- •Частина і. Теоретичні основи хімічної технології
- •1.1. Предмет і завдання хімічної технології
- •1.2. Класифікація хімічних виробництв
- •7. Промисловість реактивів і особливо чистих речовин.
- •1.3. Хімічна технологія як наука
- •1.4. Значення хімічної технології, її міжгалузевий характер
- •1.5. Етапи розвитку хімічних виробництв і хімічної технології
- •1.6. Основні напрямки і перспективи розвитку хімічної технології і техніки
- •2.1. Класифікація технологічних процесів
- •2.2. Схеми руху матеріальних та енергетичних потоків
- •2.3. Хіміко-технологічні розрахунки. Матеріальні та енергетичні баланси
- •2.4. Інтенсивність та швидкість процесів
- •2.5. Продуктивність праці
- •2.6. Роль фізико-хімічних закономірностей у хімічній технології
- •2.7. Економічні вимоги, що ставляться до раціонального виробництва
- •2.8. Науково-дослідна, експериментальна і проектна робота в хімічній промисловості
- •3.1. Система процесів у хімічному реакторі
- •3.2. Класифікація хтп
- •3.3. Основні показники ефективності хтп
- •3.4. Термодинамічні основи хтп
- •4.1. Класифікація хімічних реакторів
- •4.2. Режим руху і перемішування реагентів
- •5.1. Гомогенні процеси у газовій фазі
- •5.2. Гомогенні процеси у рідкій фазі
- •5.3. Вплив концентрації реагуючих речовин, тиску, температури, переміщування на швидкість гомогенних реакцій
- •5.4. Реактори для гомогенних процесів
- •6.1. Рівновага і швидкість гетерогенних процесів
- •6.2. Процеси і реактори у системі газ-рідина (г–р)
- •6.3. Процеси і реактори у системі газ-тверде тіло (г–т)
- •7.1. Суть і види каталізу
- •7.2. Гомогенний каталіз
- •7.3. Гетерогенний каталіз
- •7.4. Властивості твердих каталізаторів і їх приготування
- •7.5. Каталітичні реактори
- •8.1. Мінеральна сировина
- •8.2. Добування і підготовка сировини до переробки
- •8.3. Сировина рослинного і тваринного походження
- •8.4. Енергія у хімічному виробництві
- •Частина II. Промислові хімічні виробництва
- •9.1. Зв'язаний азот та його значення
- •9.2. Методи зв'язування атмосферного азоту
- •9.3. Отримання та очищення азотоводневої суміші
- •9.4. Фізико-хімічні основи процесу синтезу амоніаку
- •9.5. Промислові способи виробництва синтетичного амоніаку
- •10.1. Загальна характеристика нітратної кислоти
- •10.2. Фізико-хімічні основи виробництва нітратної кислоти
- •10.3. Оптимальні умови процесу окиснення амоніаку
- •10.4. Переробка нітрозних газів на розбавлену нітратну кислоту
- •10.5. Виробництво розбавленої нітратної кислоти
- •11.1. Основні властивості та застосування сульфатної кислоти
- •11.2. Сировинна база сульфатно-кислотного виробництва
- •11.3. Виробництво сульфітного газу
- •11.4. Контактний спосіб виробництва сульфатної кислоти з колчедану
- •11.5. Виробництво сульфатної кислоти з сірки та сірководню
- •12.1. Загальна характеристика содових продуктів
- •12.2. Фізико-хімічні основи виробництва кальцинованої соди
- •12.3. Принципова схема виробництва кальцинованої соди
- •12.4. Виробництво каустичної соди
- •13.1. Основні закони електрохімії
- •13.2. Електроліз водних розчинів. Виробництво їдкого натру і хлору
- •13.3. Переробка електролітичного хлору. Виробництво хлоридної кислоти
- •14.1. Основні електротермічні закони
- •14.2. Виробництво кальцію карбіду
- •14.3. Виробництво кальцію ціанаміду
- •14.4. Виробництво фосфору і фосфатної кислоти
- •15.1. Піроліз деревини
- •15.2. Виробництво целюлози
- •15.3. Гідроліз деревини
- •15.4. Виробництво каніфолі і терпентину
- •Тушницький Орест Петрович загальна хімічна технологія
- •79000, М. Львів, вул. М. Коперника, 18
- •79057, М. Львів, вул. Генерала Чупринки, 103
10.2. Фізико-хімічні основи виробництва нітратної кислоти
Окисненням NH3 нітратну кислоту добувають у дві стадії, перша з яких полягає в окисненні NH3 киснем повітря із застосуванням каталізатора
4NH3 + 5О2 = 4NO + 6Н2О + 907,3 кДж. (10.4)
У заводських установках 96‑98 % NH3 перетворюється на NO, решта (4‑2 %) окиснюється до N2 і втрачається виробництвом.
Друга стадія процесу полягає в окисненні NO до NO2, який далі взаємодіє з водою, утворюючи НNО3.
Як видно з рівняння (10.2), одночасно з HNO3 утворюється NO, який окиснюється в NO2. Отже, процес повторюється до повного використання NO2. При цьому як при атмосферному, так і при підвищеному тиску утворюється розбавлена НNО3.
У комбінованих системах NH3 окиснюється при атмосферному тиску, а друга стадія процесу – переробка нітрозних газів – відбувається при підвищеному тиску.
Концентровану HNO3 добувають двома способами: концентруванням розбавленої НNО3 з за допомогою перегонки при наявності купоросної оливи або синтетичним способом – взаємодією рідкого NO2 з Н2О та О2:
2N2O4 + 2Н2О + О2 4HNO3 + 59,5 кДж. (10.5)
Внаслідок процесу, який відбувається під тиском 5 МПа і при температурі близько 70‑80 °С, утворюється синтетична 98 %-на HNO3.
