«Руська Правда» я. Мудрого за Академічним списком

1. Оубьеть моужь моужа, то мьстить братоу брата, или сынови отца, либо отцю сына, или братоу чадоу, любо сестриноу сынови; аще не боудеть кто мьстя, то 40 гривен за голову...

...3. Аще ли кто кого одарить батогом, любо жердью, любо пястью, или чашею, или рогом, или тьшеснію: то 12 гривне; аще сего не постигнуть, то платити ему: то тоу конец.

...4. Аще оутнеть мечем, а не вмнем его, любо роукоятью, то 12 гривне за обидоу.

5. Оже ли оутнеть роукоу, и отпадеть роука, любо оусохнеть: то 40 гривен; аще боудеть нога цела, или начнеть храмати, тогда чада смирять.

6. Аще ли перст оутнеть который любо: 3 гривни на обидоу.

7. А во оусе 12 гривне; а в бороде 12 гривне.

8. Отже ли кто вынезь мечь, а не тнеть: то тьи гризноу воложить.

10. Аще ли челядин ськрыется, любо оу варяга, любо у кольбяга, а его за три дни не выведоуть, а познають и в третии день: то изымати емоу свои челядин, а три гривне за обидоу.

11. Аще кто поедеть на чюжемь коне, не прошав его, то положити 3 гривне.

12. Аще поиметь кто чюжь конь, любо ороужие, любо порт, а познаеть в своемь мироу: то взяти емоу своє, а З гривне за обидоу.

...25. А за княжь конь, иже той с пятном, 3 гривне; а за смердеи 2 гривне.

...27. А оже оуведеть чюжь холоп любо робоу, платити емоу за обидоу 12 гривне.

Хрестоматія з історії України. Посібник для 7 – 11 класів середньої школи/ Упорядники: В. І. Гусєв, Г. І. Сургай. – К., 1996. – С. 35 – 36.

1. Яка грошова одиниця Київської Русі згадується в кожній статті зводу законів?

Про руське письмо ІХ – Х ст.

На користь порівняно раннього знайомства Русі з писемністю свідчить, оче­видно, і літописне повідомлення про знахідку Кирилом у Корсуні (Херсонесі) Євангелія і Псалтиря, написаних "руськими письменами", а також зустріч з чо­ловіком, який говорив цією мовою.

Підтвердженням реальності "руських письмен" можуть бути договори Русі з греками, один із екземплярів яких призначався для Русі і був написаний сло­в'янською мовою. Договір 911 р. вказує на руський звичай писати духовні запо­віти на випадок смерті, а одна із статей договору 944 р. вимагала, щоб посли або купці, які прибували з Русі до Царгорода, мали при собі не золоті й срібні пе­чатки, як практикувалося раніше, а спеціальні грамоти, підписані князем. В ряду доказів раннього існування писемності на Русі може бути і знахідка в од­ному з гньоздовських курганів корчаги другої чверті X ст. з написом "гороухща" або "гороушна". На думку дослідників, напис засвідчував вміст посудини – гірчиці або гірчичного масла.

Особливий інтерес становить так звана "Софійська азбука", виявлена С.О. Висоцьким на стіні Михайлівського вівтаря Софійського собору в Києві. Вона складалась із 27 літер: 23 – грецьких і 4 – слов'янських: Б, Ж, Ш, Щ. Найпростіше пояснення знахідки – перед нами невдала спроба відтворити ки­риличний алфавіт, до якого схиляються деякі вчені, – не може вважатися об­ґрунтованим. Хоча накреслення букв аналогічні кирилиці, але це не кирилич­ний алфавіт, який складається із 43 літер. Не може він вважатись і азбукою із 38 букв, про яку говорить Чорноризець Храбр. Згідно з С.О. Висоцьким, "Со­фійська азбука" відображає один із перехідних етапів східнослов'янської пи­семності, коли до грецького алфавіту почали додавати букви для передачі фоне­тичних особливостей слов'янської мови. Ймовірно, що перед нами алфавіт, яким користувалися на Русі ще в часи Аскольда і Діра.

Толочко П. Київська Русь. — К., 1996. — С. 309.

1.У яких русько-візантійських договорах тексти були написані слов`янською мовою?

