7. Промисловість реактивів і особливо чистих речовин.

8. Промисловість синтетичних барвників для тканин, шкіри, хутра, а також пігменти для поліграфічної, лакофарбової, пластмасової та інших галузей промисловості.

9. Хіміко-фотографічна промисловість, що виробляє різні світлочутливі фотокіноматеріали: фото- і кіноплівки, фотопластинки, фотопапір та ін.

10. Промисловість побутової хімії, що виробляє різні хімічні речовини, що застосовуються у побуті, – мила, миючі та відбілюючі засоби, клеї, дезинфекційні речовини, аерозолі та побутові абразивні матеріали.

11. Хіміко-фармацевтична промисловість, що виробляє лікарські речовини і медичні препарати та ін.

12. Нафтохімічна промисловість – нова галузь основного органічного синтезу, яка з продуктів нафтопереробки виробляє велику кількість хімікатів, що використовується у виробництві синтетичних смол, пластмас, синтетичного каучуку, барвників тощо.

1.3. Хімічна технологія як наука

Для розуміння основних завдань хімічної технології як науки важливо визначити її місце серед інших наук і значення хімічної технології при підготовці хіміка-технолога.

Слово технологія походить від двох грецьких слів: "технос" – майстерність, ремесло або виробництво і "логос" – наука. Отже, дослівно "технологія" – це наука про виробництво.

Перетворення одних речовин і матеріалів в інші з комплексом заданих корисних властивостей – основна мета хімії і хімічної технології. Хімічна технологія вивчає сукупність фізичних і хімічних процесів і шляхи їх здійснення у промисловості з метою виробництва різних продуктів. Найважливішим завданням хімічної технології є вивчення хімічних перетворень разом з процесами переносу кількості руху, теплоти і речовини, що може бути досягнуто тільки при використанні у хімічній технології знань з інших наук. Гідродинаміка при цьому відіграє особливо важливу роль, оскільки інтенсивність процесів перенесення теплоти і маси значною мірою визначається гідродинамічними умовами. Значний вплив на формування теоретичних основ хімічної технології мала чітка класифікація хіміко-технологічних процесів, що ґрунтується на гідродинамічних закономірностях.

Ідея єдиних кінетичних закономірностей, яка покладена в основу сучасної класифікації хіміко-технологічних процесів, виходить з подібності диференційних рівнянь, які описують найпростіші (лінійні) процеси перенесення:

• кількості руху (закон Ньютона) ;

• теплоти (закон Фур'є) ;

• маси (закон Фіка) .

На основі цих законів всі хіміко-технологічні процеси поділено на групи, кінетичні закономірності яких підлягають загальному закону: швидкість процесу прямо пропорційна рушійній силі і обернено пропорційна опору. Всі процеси хімічної технології зведено до п'яти груп процесів, об'єднаних характерними кінетичними закономірностями.

1. Гідродинамічні процеси, які ґрунтуються на законах гідродинаміки. До них належать транспортування рідин і газів, розділення рідких і газоподібних неоднорідних систем та стиснення газів.

2. Теплові процеси, які ґрунтуються на законах теплопередачі. Сюди відносять процеси нагрівання, охолодження, випаровування, конденсації та зрідження газів.

3. Масообміниі або дифузійні процеси, які ґрунтуються на законах масопередачі. До цієї групи можна віднести абсорбцію, дистиляцію і ректифікацію, екстракцію з розчинів, розчинення, кристалізацію, адсорбцію та висушування.

4. Механічні процеси, які описуються законами механіки і застосовуються для підготовки вихідних матеріалів, а також для транспортування та змішування речовин.

5. Хімічні процеси, які відбуваються за законами хімічної кінетики.

Перші чотири групи процесів вивчають у курсі "Процеси і апарати хімічних виробництв. Хімічні процеси вивчають у курсі "Хімічна технологія". В сучасних курсах хімічної технології вивчають такі розділи:

• хімізм і фізико-хімічні умови перебігу процесу;

• сировина;

• енергетика;

• апаратура;

• продуктивність і організація виробництва.