Контактне окиснення NH3. При взаємодії NH3 з О2, залежно від умов, крім основної реакції (10.4) можливі інші реакції:
4NH3 + 4О2 = 2N2O + 6Н2О + 1105 кДж; (10.6)
4NH3 + ЗО2 = 2N2 + 6Н2О + 1270 кДж. (10.7)
Окиснення NH3 можна проводити повітрям, збагаченим О2, або сумішшю О2 з водяною парою. Якщо процес відбувається без каталізатора, NH3 окиснюється тільки до N2. При наявності каталізатора можуть утворюватись NO і N2O.
Вихід NO при окисненні NH3 на платиновому каталізаторі під атмосферним тиском досягає 98 %, а під тиском до 0,8‑1 МПа і підвищеній температурі – 96 %. Решта NH3 втрачається у вигляді N2.
Рівновага реакції. Для вибору оптимальних умов окиснення NH3 до NO треба насамперед визначити константи рівноваги реакцій (10.4), (10.6) і (10.7) при температурах, близьких до виробничих, а саме 750‑900 °С.
Обчислені за наближеним рівнянням Нернста константи рівноваги цих реакцій мають значення зовсім незначні, тобто всі три реакції необоротні, відбуваються до кінця зліва направо.
Сумарний результат реакцій окиснення NH3, як і будь-якого складного практично необоротного процесу, залежить від співвідношення швидкостей утворення кожного з продуктів при однакових умовах, тому остаточний склад продуктів визначатиметься насамперед селективністю каталізатора.
Каталізатори. Для прискорення реакції окиснення (10.4) використовують платинові каталізатори (платина і сплави платини з платиновими металами) і неплатинові каталізатори (оксиди заліза, марганцю, кобальту та інших металів).
Неплатинові каталізатори дешевші за платинові, але дають менший вихід NO, малоактивні, недовговічні і легко руйнуються кислотами. Найбільш поширеними у промисловості каталізаторами для окиснення NH3 до NO є виготовлені з потрійного (93 % Pt, 3 % Rh, 4 % Pd) або подвійного сплаву (90‑95 % Pt і 5‑10 % Rh) сітки. Каталізатор з потрійного сплаву міцніший і активніший, ніж каталізатор з подвійного сплаву.
Сітки виготовляють з тонкого дроту діаметром від 0,06 до 0,09 мм, з числом плетінь на 1 см2 32×32, що дає 1024 маленьких отвори.
Для окиснення NH3 під атмосферним тиском застосовують пакет з 3‑4 сіток з діаметром від 1,1 до 2,8 м, а під тиском – пакет з 18‑20 сіток діаметром 0,5‑1,15 м.
На платинових каталізаторах NH3 окиснюється дуже швидко, для перебігу реакції потрібні десятитисячні частки секунди. Продуктивність платинового каталізатора і контактного апарату надзвичайно велика. Загальна швидкість процесу окиснення залежно від технологічного режиму і конструкції апарата визначається дифузією NH3 з простору потоку до поверхні каталізатора і тільки при дуже сильному перемішуванні, взаємодією NH3 з О2, адсорбованим на каталізаторі.
Платинові каталізатори надзвичайно чутливі до дії каталізаторних отрут, легко забруднюються домішками, які можуть бути у повітрі або в NH3. Особливо шкідливий для них фосфін, який руйнує платиновий каталізатор незворотно, навіть коли його вміст у газовій суміші близько 0,00001 %. Сірководень руйнує каталізатор тимчасово. Шкідливими є також порох, мастила, часточки оксидів заліза (іржі), які можуть відщеплюватись з поверхні газопроводів, апаратури і летіти разом з газами.
Якщо НNО3 виробляють окисненням NH3 повітрям, усі вихідні продукти треба дуже ретельно очищати від газоподібних і механічних домішок, вміст яких не повинен перевищувати 0,007 мг/м3 газу. Для цього повітря беруть далеко від заводської території, промивають водою, фільтрують крізь сукно, а NH3 крізь шар вати і полотна, і потім змішують. Крім того, газову суміш остаточно очищають перед поданням у контактний апарат, пропускаючи її через керамічні або металокерамічні фільтри, в яких газ очищається більш як на 99 %. З часом на поверхні каталізаторних сіток осідає шар різних часточок, що знижує активність каталізатора. Щоб відновити її, каталізатор промивають розбавленими 15 %-ми розчинами НС1 або НNО3, дистильованою водою і прожарюють у водневому полум'ї.
У процесі роботи каталізатор руйнується. Тонка гладенька нитка його через 10‑20 год. роботи на 10‑20 % потовщується. Це пояснюється тим, що під дією газів поверхня каталізатора стає крихкою, вкривається горбиками і механічно послаблюється. Часточки каталізатора відриваються з поверхні і виносяться з газами. Отже, певна кількість дорогоцінного каталізатора втрачається безповоротно. Частину ж платинового пороху вловлюють на спеціальних фільтрах. Ці втрати платинового каталізатора на установках, що працюють при 750‑850 °С і атмосферному тиску, становлять 0,048‑0,056 г/т 100 %-ної НNО3, а на установках, які працюють під тиском і при температурі близько 900 °С, збільшуються до 0,160‑0,180 г/т НNО3.
Для зменшення втрат платинового каталізатора застосовують двоступеневий каталізатор: І ступінь – сітка з платинового каталізатора; II ступінь – сітка з неплатинового каталізатора. Це дає можливість зберігати приблизно 60 % платинового сплаву і, крім того, знижувати втрати його на 20‑30 % проти втрат при застосуванні тільки платинових каталізаторів.