Слово про закон і благодать Іларіона (1037 – 1050 рр.) (Уривки)

Це слово про закон, Мойсеєм даний, і про благодать та істину, що були Ісусом Христом, і як ця благодать всю землю сповнила, а віра на всі народи поши­рилася, і наш народ руський. Це похвала нашому великому князю Володими­ру, який охрестив Русь. І молитва до Бога від усієї землі нашої.

Благословен Господь, Бог християнський! Він відвідав людей своїх і приніс їм спасіння, не дав своєму творінню бути переможеним ідольським мороком. Він направив плем'я Авраамове законом, а потім Сином своїм усі народи спас, Євангелієм і хрещенням увівши їх в оновлене життя, у вічне життя. І за це тре­ба хвалити його і славити. Він постраждав за нас плоттю і з собою воскресив нас.

До людей, що жили на землі, Він прийшов, в плоть одягнувшись, а до тих, хто в пеклі, — розп'яттям, щоб живі й мертві пізнали відвідини його і зрозу­міли, що для всіх є міцний і сильний Бог.

Закон був попередником і слугою благодаті та істини. Істина ж і благодать — слуги життю вічному. Закон привів до хрещення, а це дає спасіння.

Це слово звернене до розуміючих, до тих, хто прагне царства небесного.

Отже, спершу закон, а потім благодать. Воістину, чий Бог зрівняється з Богом нашим, який творив чудеса і вчинив спасіння?

Бог прийшов, сповняючи пророцтва про нього "до загиблих овець дому Ізраїлевого". Прийшов він сповнити закон. Сліпих просвітив, прокажених очистив, скорчених виправив, біснуватих зцілив, розслаблених укріпив, мертвих воскре­сив. Вони ж його, як лиходія, мучачи, до хреста пригвоздили. За це зійшов на них гнів Божий. Бо вони самі спричинили свою погибель, як говориться у притчі про виноград і про робітників. І самі своєї погибелі пророками були.

Прийшов Ісус на землю одвідати їх, але не прийняли вони його, бо діла їхні темні були. Не возлюбили вони світла, щоб не виявилися ті темні діла. Тому Ісус, прийшовши до Єрусалима, подивився на нього і заплакав, знаю­чи, про його загибель. І сказав: "Єрусалиме! Єрусалиме! Побиваєш ти пророків. Камінням побиваєш посланих до тебе. Скільки скликав я дітей твоїх, як скли­кає квочка пташенят під крила свої, а ви не збирались! І зостається дім ваш пу­сткою" (Матфей 23, 37—38).

Так і було. Прийшли римляни, зруйнували місто. Іудейство тоді загинуло. І закон, як вечірня зоря, погас. І розсіялися іудеї по всіх усюдах, бо зле їм укупі перебувати.

Прийшов Спас і не прийнятий був Ізраїлем. Прийшов до своїх — і свої не прийняли. Чужими ж народами прийнятий Він був. Як каже Іаков: "І Той надія народам" (Буття 49, 10). Бо на Різдво Його волх­ви від чужих народів раніше поклонилися Йому. А іудеї, щоб убити, Його шу­кали. І з-за нього немовлят вибили.

Збулося слово Спасове, що багато хто зі сходу і заходу сяде у царстві небес­ному, а сини царства вигнані будуть у темряву кромішню. Відніметься у неправ­дивих царство Боже і дасться народові, який творитиме плоди його.

Послав Ісус своїх учнів по світу, щоб вони проповідували Євангеліє, а хто уві­рує й охреститься, спасен буде. Сказав, щоб научили берегти Божі заповіді. Добре благодаті й істині між новими людьми возсіяти. Не вливають — бо, за словами Господніми, вина нового вчення благодатного в міхи старі, застарілі в іудействі. А то міхи прорвуться — і вино проллється. Якщо іудеї не могли закону дотриматися, ідолам вклоняючись, то як же їм благодаті вдержатися? Як нове вчення, то й нові міхи – нові народи. Тоді й те, й те ціле буде...

Усна народна творчість. "Велесова книга" та інші твори прадавньої української літератури: Посіб. для 9 -го класу / Авт. - уклад. В. В. Парашич. — X., 1999. – С. 83–85.

1. Під благодаттю церковне віровчення розуміє особливу силу, послану Богом, що давала людям можливість досягти порятунку. До чого закликає митрополит Іларіон у своєму творі?