4. Виробництво каніфолі і терпентину
- •Тушницький Орест Петрович загальна хімічна технологія
- •79000, М. Львів, вул. М. Коперника, 18
- •79057, М. Львів, вул. Генерала Чупринки, 103
11.1. Основні властивості та застосування сульфатної кислоти
Безводна H2SO4 (моногідрат) – важка, оливна рідина з густиною 1,8305 г/см3 (при 20 °С), кипить при 279,6 °С і тиску 760 мм рт. ст., кристалізується при 10,37 °С. При нагріванні вище 200 °С безводна H2SO4 частково розкладається за схемою
H2SO4 SO3 + H2O (а)
утворюючи азеотропну суміш, яка містить 98,3 % H2SO4 і 1,7 % Н2О і має температуру кипіння 338,8 °С. Сульфатна кислота змішується з Н2О у будь-яких співвідношеннях, утворюючи гідрати (H2SO4 ∙ Н2О; H2SO4 ∙ 2Н2О; H2SO4 ∙ 4Н2О) з виділенням великої кількості теплоти (937,84 кДж/кг H2SO4). З SО3 сульфатна кислота утворює дві сполуки: H2SO4 ∙ SO3 і H2SO4 ∙ 2SO3. Розчин SO3 в H2SO4 від 18 до 65 % називають олеумом.
Сульфатна кислота надзвичайно активна, вона дуже добре змішується з водою, відбираючи її навіть від хімічних сполук. Рослинні і тваринні тканини, що містять у своєму складі вуглеводи (целюлозу, крохмаль, цукор), обвуглюються концентрованою H2SO4, яка є сильним окисником. У розбавленій H2SO4 целюлоза і крохмаль гідролізує до цукрів. На шкірі людини H2SO4 залишає тяжкі опіки.
Переважна більшість H2SO4 витрачається на виробництво мінеральних добрив. Майже всі інші кислоти і багато солей виробляються за участю H2SO4; її широко використовують у виробництві кольорових і рідкісних металів; у металообробній промисловості H2SO4 та її солі застосовують для протрави металевих виробів перед їх лудінням, нікелюванням, хромуванням або цинкуванням. Значну кількість H2SO4 використовують для очищення нафтопродуктів, у виробництві барвників, лаків, ліків, спиртів, ефірів, синтетичних миючих засобів, отрутохімікатів, вибухових речовин, пластичних мас та ін. Її застосовують у текстильній промисловості для протрави тканин, для сульфування органічних сполук, у промисловості органічного синтезу, для виробництва йонообмінників, штучного волокна. Сульфатну кислоту застосовують у харчовій промисловості для виробництва крохмалю, патоки та інших продуктів, а також для сушіння газів, при концентруванні різних кислот.
Виробництво H2SO4 у світі весь час зростає. Відповідно до державних стандартів виробляється три сорти H2SO4: технічна, акумуляторна і реактивна. Технічна кислота завдяки домішкам має темний колір.
До акумуляторної кислоти ставляться високі вимоги відносно її чистоти. Нормуються вміст Mn, Fe, As, оксидів азоту, важких металів, нелеткого залишку та ін. Акумуляторну кислоту виробляють контактним методом, вона містить 92‑94 % H2SO4.
Реактивну H2SO4 виготовляють трьох марок: хімічно чисту (х. ч.), чисту для аналізу (ч. д. а.) і чисту (ч.). Як правило, її добувають у кварцовій або платиновій апаратурі контактним способом, вона містить 92‑94 % H2SO4.
Відкриття H2SO4 можна віднести до X ст. Ще в XIII ст. H2SO4 добували прожарюванням залізного купоросу, завдяки чому і тепер один із сортів H2SO4 називається купоросною оливою. Понад 200 років H2SO4 добували нітрозним способом і більш як 100 років контактним способом.
З кінця XIX ст. набув поширення контактний спосіб виробництва H2SO4 який полягає у тому, що окиснення SO2 до SO3 відбувається на поверхні твердого каталізатора. Контактний спосіб дав можливість добувати олеум і більш чисту H2SO4. Важливим кроком у розвитку контактного способу була заміна дорогого платинового каталізатора ванадієвим, що дало великий економічний ефект і спростило технологію виробництва H2SO4.
Виробництво H2SO4 контактним методом має три стадії:
очищення газової суміші від домішок-отрут каталізатора;
окиснення SO2 до SO3 на поверхні твердого каталізатора;
поглинання SO3 концентрованою H2SO4.
