5. Стандартизація та сертифікація продукції (послуг)

Стандартизація — процес визначення і застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі (сфері).

Процес стандартизації продукції складається з наступних структурних елементів.

1. Установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів,

2. Розвиток уніфікації та агрегування продукції як важливої умови спеціалізації Й автоматизації виробництва.

3. Визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та виготовлення якісної продукції.

4. Формування єдиної системи показників якості продукції, методів її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень.

5. Створення єдиних систем класифікації та кодування продукції, носіїв інформація, форм і методів організації виробництва.

В сучасних умовах діють наступні основні принципи стандартизації продукції.

1. Урахування рівня розвитку науки і техніки, екологічних вимог, доцільності та ефективності виробництва для виробника, корисності й безпеки для споживачів і держави в цілому.

2. Гармонізація з міжнародними, регіональними, а в необхідних випадках

— з національними стандартами інших країн.

3. Взаємозв'язок та узгодження нормативних документів усіх рівнів; придатність останніх для сертифікації продукції.

4. Участь у розробці нормативних документів усіх заінтересованих сторін

— розробників, виробників, споживачів, органів державної виконавчої влади.

5. Відкритість інформації щодо чинних стандартів і програм робіт зі стандартизації з урахуванням законодавства країни.

Чималу роль в підвищенні якості продукції грає її сертифікація. Сертифікація — процедура, з допомогою якою третя сторона дає

письмову гарантію того, що продукція, процес або послуга відповідають заданим вимогам.

Сертифікація буває обов'язкової і добровільної. Продукція, що підлягає обов'язковій сертифікації, визначається Державним комітетом України по стандартизації, метрології і сертифікації.

Ефективність сертифікації у всіх розвинених країнах визначається тим, що вона базується передусім на випробуваннях зразків продукції, що проводяться в компетентних випробувальних лабораторіях (центрах).

Сертифікація систем якості фірм нині широко прийнята в світі. Роботи ці ведуться на різних рівнях — національному, регіональному, міжнародному, Попасти в реєстр фірм, що мають систему управління, що сертифікується якістю, престижно для кожного підприємства. Це для цього краща реклама, бо сертифікат підтверджує, що якість продукції фірми визнана авторитетними незалежними організаціями, що пред'являють до продукції самі високі вимоги.

Системи управління якістю оцінюються на відповідність прийнятим в 1987 р. Міжнародною організацією по стандартизації (ІSО) документам, відомим в діловому світі як стандарти серії 9000. Ці стандарти розроблялися компетентними фахівцями більше за 30 країн. Ними були використані національні стандарти найбільш розвинених відносно промисловому держав, а також досвід ведучих світових фірм.

Стандарти ІSО серії 9000 містять опис трьох еталонних моделей системи якості. Якщо, передбачимо, мова йде про виготовлення якихсь нових виробів, наприклад, телевізорів або комп'ютерів з поліпшеними властивостями, то система якості охоплює весь технологічний ланцюжок — від створення і до реалізації продукції. Це перша модель — стандарт ІSО 9001. Друга модель системи діє на етапах виробництва і випробувань продукції — стандарт 9002. Ну а якщо потрібно тільки проконтролювати продукцію і продемонструвати замовнику за допомогою випробувань відповідність її стандартам і умовам контракту, то буде вибрана третя модель - стандарт 9003.

Орієнтація на споживача, максимальний облік його запитів і інтересів найважливіша особливість, що відрізняє підхід до систем якості запропонований стандартами ІSО серії 9000.

Основний принцип, на якому будуються ці системи, — попередження дефектів продукції на етапах її розробки і виготовлення.

Сертифікація систем якості проводиться в різних формах,

1. Існує практика так званої самосертифікації. Виробник заповнює декларацію, в якій заявляє, що його система задовольняє вимогам, наприклад

стандарту 9001, і пропонує технічні документи, які допоможуть споживачам або третій стороні провести необхідний аналіз і оцінити ефективність системи.

2. Досить широко поширена сертифікація другою стороною. Частіше за її проводить у своїх постачальників підприємство, що випускає кінцеву продукцію. У цих випадках головна фірма зацікавлена довести рівень виробництва у постачальника до потрібних їй вимог.

3. Сертифікація третьою стороною — це перевірка і оцінка систем якості спеціалізованими організаціями. Вони можуть бути приватними, національними, міжнародними, але обов'язково акредитованими на право такої оцінки і що користуються довір'ям і авторитетом у фахівців і власників підприємств.