Монетні скарби іі половини хvіі ст. Гетьманщини за державною приналежністю

№ п/п	Назва держави	Скарби ІІ пол. ХVІІ ст.	Кількість скарбів окремих держав	Місце держави
1	Річ Посполита	291	38	І
2	Прибалтійські володіння Швеції	183	1	ІІ
3	Пруссія	118	4	ІІІ
4	Священна Римська імперія	84	–	ІV
5	Голландська республіка	71	3	V
6	Московське царство	52	–	VІ
7	Іспанські Нідерланди	39	–	VІІ
8	Бранденбург	35	–	VІІІ
9	Шотландія	16		ІХ
10	Австрія	13	–	Х
11	Угорщина	12	–	ХІ
12	Данія	8	–	ХІІ
13	Швейцарія	5	1	ХІІІ
14	Франція	3	–	ХІV
15	Кримське ханство	3	–	ХV
16	Інші держави	38	–
17	Не встановлено приналежність	29	–

Московський уряд на чолі із царем Олексієм Михайловичем був дуже незадоволений економічною та політичною самостійністю гетьманської України, орієнтацією українського ринку на європейські країни. Тому цар, після «приєднання» України до Московського царства в 1654 р., намагався обкласти українське населення грошовим і натуральним податками, ввів обмеження на торгівлю Гетьманщини з Центральною Європою через Гданськ, стимулював торгівлю з Московією і розпочав грошову реформу, яка мала катастрофічні для неї наслідки. Щоб врятувати становище на ринку Олексій Михайлович (1645 – 1676) наказав випустити велику кількість талерів із надчеканкою копійчаним штемпелем з “єздецом” (вершником) і датою – 1655. Називався цей нумізматичний витвір – “єфимок з признаком”. “Признак” був потрібний для того, щоб талер не надходив на ринок поза казною, оскільки в іноземців талер купляли за 50 копійок, а на внутрішньому ринку продавали за 64 копійки.

В Україні як ходили на ринку талери без всяких “признаків”, так і продовжували ходити, викликаючи в населення більше довір`я, ніж єфимки. Про те, що новий рубель призначався і для України, яскравіше всього свідчить титул царя, розміщений на ньому. Олексій Михайлович називався на монеті “царем и великим князем Всея Великая и Малая Русси”.

Щоб схилити до себе Б. Хмельницького, штемпелями, які були виготовлені для карбування срібного рубля, відкарбували велику золоту монету – подарунок українському гетьманові.

Не виключено, що з Московії надходили до українського скарбу гроші у вигляді талерів– єфимків. Про це свідчить той факт, що в кінці лютого 1653 р., коли велися переговори між Україною і Московським царством про укладення військово-політичного союзу проти Польщі, Богдан Хмельницький послав кримському хану 40 тисяч єфимків, щоб схилити його знову до підтримки України, коли польські підрозділи вторглися в Брацлавщину. Гетьман послав гроші також ногайським, очаківським і бєлгородським мурзам, щоб заручитися їх підтримкою.

Дещо пізніше, у ставленика Московського царства І. Брюховецького була спроба поширити у Гетьманщині московські порядки. Г. Граб'янка так характеризує грошові та натуральні податки, запроваджені у 60-х рр. XVIІ ст.: “Брюховецький привіз із собою у всі головні міста України воєвод великоруських (окрім давніх, оскільки в Києві, в Чернігові, в Переяславі та в Ніжині здавна (1654) були воєводи. А саме в Гадяч, у Полтаву, у Миргород, у Лубни, у Прилуки, у Стародуб, у Новгородок, у Глухів, у Батурин та в інші. А від тих воєвод послані були прикажчики, тоді ж понаставляли ціловальників, тобто присяжних збирачів податків. Вони на торжищах та ярмарках від усякої проданої та купленої речі брали з козаків та селян подать. І так пильно ту справу робили, з таким рвінням, що ні одна копійка повз їхні руки не пройшла. З кожного плуга брали по вісім восьмачок жита та по п`ять злотих грошей (2,5 копійки), з коня брали півкопи грошей (30 грошів).

У березні 1669 р. під контролем московського царя у Глухові гетьманом Лівобережної України було обрано Дем`яна Многогрішного та підписано “Гадяцькі статті”, які складалися із 27 пунктів. Д. Многогрішному вдалося домогтися, щоб царський уряд відмовився від власної податкової і адміністративної системи на українських землях.

Отже, встановлення протекторату Московського царства над Гетьманщиною під час Переяславської Ради 8 січня та «Березневі статті» 1654 р. призвели до поступового витіснення із грошового ринку, насамперед Лівобережжя, західноєвропейської монети московською, о встановлення контролю східного сусіда за економічним розвитком та податками Гетьманщини.