Тема 5. Основні засоби підприємства

1. Економічна сутність та склад основних засобів.

2. Облік та оцінка основних засобів.

3. Спрацювання та старіння основних засобів.

4. Амортизація основних засобів та методи її нарахування.

5. Показники оцінки використання основних засобів.

6. Ефективність використання основних засобів.

1. Економічна сутність та склад основних засобів

Основним завданням функціонування підприємства є виготовлення продукції (надання послуг) в результаті поєднання і взаємодії в процесі виробництва трьох його основних елементів: засобів праці, предметів праці та праці людини. Засоби праці та предмети праці утворюють засоби виробництва, які, в свою чергу, поділяються на основні та оборотні. Сутність останніх розглядається окремо.

При формуванні основних засобів підприємств повинні враховуватись особливості кожного об'єкту їх складових. У кожному конкретному випадку такий об'єкт розглядається як закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього або окремий конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостійних функцій, чи відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів одного або різного призначення, для обслуговування яких використовуються загальні пристосування, прилади керування та єдиний фундамент. В зв'язку з цим, кожен предмет чи об'єкт може виконувати свої функції, а їх комплекс певну роботу в складі комплексу, а не самостійно. Для забезпечення своєї діяльності кожне підприємство повинно мати в наявності не сукупність основних засобів, а таку їх кількість і в такому складі, як цього вимагає організація процесу виробництва. Основні засоби підприємств періодично оновлюються, поповнюються і вибувають із експлуатації.

Під основними засобами розуміють сукупність матеріальних коштів, які формує і утримує підприємство з метою використання їх в процесі виробництва або постачання виробів, надання послуг, здавання в оренду іншим юридичним особам, здійснення адміністративних і соціально – культурних функцій, очікуваний термін використання яких більше одного року або операційного циклу, якщо останній довший за рік.

Основні засоби підприємства складаються із трьох основних груп: основні засоби (фонди), інші необоротні матері­альні активи, незавершені капітальні інвестиції. Кожна із назва­них груп основних засобів сформована за ознаками функціонального призначення в забезпеченні результативної діяльності підприємства. До її складу входить сукупність однотипних за технічними характерис­тиками, призначенням та умовами використання необоротних матері­альних активів.

Не применшуючи важливості і значення таких вагомих складових груп основних засобів підприємства як "Інші необоротні матеріальні активи" та "Незавершені необоротні капітальні інвестиції в діяльності підприємства більш ґрунтовно зупинимось на характеристиці основної їх складової "Основних фондів".

Основні фонди - це сукупність засобів праці, які мають свою вартість і функціонують у процесі виробництва протягом тривалого періоду часу, зберігаючи при цьому натуральну речову форму і переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції (надалі послуги) частинами, в міру свого спрацювання.

Основні фонди - це найбільш активна частина основних засобів підприємства, яка безпосередньо бере участь у виробничому процесі виготовлення продукції (надання послуг). Співвідношення окремих видів (груп) основних виробничих фондів, виражених у відсотках до їх загальної вартості на підприємстві характеризує їх видову (технологічну) структуру.

На підставі даних про видову (технологічну) структуру основних фондів судять про прогресивні зміни в складі основних засобів, які відбуваються під впливом багатьох факторів. Найбільш вагомими серед них слід виділити такі:

• науково-технічний прогрес і зумовлений ним технічний рівень

• виробництва;

• прогресивні форми організації виробництва;

• відтворювальна структура капітальних вкладень при формуванні нових основних фондів;

• розміщення підприємства і його кооперовані зв ‘язки;

• вартість будівництва нових об’єктів і рівень цін на технологічне устаткування.

В інтересах суспільства і окремих підприємств є досягнення такої видової (технологічної) структури основних фондів, яка дозволяє здійснювати ефективну організацію процесів виготовлення продукції (надання послуг) високої якості та конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Тому поряд з намаганнями збільшувати активну частину основних фондів підприємства, яка характеризує підвищення його технічного рівня, треба постійно дбати про необхідну кількість і утримання в належному стані інших груп основних засобів. Досягнення оптимального співвідношення між активною і пасивною частинами основних засобів дає змогу досягти злагодженого функціонування підприємств і високих результативних показників їх діяльності.

Слід зазначити, що видова (технологічна) структура основних фондів підприємств має галузевий характер. Так, в промисловості питома вага будівель і споруд становить в середньому 46 - 48%, машин і устаткування – 42 - 44% до загальної їх кількості. На транспорті основну питому вагу, майже 65%, складають транспортні засоби, значно менше всі інші види основних фондів.

Видова (технологічна) класифікація основних фондів промислових підприємств:

- будівлі, в яких розміщено виробничі підрозділи, склади, адміністративні будинки та ін.;

- споруди, до яких належать естакади, шляхові споруди, споруди для зберігання палива і механізмів, водонапірні башти та ін.;

- передавальні пристрої, де зосереджені електромережі, лінії електропередач, системи зв 'язку, водопроводи та газо-теплопроводи промислового призначення;

- машини та обладнання, до яких належать підйомні крани, транспортери різного призначення, робочі машини та устаткування, вимірювальні та регулюючі прилади і пристрої;

- лабораторне устаткування, обчислювальна техніка;

- транспортні засоби, до яких належать локомотиви, вагони, автомобілі, всі види електротранспорту та ін.;

- виробничий інвентар та прилади, представлені різноманітними пристроями і приладами, які використовуються у виробничому процесі, спеціальними приладами для зберігання продукції та інструментів, тощо;

- інструменти, представлені такими видами, які використовуються більше одного року, а їх вартість законодавча регулюється відповідною кількістю неоподаткованих мінімумів;

- господарський інвентар, до складу якого належать офісні меблі, телефони, факси, комп'ютерна техніка, яка використовується для проведення облікових операцій та підготовки різних звітних матеріалів.

Викладена видова класифікація основних фондів має загальне пізнавальне значення для оцінки структури використовуваних засобів праці. При проведенні аналізу в умовах конкретного підприємства формування кожного виду його основних фондів вимагає більш ґрунтовного врахування його виробничо-технологічних особливостей та особливостей галузевої приналежності.

Видова класифікація має важливе економічне значення. Вона широко використовується діючими системами бухгалтерського та статистичного обліку. Так, для встановлення норм амортизаційних відрахувань і ' розрахунків щорічних сумарних обсягів амортизації згідно з Законом України "Про оподатковування прибутку підприємств" застосовують укрупнену групову класифікацію, згідно якої основні фонди підприємства поділяються на такі чотири групи:

перша група - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини;

друга група - автомобільний транспорт, вузли та запчастини до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматизованої обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та прилади до них;

третя група - будь-які інші основні фонди, не включені до першої, другої та четвертої груп;

четверта група - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ним засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).