- •Частина і. Теоретичні основи хімічної технології
- •1.1. Предмет і завдання хімічної технології
- •1.2. Класифікація хімічних виробництв
- •7. Промисловість реактивів і особливо чистих речовин.
- •1.3. Хімічна технологія як наука
- •1.4. Значення хімічної технології, її міжгалузевий характер
- •1.5. Етапи розвитку хімічних виробництв і хімічної технології
- •1.6. Основні напрямки і перспективи розвитку хімічної технології і техніки
- •2.1. Класифікація технологічних процесів
- •2.2. Схеми руху матеріальних та енергетичних потоків
- •2.3. Хіміко-технологічні розрахунки. Матеріальні та енергетичні баланси
- •2.4. Інтенсивність та швидкість процесів
- •2.5. Продуктивність праці
- •2.6. Роль фізико-хімічних закономірностей у хімічній технології
- •2.7. Економічні вимоги, що ставляться до раціонального виробництва
- •2.8. Науково-дослідна, експериментальна і проектна робота в хімічній промисловості
- •3.1. Система процесів у хімічному реакторі
- •3.2. Класифікація хтп
- •3.3. Основні показники ефективності хтп
- •3.4. Термодинамічні основи хтп
- •4.1. Класифікація хімічних реакторів
- •4.2. Режим руху і перемішування реагентів
- •5.1. Гомогенні процеси у газовій фазі
- •5.2. Гомогенні процеси у рідкій фазі
- •5.3. Вплив концентрації реагуючих речовин, тиску, температури, переміщування на швидкість гомогенних реакцій
- •5.4. Реактори для гомогенних процесів
- •6.1. Рівновага і швидкість гетерогенних процесів
- •6.2. Процеси і реактори у системі газ-рідина (г–р)
- •6.3. Процеси і реактори у системі газ-тверде тіло (г–т)
- •7.1. Суть і види каталізу
- •7.2. Гомогенний каталіз
- •7.3. Гетерогенний каталіз
- •7.4. Властивості твердих каталізаторів і їх приготування
- •7.5. Каталітичні реактори
- •8.1. Мінеральна сировина
- •8.2. Добування і підготовка сировини до переробки
- •8.3. Сировина рослинного і тваринного походження
- •8.4. Енергія у хімічному виробництві
- •Частина II. Промислові хімічні виробництва
- •9.1. Зв'язаний азот та його значення
- •9.2. Методи зв'язування атмосферного азоту
- •9.3. Отримання та очищення азотоводневої суміші
- •9.4. Фізико-хімічні основи процесу синтезу амоніаку
- •9.5. Промислові способи виробництва синтетичного амоніаку
- •10.1. Загальна характеристика нітратної кислоти
- •10.2. Фізико-хімічні основи виробництва нітратної кислоти
- •10.3. Оптимальні умови процесу окиснення амоніаку
- •10.4. Переробка нітрозних газів на розбавлену нітратну кислоту
- •10.5. Виробництво розбавленої нітратної кислоти
- •11.1. Основні властивості та застосування сульфатної кислоти
- •11.2. Сировинна база сульфатно-кислотного виробництва
- •11.3. Виробництво сульфітного газу
- •11.4. Контактний спосіб виробництва сульфатної кислоти з колчедану
- •11.5. Виробництво сульфатної кислоти з сірки та сірководню
- •12.1. Загальна характеристика содових продуктів
- •12.2. Фізико-хімічні основи виробництва кальцинованої соди
- •12.3. Принципова схема виробництва кальцинованої соди
- •12.4. Виробництво каустичної соди
- •13.1. Основні закони електрохімії
- •13.2. Електроліз водних розчинів. Виробництво їдкого натру і хлору
- •13.3. Переробка електролітичного хлору. Виробництво хлоридної кислоти
- •14.1. Основні електротермічні закони
- •14.2. Виробництво кальцію карбіду
- •14.3. Виробництво кальцію ціанаміду
- •14.4. Виробництво фосфору і фосфатної кислоти
- •15.1. Піроліз деревини
- •15.2. Виробництво целюлози
- •15.3. Гідроліз деревини
- •15.4. Виробництво каніфолі і терпентину
- •Тушницький Орест Петрович загальна хімічна технологія
- •79000, М. Львів, вул. М. Коперника, 18
- •79057, М. Львів, вул. Генерала Чупринки, 103
10.4. Переробка нітрозних газів на розбавлену нітратну кислоту
Нітрозні гази, які утворюються внаслідок окиснення NH3 киснем повітря, містять близько 10‑11 об. % NO, 5‑6,5 % О2, N2 і водяну пару. Основний компонент газової суміші – NO – безбарвний газ дуже мало розчиняється у воді і з нею не реагує. Щоб добути HNO3, треба NO окиснити до NO2.
