3. Суспільні форми організації виробництва

Концентрація виробництва означає його усуспільнення через збільшення розмірів підприємств, зосередження робочої сили, засобів виробництва і випуску продукції на все більш великих підприємствах інтеграційних структурах).

Основні види концентрації виробництва:

• агрегатна — збільшення одиничної потужності чи продуктивності технологічних агрегатів (устаткування);

• технологічна — укрупнення виробничих одиниць (цехів, виробництв) підприємства;

• заводська (фабрична) — процес збільшення розмірів самостійних підприємств (заводів, фабрик, комбінатів) та їх об'єднань; здійснюється на основі агрегатної і технологічної концентрації виробництва.

Рівні концентрації виробництва:

• абсолютний — характеризується середнім розміром підприємств відповідної галузі економіки (народного господарства);

• відносний — вимірюється часткою великих підприємств за певним показником (чисельністю персоналу, вартістю основних фондів, обсягом випуску продукції).

Підвищекня рівня концентрації виробництва до економічно виправданої межі зумовлює зростання його внутрішньої ефективності.

Деконцентрація виробництва як форма його організації та пріоритетний зворотний процес стає об'єктивно необхідною в період формування і розвитку ринкових відносин між виробниками та споживачами. Такий сучасний процес здійснюється з допомогою створення широкої мережі малих і середніх підприємств, розукрупнення існуючих великих підприємств. Як свідчить світовий досвід, заново створювані малі підприємства (фірми) є технічно передовими, спеціалізованими, мобільними та економічно ефективними. Спеціалізація виробництва відображає процес зосередження діяльності підприємства (фірми) на виготовленні певної продукції (виконанні окремих видів робіт, наданні платних послуг).

Види спеціалізації підприємств:

• предметне спеціалізовані — підприємства, які випускають кінцеву, готову до споживання продукцію (тракторний чи приладобудівний завод, взуттєва чи кондитерська фабрика);

• подетально спеціалізовані — самостійні підприємства з виготовлення окремих деталей (редукторів, інтегральних схем, гумотехнічних виробів) вузлів (агрегатів) для комплектування готової продукції (двигуни, електроустаткування, будівельні конструкції);

• технологічно (стадійне) спеціалізовані — автономні виробництва, що виконують окремі стадії технологічного процесу (ливарні, ковальсько-штампувальні та складальні заводи в машинобудуванні, прядильні та ткацькі фабрики у легкій промисловості тощо);

• функціонально спеціалізовані — ремонтні заводи, підприємства з виготовлення стандартної тари, лізингові компанії,

Поглиблення і розвиток усіх видів спеціалізації підприємств здебільшого супроводжується широким застосуванням прогресивної технології та високопродуктивного спеціалізованого устаткування, запровадженням комплексної механізації та автоматизації взаємозв'язаних виробничих ланок. Усе це сприяє ефективнішому використанню всіх елементів процесу виробництва.

Конверсія виробництва характеризує істотне (інколи повне) перепрофілювання частини (усього) виробничого потенціалу підприємства на виробництво іншої продукції під впливом докорінної зміни ринкового середовища чи глобальних чинників розвитку економіки. Нині в Україні перепрофілюванню підлягають передовсім підприємства та організації військово-промислового комплексу у зв'язку з різким скороченням народногосподарської потреби в його продукції. Таке перепрофілювання здійснюється, як правило, згідно з національними програмами конверсії.

Кооперування є формою виробничих зв'язків між підприємствами різних галузей, що спільно виготовляють певний вид кінцевої продукції. Воно органічно пов'язане з розвитком спеціалізації виробництва, характеризується відносною постійністю зв'язків між продуцентами та обов'язковим дотриманням підприємствами-суміжниками техніко-технологічних вимог головних підприємств, що випускають готові до споживання (використання, експлуатації) вироби. Крім пооб'єктних видів кооперування, застосовується ще один специфічний різновид кооперованих зв'язків, що базується на використанні тимчасово вільних (недовантажених) виробничих потужностей та персоналу на одних підприємствах і ліквідації «вузьких місць» на інших. Комбінування виробництва процес органічного поєднання в одному підприємстві (комбінаті) кількох виробництв, які належать до різних галузей промисловості або народного господарства в цілому.

Характерні ознаки комбінатів: виробничо технологічна, економічна територіальна єдність; єдність системи управління. При цьому найважливішою з них є виробничо-технологічна та економічна єдність, до відображає пропорційність потужностей та обсягу відповідних ви-видів продукції, узгодженість виробництва в часі.

Комбінування є основною формою суспільної організації виробництва на підприємствах металургійної, нафтохімічної та деревообробної промисловості, де частка продукції комбінатів досягає 65-90% загального обсягу виробництва. Воно є характерним і для деяких інших галузей наприклад, м'ясопереробних і молокопереробних підприємств, підпорядкованих харчовій промисловості).

Диверсифікація виробництва є однією з найпоширеніших форм його

організації за умов розвинутої ринкової економіки та гострої конкуренції роду центів на внутрішньому і зовнішньому ринках, її сутність полягає в одночасному розвитку кількох (багатьох) технологічно не пов'язаних видів виробництва, у значному розширенні номенклатури та асортименту продукції підприємства. Вона дає змогу: ліпше маневрувати матеріальними і трудовими ресурсами; істотно зменшувати економічний ризик, пов'язаний з виробництвом та реалізацією на ринку нових видів продукції; підтримувати а належному рівні фінансову стабільність підприємства; «вижити» і більш-менш нормально працювати за умов падіння попиту на багато видів виробів та настання економічної кризи майже в усіх галузях економіки.