5. Сутнісна характеристика та вимірювання ефективності виробництва

Ефективність виробництва — це комплексне відображення кінцевих результатів використання робочої сили (працівників) і засобів виробництва за певний проміжок часу.

У зарубіжній практиці для характеристики результативності господарювання широко застосовується термін «продуктивність системи виробництва та обслуговування», тобто ефективне використання ресурсів (праці, капіталу, землі, матеріалів, енергії, інформації) для виготовлення різноманітних товарів і надання послуг.

Отже, ефективність виробництва і продуктивність системи — це, по суті, терміни-синоніми, що характеризують ті самі результати діяльності. До цього можна лише додати, що загальна продуктивність системи є поняттям ширшим, ніж продуктивність праці та прибутковість виробництва.

Родовою ознакою ефективності (продуктивності) служить досягнення мети виробничої або іншої діяльності підприємства (організації) за умови найменших витрат суспільної праці або часу. Сутнісне тлумачення ефективності діяльності як економічної категорії визначається об'єктивно діючим законам економії робочого часу, що є творчою субстанцією багатства й мірою витрат, необхідних для його нагромадження та використання суспільством. Саме тому підвищення ефективності виробництва треба визнати конкретною формою виявлення цього закону.

Сутнісна характеристика ефективності виробництва (продуктивності системи) відображається в загальній методології її визначення: ефективність (продуктивність) розраховується як відношення результатів до ресурсів (витрат).

Заведено розрізняти такі різновиди результатів виробництва:

• кінцевий результат процесу виробництва (діяльності);

• кінцевий народногосподарський результат роботи підприємства або іншої інтеграційної структури як первинної ланки економіки. Перший відображає матеріалізований результат процесу виробництва, що вимірюється обсягом продукції в натуральній і вартісній формах, другий включає не лише кількість виготовленої продукції, а й споживну вартість. Кінцевим результатом виробничо-господарської діяльності підприємства за певний період часу служить заново створена вартість (чиста продукція), а фінансовим результатом комерційної діяльності є прибуток.

Економічний ефект відображає різні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати виробництва в первинних виробничо-господарських ланках, галузях чи територіальних утвореннях. До таких показників належать: обсяг продукції (товарної, реалізованої); прибуток (дохід); економія окремих видів ресурсів; величина зниження валових поточних витрат на виробництво (повної собівартості продукції) тощо.

Соціальний ефект звичайно зводиться до збільшення нових робочих місць і рівня зайнятості працездатного населення; поліпшення умов праці, побуту та відпочинку; формування екологічно безпечного навколишнього середовища тощо.

Локальний (комерційний, госпрозрахунковий) ефект означає конкретний результат виробничо-господарської діяльності, що забезпечує достатність власних фінансових ресурсів для саморозвитку підприємства.

Народногосподарський ефект — спільний (загальний) ефект у сферах виробництва і споживання відповідних продуктів. Він, зокрема,

виникає тоді, коли виробництво продукції на даному підприємстві потребує додаткових витрат ресурсів, а її споживання (використання) на іншому підприємстві пов'язане з меншими експлуатаційними витратами та позитивними наслідками діяльності.

Абсолютний ефект характеризує загальну чи питому його величину, яку має підприємство від своєї діяльності протягом певного часу.

Порівняльний ефект відображає результат порівняння можливих варіантів господарювання та вибору ліпшого з них; його величина показує економічні й соціальні переваги вибраного варіанта здійснення господарських рішень проти інших можливих варіантів,

Первинний ефект — це початковий одноразовий ефект, одержаний унаслідок здійснення виробничо-господарської діяльності підприємства, запровадження на ньому прибуткових технічних, організаційних чи економічних заходів.

Мультиплікаційний ефект виникає тоді, коли первинний ефект збільшується завдяки багаторазовому використанню відповідних заходів не лише на даному, а й на інших підприємствах чи в інших сферах діяльності. Він виявляється в кільках специфічних формах-дифузійному й резонансному ефектах, а також ефектах «стартового вибуху», супровідних можливостей та акселерації.

Дифузійний ефект реалізується тоді, коли нововведення певного характеру поширюється на інші галузі; завдяки цьому відбувається мультиплікація (наприклад, перед тим, як метод безперервного розливу рідкого металу знайшов широке застосування в чорній металургії, ним досить тривалий час користувалися на підприємствах кольорової металургії).

Резонансний ефект має місце тоді, коли якесь нововведення в певній галузі активізує і стимулює розвиток інших явищу виробничій сфері (наприклад, одержання синтетичного волокна уможливило виробництво нових тканин, а відтак-нових видів одягу).

Ефект стартового вибуху — це своєрідна «ланцюгова реакція» в перспективі. Він можливий за умови, коли певний «стартовий вибух» стає початком наступного лавиноподібного збільшення ефекту в тій або іншій галузі виробництва чи діяльності (переконливий приклад-застосування економіко-математичних методів і моделей в управлінні, виробництві, різних галузях науки).

Ефект акселерації (від лат.- прискорюю), який може мати місце в будь-якій діяльності, означає прискорення темпів поширення і застосування певного конкретного позитивного результату.

Синергічний ефект (від грец.- діючий спільно) виражає комбінований вплив сукупності інновацій на фінансово-економічний стан суб'єкта господарювання, йоли загальний ефект перевищує суто арифметичну суму впливу на виробництво (діяльність) кожної інновації зокрема, тобто коли кожна інновація посилює вплив усіх інших.

