Бій під Берестечком

Перед самим боєм Хмельницький зробив перегляд війська; польські джерела подають його силу на: 90.000 піхоти, 2.000 кінноти, 100.000 неозброєної „черні", 100.000 татар із челяддю. Ці числа, очевидно, сильно перебільшені й виходитьть далеко поза мобілізаційну спроможність тодішньої України. Те саме стосується й числа татар, яких могло бути щонайбільше 20 – 30.000.

Крім бойових відділів і таборів, ішло ще з військом українське жіноцтво, оці „чарівниці", як їх називають польські тогочасні джерела. Воно сповняло обов'язки розвідувальниць, лікувальниць, займалося ладженням для. війська страви тощо.

Недостача власної кінноти змусила Хмельницького найня­ти татарські відділи. Тогочасна тактика недозволяла йти в бій без кінноти. Тому не диво, що Хмельницький зволікав із боєм аж до приходу хана з цілою ордою. Тогочасна воєнна тактика вимагала від кінноти вирішальних ударів в бою. Хоч до того легка татарська кіннота й не дуже то надава­лася, то все ж таки її чинність, як рухливих малих відділів, була незаступна й неоціненна.

У війську Хмельницького був збір найкращих україн­ських старшинських сил, вишколених і загартованих у давніших боях, постійних товаришів гетьмана від самих початків його воєнної діяльности. Хмельницький мав 16 полків, кожний в силі понад 3.000 люда, під прово­дом таких полковників:

полки: чигиринський – Федір Якубович,

черкаський – Яцько Воронченко,

канівський – Семен Савич,

корсунський – Лукіян Мозиря,

білоцерківський – Михайло Громик,

уманський – Осип Глух,

брацлавський – Іван Богун (Федорович),

кальницький – Іван Хведоренко,

київський – Антін Жданович,

переяславський – Федір Лобода,

кропивенський – Филон Джеджалий,

прилуцький – Тиміш Носач,

миргородський – Матвій Гладкий,

полтавський – Мартин Пушкаренко,

ніжинський – Прокіп Шумейко,

чернігівський – Мартин Небаба.

Крім того маємо відомості ще про таких полковників: Мар­кевич, Грунька, Губ'яло, Дик, Хвацько, Стасенко, Криса і Виговський. Українська „гармата", себто артилерія, була під час Береського бою досить численна й мала знаменитих гармашів, повий стан артилерії налічував під Берестечком яких

– 132 гармати, в тому по 5 – 6 гармат на полк і ЗО гармат артилерії.

Гармати були різного калібру: від польових пушок до " тентових (полкових) і важких гармат включно. Поляки мали помітну перевагу в прекрасному й багатому озброєнні та в доброму вишколенні, головно чужоземних затяжних полків. Крім того поляки мали численну важку й півважку кінноту, що її в українському війську не було.

Польське військо. В половині травня король Ян Казимир наказав польському війську збиратися під Сокалем і туди стягнув усі сторожові полки, що досі перебували на укра­їнських землях. До головного табору під Сокаль прибув і схвалений соймом компут в силі: 14.000 кінноти, 3.000 гусарів, 3.000 райтарів, 14.000 драґунів, численні окремі полки польських маг­натів і посполите рушення.

У звідомленні Йогана Маєра до королевої Христини по­дано такий подрібний стан „вибраного" війська): 2 589 гусарів, 12 255 козаків з рушницями, 2 050 німецької кінноти, 500 аркебузерів, 8 900 німецької піхоти, 2 000 драґунів, 1 550 литовців, 960 татарської й козацької кінноти з луками. Крім цього вибраного війська, в таборі була ще челядь, а її треба рахувати втричі більше від числа війська, далі – численні панські хоругви й посполите рушення. Разом під Сокалем зібралося величезне військо; його на­раховують на 150.000 знаменито озброєних і вишколених вояків. Різні польські історики подають ще такі числа: Кубаля — 120.000, Ґолінський — 155.000 і 20.000 німців, Ґавронський — 140.000. Пересічно треба рахувати около 150.000 бойового стану.

Тис-Крохмалюк Ю. Бої Хмельницького. – Мюнхен, 1954 – Львів,1994. – С. 110 – 114.

1. Порівняти сили сторін на початку битви під Берестечком.