Хроника Сарматии європейской...

Из того же народа (из славян) св. Иероним, доктор, вышел, который Библию на славянский язык перевел, а за зто получил от папы Дамиана разрешение на ведение служби на славянском языке на Руси. Родом был из Стирии, жил во времена Грациана и Феодосия — императоров. Такое письмо славянское изобрел, которое сейчас руским называется. Как говорят некоторые, что Кирилл, который против Юлиана Ипостата послал книги, теми письменами написанные, изо­брел их.

..Славянское письмо, пока его изобрел св.Иероним, а после него Кирилл, доктор, распространил в конце 796 года, Михаил Куроплот, император Константинопольский, эти начертания (письмена) для писання болгарам послал, которьіе потом Русь приняла. И именно с зтих времен начинает Русь свои хроники, говоря, что было три брата, Щек, Кий, Хорив, и сестра Лыбедь, которые у них (на Руси) прежде всего начали царствовать приблизительно от сотворения мира, в 6370 (862) г.

Антология педагогической мысли Украинской ССР. — М.: Педагогика, 1988. — С. 51.

1. Хто був автором «кирилиці» і «глаголиці»?

Із літопису руського про Хрещення Русі у 988 р. Володимиром

І коли (Володимир) прибув, повелів він поскидати кумирів — тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів він прив'язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому (узвозу) на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити (його) палицями. І це (діяли йому) не яко древу, що відчуває, а на знеславлення біса. Коли спокушав він сим образом людей — хай одплату прийме від людей! «Велик ти єси, господи, дивні діла твої!» Учора шановний людьми, а сьогодні знеславлений!

І коли ото волокли його по ручаю до Дніпра, оплаку­вали його невірні люди, бо іще не прийняли вони були хрещення. І, приволікши його, вкинули його в Дніпро. І приставив Володимир (до нього людей), сказавши: «Якщо де пристане він, то ви одпихайте його від берега, до поки пороги пройде. Тоді облиште його». І вони вчинили звеле­не. Коли пустили (його) і пройшов він крізь пороги, викинув його вітер на рінь, яку й до сьогодні зовуть Перунова рінь.

Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з'явиться хто завтра на ріці – багатий, чи убогий, чи старець, чи раб, – то мені той противником буде». І, це почувши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили: «Якби се не добре було, князь і бояри сього б не прийняли ». А назавтра вийшов Володимир з попами цесарициними й корсунськими на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду і стояли – ті до шиї, а другі до грудей. Діти ж (не відходили), а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили (по воді), а попи стоячи, молитви творили.

І було видіти радість велику на небі й на землі, що скільки душ спасається, а диявол тужив, говорячи: «Горе мені, бо проганяють мене звідси! Тутбо думав я житво мати, бо тут немає вчення апостольського, не знають тут люди бога. І радів я з служіння їх, тому що служили вони мені…».

Люди ж, охрестившись, ішли кожен у доми свої. А Володимир, рад бувши, що пізнав він бога сам і люди його, і, глянувши на небо, сказав: «Боже великий, що сотворив небо і землю! Поглянь на новії люди свої! Дай же їм, господи, узнати тебе, істинного бога, як ото узнали землі християнськії, і утверди в них віру правдиву і неізмінную. Мені поможи, господи, проти врага-диявола, щоб надіючись на тебе, і на твою силу, одолів я підступи його».

І почав він ставити по городах церкви, і попів, і людей на хрещення приводити по всіх городах і селах. І пославши мужів своїх, став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне.

Хрестоматія з історії України. Посібник для 7 – 11 класів середньої школи/ Упорядники: В. І. Гусєв, Г. І. Сургай. – К., 1996. – С. 31 – 32.

1. В чому полягало історичне значення хрещення Русі Володимиром Великим?