3.3. Античні міста-поліси в Північному Причорномор`ї

У VІІІ – VІ ст. до н.е. проходила Велика Грецька Колонізація, зумовлена перенаселенням материкової Греції, нестачею орної землі, продуктів харчування. Об`єктом грецької колонізації із VІІ ст. до н.е. стає також Північне Причорномор`я та Крим, де виникають незалежні міста-факторії: Ольвія, Тіра, Херсонес, Пантікапей (Керч), Феодосія, Фанагорія, Істрія, Німфей, Кепа, Горгіппія та інші.

Грецькі мореплавці спершу називали Чорне море "Негостинним морем" (Понт Авксинський), коли ж освоїли його береги, воно стало називатися "Гостинним" (Понт Евксинський). Більшість колоній заснувало велике грецьке місто Мілет (Ольвія, Пантікапей – столиця Боспорського царства, Німфей, Тіра, Феодосія). Греки досить швидко налагодили торгівельні зв`язки із місцевими жителями, закуповуючи у них пшеницю, будівельний ліс, віск, мед, сіль, шкіри звірів, рибу, бурштин, а також рабів. VІ – ІІІ століття до н. е. були періодом найбільшого розквіту античних міст–полісів. В цей час встановилися тісні зв`язки між метрополією та віддаленими колоніями, між колоніями та місцевими племенами: праслов`янами і скіфами.

Грецькі міста-держави були рабовласницькими демократіями. У них влада належала народними зборам, виконавча – архонтам. Повноправними громадянами були лише уродженці міста, причому лише чоловіки. Вони зобов`язувалися захищати демократичний лад та своє рідне місто. У містах-полісах панували рабовласницькі відносини. Раби виконували най­важчі роботи. Джерелами рабства були військовий полон, народження від рабині, купівля на не­вільничих ринках або захоплення рабів у сусідніх племен.

Одним із перших міст–держав була Ольвія, заснована на рубежі VІІ – VІ ст. до н. е. вихідцями із малоазійського міста Мілета на правому березі Бузького лиману. Торгові зв`язки Ольвії були різноманітними. Ольвійські речі, монети археологи знаходять під Києвом і під Полтавою. Ольвія була важливим грецьким портом та торговим центром. Про це яскраво свідчать знахідки більше 700 ольвійських монет.

Наймогутнішою державою було Боспорське царство, яке утворилося на початку V ст. до н.е. із столицею Пантікапей. Правляча династія Археанактидів об`єднала в одну єдину рабовласницьку державу міста-держави: Гермонассу, Фанагорію, Пантікапей. Спочатку Боспорська держава була союзом грецьких полісів, які мали автономію, а пізніше стає необмеженою монархією. Головну роль в економіці Боспорського царства займало сільське господарство, рибальство і торгівля. Основним тортовим партнером були Афіни і Мілет.

Подібно до Ольвії, свої монети карбували і в Боспорському царстві. У Боспорському царстві вирощували пшеницю, ячмінь, просо. Боспор давав половину необхідного Афінам зерна. Тому на монетах Пантікапея зустрічаються зображення колоса, плуга, коня, бика, барана, риби. Монети карбували із золота, срібла та міді. На золотих монетах – статерах зображали голову Сатира, на іншому боці – левоголового грифа із списом в зубах, який йде по колоску пшениці.

Класичними для грецьких монет є срібні монети ІV – ІІ століть до н. е. міста Херсонеса. На одній із монет зображена голова Геракла у левовій шкірі, на зворотній – бик, який готується до нападу і перші букви назви міста. У ІІІ ст. до н. е. у Херсонесі була поширена срібна монета, на одному боці якої зображено голову Артеміди – богині полювання, на іншій – Артеміда, яка списом вбиває лань.

В умовах наростання розкладу рабовласницького ладу, тривалих війн, піднесення держави Олександра Македонського, пізніше – утворення Римської імперії, спустошливі війни із скіфами, сарматами, готами та гунами, античні міста – держави занепадають. Близько 115 р. до н.е., коли загострилися відносини з сусідами, а також між рабами і рабовлас­никами, боспорський цар передав владу над країною цареві Понтії – державі на півдні Чорного моря. В 107 р. до н. е. на Боспорі вибухнуло повстання під проводом скіфа Савмака, який на деякий час захопив владу в царстві.

В II ст. н.е., за правління імператора Траяна, римляни підпорядкували собі Ольвію та Херсонес. Вони з допомогою рабів спорудили Траянові вали, які захищали Рим від нападів кочівників. На початку І ст. до н. е. понтійський цар Мітрідат VI Євпатор об'єднав під своєю владою більшість Північного Причорномор'я, в тому числі й Боспорське царство. Але після поразки Мітрідата у боротьбі з Римом Боспорське царство опинилося під контролем римлян. Згодом Боспор захопили готи, а потім їх витіснили гуни.

Грецька колонізація Північного Причорномор'я тривала понад тисячу років. Фактично це була периферія античної цивілізації. Але греки принесли в Північне Причорномор'я свої технічні досягнення, нові технології землеробства, ремесел, високу майстерність, культурні цінності, принципи демократії, активно залучали місцеве населення до товарно-грошових відносин.

Після розпаду Римської імперії на Західну (Римську) і Східну (Візантійську) у 476 р. з VI ст. н.е. Боспор увійшов до складу Візантії і припинив своє самостійне існування.