Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія України 1-86.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
30.62 Mб
Скачать

Соціальний устрій Київської Русі

Великий київський князь

Боярська дума

Удільні князі

Народне віче

Дружина

Залежні категорії населення

-передавав владу у спадок до старшого сина;

-здійснював політичне керівництво державою, хоча монархічна влада була обмеженою;

-під час походів очолював дружину;

-призначав удільних князів, воєвод та урядовців;

-карбував монету із своїм іменем;

-міг звертатися за порадою до боярської думи та Старшої дружини;

- виступав від імені держави на міжнародній арені;

-зосереджував в своїх руках всю законодавчу, виконавчу та судову владу.

складалася із багатих знатних людей, землевласників, купців;

- була дорадчим органом влади при великому князі;

- серед князівських радників було

вищого рангу

християнське духовенство

до реформи Володимира удільні князівства очолювала виборна верхівка племен, після його рішення

передати своїм синам 12 удільних князівств, ці посади займали діти, брати чи племінникив

еликого київського князя;

- удільні князі були зобов`язані збирати податок із населення і частину віддавати до київського двору;

- на випадок війни повинні були прибути до великого Київського князя.

– народні збори, на яких обговорювалися важливі громадські справи:

- приймалися рішення про укладення зовнішньополітичних угод;

- обговорювали та рекомендували кандидатури на княжий престол;

- проводили розподіл місцевих посад;

- пропонували князю пропозиції, матеріальну та грошову підтримку для організації військових та морських походів;

- про вибір союзників.

– регулярне військо

держави.

Дружина складалася із трьох частин:

1)великокнязівська дружина, дружина удільних князів,

2) народне ополчення (вої),

3) наймане військо.

Дружина була ядром війська і ділилася на Старшу

(бояри, мужі) та Молодшу (отроки, діти боярські);

- з дружини виходили представники князівської адміністрації: посадники, воєводи, тисяцькі

ремісники, дрібні торгівці, міські низи,

смерди, закупи, рядовичі, холопи.

3. 5. Феодальна роздробленість та причини падіння держави

У другій половині ХІІ ст. розпочинається третій період існування Київської Русі (1054 – 1241 рр.), який називають періодом політичної роздробленості, феодальних міжусобиць, децентралізації та занепаду української державності.

На землях України у другій половині ХІІ ст. сформувалися князівства і землі: Чер­нігово-Сіверське, Переяславське, Волинське, Галицьке, Ростово-Суздальське, Муромське, Рязанське, Смоленське, Турово-Пінське, Полоцько-Мінське, Київське, Тмутараканське, Новгородська та Псковська землі, а на початку ХІІІ ст. їх кількість зросла до півсотні.

Поряд із назвою «Русь» із 80-х років ХІІ ст. для позначення Південно-Західних пограничних земель держави вживається гназва «Україна», яка вперше згадується у Київському літописі у 1187 р.

На думку О. Субтельного та А. Жуковського з оформленням на півночі Володимиро-Суздальського князівства завершується, крім попередньої етнічної та культурної, політичною диференціацією двох народів – українського і російського, а на землях Турово-Пінського та Полоцько-Мінського формується білоруська народність.