Процес вимірювання рівня ефективності виробництва (діяльності підприємства) передбачає передовсім визначення критерію і формування відповідної системи показників.

Критерій - це головна відмітна ознака й визначальна міра вірогідності пізнання суті ефективності виробництва (діяльності). Правильно сформульований критерій має якнайповніше характеризувати суть ефективності як економічної категорії і бути єдиним для всіх ланок суспільного виробництва чи господарської діяльності.

Єдиним народногосподарським економічним критерієм ефективності виробництва є зростання продуктивності суспільної (живої та уречевленої) праці.

На рівні виробничого підприємства (інтегрованої підприємницької структури) модифікованою формою єдиного критерію ефективності його (її) діяльності визнається максимїзація прибутку.

Кількісна визначеність і зміст критерію знаходять належне відображення в конкретних показниках ефективності виробництва.

Принципи формування системи показників ефективності виробництва (діяльності):

• забезпечення органічного взаємозв'язку критерію та системи конкретних показників ефективності діяльності;

• відображення ефективності використання всіх видів застосовуваних ресурсів;

• можливість застосування показників ефективності в процесі управління різними ланками виробництва (видами діяльності);

• виконання провідними показниками стимулюючої функції в процесі використання наявних резервів зростання ефективності виробництва (діяльності).

Існує наступна систему показників ефективності виробництва, побудована з урахуванням названих принципів.

Узагальнюючі показники — рівень задоволення потреб ринку виробництво чистої продукції на одиницю витрат ресурсів, прибуток на одиницю загальних витрат, рентабельність (основні модифікації), витрати на одиницю товарної продукції, частка приросту продукції за рахунок інтенсифікації виробництва, народногосподарський ефект використання одиниці продукції.

Показники ефективності використання праці (персоналу) - темпи зростання продуктивності праці, частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці, відносне вивільнення працівників, коефіцієнт використання корисного фонду робочого часу, трудомісткість одиниці продукції, зарплатомісткість одиниці продукції.

Показники ефективності використання виробничих фондів ~ загальна фондовіддача (за обсягом продукції), фондовіддача активної частини основних фондів, рентабельність основних фондів, фондомісткість одиниці продукції, матеріаломісткість одиниці продукції, коефіцієнт використання найважливіших видів сировини та матеріалів.

Показники ефективності використання фінансових коштів - .оборотність оборотних коштів, рентабельність оборотних коштів, відносне вивільнення оборотних коштів, питомі капітальні вкладення (на одиницю приросту потужності або продукції), рентабельність інвестицій, строк окупності вкладених інвестицій.

Особливості аналітичної оцінки соціальної ефективності виробництва (діяльності).

По-перше, необхідно і дуже важливо визначити соціальну ефективність на двох рівнях: локальному (на підприємстві - рівень забезпечення необхідної сукупності соціальних благ для своїх працівників) і муніципальному та загальнодержавному (рівень соціального захисту людей, забезпечення їхніх соціальних потреб місцевими органами влади і державою в цілому).

По-друге, об'єктивно необхідно визначати рівень задоволення соціальних потреб працівників підприємств за рахунок власних коштів цих підприємств. До соціальних потреб працівників, які мають задовольняти самі підприємства, належать:

• збільшення розміру оплати праці понад встановлений державою мінімальний рівень;

• оплата значної частини вартості або надання безкоштовних путівок до лікувально-оздоровчих закладів;

• дотації закладам громадського харчування підприємства (організації);

надання безповоротної позички на придбання житла і зведення дачних будинків;

• будівництво та утримання власного житлового фонду, баз відпочинку, палаців культури, поліклінік, спортивних споруд, дитячих дошкільних установ;

• забезпечення нормальних (безпечних для здоров'я) умов праці та належної охорони навколишнього природного середовища;

• створення власних сільськогосподарських підприємств;

• оплата навчання та стажування працівників підприємств (організацій). По-третє, за загальної оцінки соціальної ефективності необхідно

враховувати соціальне значущі заходи, здійснювані за рахунок муніципального (місцевого) і загальнодержавного бюджетів, зокрема:

• установлення та регулювання мінімальної заробітної плати працівникам державних підприємств (організацій);

• установлення й виплата пенсій, стипендій, допомоги багатодітним сім'ям, субсидій на житлово-комунальні послуги;

• індексація заробітної плати й пенсій відповідно до динаміки роздрібних цін і тарифів;

• регулювання продажних цін на певні види товарів і вартості комунальних послуг;

• бюджетне фінансування державних підприємств та організацій невиробничої сфери;

• реалізація муніципальних, регіональних і загальнодержавних соціальних програм тощо.

По-четверте, конкретне визначення соціальної ефективності має охоплювати не тільки ті заходи, які піддаються кількісному вимірюванню, а й ті, щодо яких кількісне вимірювання прямого ефекту є неможливим стосовно таких заходів вимірювання соціальної ефективності полягає в обчисленні непрямого економічного ефекту і витрат на його досягнення з наступним їх порівнянням, а також у якісній характеристиці (детальному словесному описі) їхнього реального (можливого) впливу на результативність виробництва (діяльності) і життєвий рівень населення. Взагалі кількісне вимірювання соціальної ефективності треба завжди доповнювати якісними характеристиками заходів, що впливають на неї.