Окиснення NO. Моноксид азоту при звичайних умовах досить легко окиснюється до NO2 за зворотною реакцією (10.1), яка відбувається із зменшенням об'єму і виділенням теплоти. Тому при зниженні температури і підвищенні тиску рівновага зміщується у бік утворення NO2.
При 800‑900 °С окиснення практично не відбувається і навпаки – при 100 °С і нижче NO окиснюється до кінця.
Швидкість і ступінь окиснення NO. Реакція окиснення NO киснем – це реакція третього порядку. Для її здійснення треба, щоб одночасно сполучились три молекули – дві молекули NO і одна молекула О2. Крім того, ця реакція має свою особливість: на відміну від інших хімічних процесів швидкість її при зниженні температури збільшується. Тому для збільшення швидкості окиснення NO треба знижувати температуру нітрозних газів. Взагалі швидкість окиснення NO при будь-яких температурах вимірюється секундами і хвилинами. Ступінь окиснення буде тим більшим, чим нижча температура нітрозних газів. Для пояснення аномального характеру реакції окиснення NO до NO2 запропоновано кілька гіпотез. Одна з них полягає у тому, що окиснення відбувається через утворення проміжного продукту – димера моноксиду азоту
2NO (NO)2 + Q;
(NO)2 +О2 2NO2 + Q.
Утворення димера – процес зворотний, який відбувається з виділенням теплоти. Тому підвищення температури зміщує рівновагу цієї реакції у лівий бік.
Велике значення для процесу окиснення NO має тиск. Азоту (IV) оксид, що утворюється внаслідок реакції окиснення, при низьких температурах полімеризується з утворенням димера
2NO2 N2O4 + 57,0 кДж.
Зниження температури і підвищення тиску зміщує рівновагу реакції у правий бік. Швидкість цієї реакції велика, рівновага встановлюється дуже швидко. При температурах близько –10...–15 °С ступінь полімеризації досягає 98‑99 % і димер перетворюється у рідину. Тому для збільшення швидкості перетворення NO в NO2 реакційну суміш енергійно охолоджують. Підвищення тиску сприяє зміщенню рівноваги реакції вправо і збільшенню швидкості реакції. Тому у виробництві нітратної кислоти в останні роки перейшли від обладнання при атмосферному тиску до обладнання з тиском до 1 МПа.
Абсорбція нітрозних газів водою. Розчинення нітрозних газів у воді супроводиться утворенням нітратної та нітритної кислот:
2NО2 + Н2О = НNО3 + HNO2 + 116,0 кДж; (10.8)
N2O4 + Н2О = НNО3 + HNO2 + 59,0 кДж; (10.9)
N2O3 + Н2О = 2НNО2. (10.10)
Нітритна кислота нестійка і розкладається
3НNО2 = НNО3 + 2NО + Н2О – 75,8 кДж. (10.11)
Підсумовуючи рівняння (10.8) і (10.9), маємо рівняння (10.2). Реакція (10.2) оборотна; стан рівноваги залежить від концентрації НNО3, температури і тиску. Чим менша концентрація НNО3, тим більший ступінь поглинання NO2.
При атмосферному тиску і звичайній температурі утворюється нітратна кислота з концентрацією не більш як 50 % HNO3.
У промисловості ступінь перетворення азоту оксидів в нітратну кислоту при атмосферному тиску досягає 92 %, при тиску 0,6‑0,8 МПа – 98 %. Зменшення температури дає невеликий ефект, бо при зниженні температури зменшується швидкість процесу. Для прискорення взаємодії NO2 з водою збільшують поверхню дотику реагуючих компонентів, заповнюючи башти насадкою.
При підвищеному тиску (0,6‑0,8 МПа) і температурі 50‑80 °С утворюється 58‑60 %-ий розчин HNO3.
Щоб добути розчин НNО3 з концентрацією 98 %, треба збільшити тиск до 5 МПа, а щоб прискорити реакцію, збільшити температуру до 50‑80 °С.
