Тема 14. Виробництво, якість і конкурентоспроможність продукції

1. Загальна характеристика продукції (послуг).

2. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції (надання послуг).

3. Матеріально-технічне забезпечення виробництва.

4. Якість і конкурентоспроможність продукції (послуг).

5. Стандартизація та сертифікація продукції (послуг).

6. Державний нагляд за якістю продукції і внутрішньовиробничий технічний контроль.

1. Загальна характеристика продукції (послуг)

Результат (продукт) праці — це певний обсяг:

> виготовленої продукції (підприємства промисловості, сільського господарства, будівництва);

• виконаної роботи (транспортні підприємства);

• наданих послуг (установи зв'язку, банки).

За економічним призначенням продукція (роботи, послуги підрозділяються на засоби праці і предмети праці; товари — продовольчі і непродовольчі.

Продукція вимірюється в:

• натуральних (фізичних) одиницях ~ штуках, тоннах (центнерах, кілограмах), тонно-кілометрах, метрах, кіловат-годинах;

• вартісних (грошових одиницях) ~ продукція валова, товарна, і реалізована, чиста, вартість робот (послуг).

Номенклатура продукції — перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачається планом виробництва продукції

Асортимент — сукупність різновидів продукції кожного найменування, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками (типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо).

В практиці планування та обліку обсягу продукції використовуються не тільки суто фізичні одиниці, а й умовно-натуральні показники (наприклад умовні банки консервів, умовні листи шиферу і штуки цегли).

Товарна продукція — загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених для продажу (реалізації) різним споживачам.

Валова продукція — показник її обсягу, який, крім елементів, що входять до складу товарної продукції, включає також зміну залишків незавершеного виробництва, вартість сировини та матеріалів замовника (давальницької сировини) і деякі інші елеменги залежно від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства. При цьому динаміка залишків незавершеного виробництва враховується лише на тих підприємствах машинобудування і металообробки, де тривалість виробничого циклу перевищує два місяці.

Реалізована продукція — обсяг запланованого продажу або фактично реалізованих на ринку виробів. Вона визначається на основі товарної продукції з урахуванням зміни залишків нереалізованих виробів у розрахунковому періоді.

Чиста продукція ~ заново створена на підприємстві вартість. Кількісно вона визначається вилученням з товарної продукції вартості уречевленої праці (матеріальних витрат та амортизаційних відрахувань).

2. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції (надання послуг)

Маркетинг — виробничо-комерційна діяльність підприємства, що спрямована на виявлення та задоволення потреб в його продукції (послугах), і полягає в продажу цієї продукції для одержання прибутку.

Основними функціями маркетинга є наступні:

1. Вивчення ринку, його структуризація (сегментування), аналіз і прогнозування попиту.

2. Вибір сегментів ринку, що є прийнятними для підприємства.

3. Визначення номенклатури та асортименту продукції для ринку.

4. Розробка стратегії виходу на ринок і реакції на дії конкурентів.

5. Реклама, збут та його стимулювання.

6. Політика ціноутворення.

Маркетингова діяльність підприємства здійснюється на основі наступних принципів.

1. Орієнтація всіх сфер діяльності підприємства на задоволення потреб покупців для продажу продукції та одержання прибутку.

2. Цілеспрямоване та активне сприяння формуванню попиту, його збільшенню.

3. Гнучке реагування виробництва на зміну потреб і попиту покупців, оперативна адаптація до цих змін.

4. Використання ціноутворення як механізму реагування і впливу на кон'юнктуру внутрішнього та зовнішнього ринків.

5. Вибір ефективних форм і методів доставки, реклами та продажу продукції.

6. Підтримка творчої атмосфери серед працівників маркетологів,

стимулювання їхньої ініціативи в розробці та реалізації маркетингових рішень.

Можливі концепції маркетингової діяльності підприємства наступні.

Виробнича концепція маркетингу — передбачає спрямування головних зусиль підприємства на збільшенню обсягу і зниження собівартості продукції.

Комерційна концепція маркетингу — полягає в тім, що для забезпечення належного збуту продукції активізується передовсім робота комерційних служб.

Концепція соціального маркетингу — бере до уваги суспільна потреби та інтереси перспективного характеру (охорону навколишнього середовища природних ресурсів, здоров'я людей, національної безпеки)

Концепція індивідуального маркетингу — орієнтує підприємство на виявлення індивідуальних потреб покупців, задоволення цих потреб ліпше, ніж конкурента.

Продуктова концепція маркетингу — зосереджує увагу на поліпшенні споживчих параметрів виробів та їхньої якості.

Сегментація ринку ~ його структуризація, тобто поділ на сегменти (групи покупців) за певними ознаками. Вона уможливлює вибір однієї з можливих стратегій охоплення ринку. Основними з таких стратегій є:

> недиференційований (масовий) маркетинг, коли підприємство не видокремлює конкретні сегменти ринку як цільові, а орієнтується на ринок в цілому, широке коло покупців;

> диференційований (сегментний) маркетинг, коли підприємство виступає одночасно на кількох сегментах ринку і для кожного з них розробляє специфічний комплекс маркетингових досліджень; і

> концентрований маркетинг має ту особливість, що підприємство зосереджує свою маркетингову діяльність на одному сегменті ринку.

В сучасних умовах використовуються наступні можливі стратеги виходу підприємства на ринок.

Стратегія закріплення на ринку полягає у тім, що основним завданням підприємства стає стабілізація і збільшення продажу продукції, що вже виготовлялася, (старої продукції), на раніше освоєному ринку. Зміни в продукцію не вносяться, оскільки вона орієнтована на ту саму групу покупців (сегмент ринку). Стратегічні завдання вирішуються через інтенсифікацію реклами, розширення мережі збуту, зниження собівартості виробів. Такий варіант стратегії є найпростішим та найекономічнішим.

Стратегія розширення меж ринку передбачає вихід підприємства із старою продукцією на нові сегменти ринку. Ця стратегія потребує додаткових витрат на вивчення нових ринків, рекламу, організацію доставки і продажу продукції, які мають окупитися за рахунок прибутку від додаткового продажу.

Стратегія вдосконалення продукції орієнтує підприємство на її модифікацію або заміну новою на існуючому ринку. Така продукція призначається для тієї самої групи покупців, але в більшій мірі відповідає потребам споживачів за конструкцією, складом чи формою, є досконалішою і відповідно більш конкурентоспроможною. Ця стратегія потребує істотних витрат на розробку та освоєння виробництва нової продукції, її рекламу.

Стратегія диверсифікації виробництва означає, що підприємство

розширює номенклатуру своєї продукції та виступає з новими товарами на нових ринках, освоює суміжні галузі виробництва. Диверсифікація може здійснюватися у формі освоєння нових виробів, котрі тісно зв’язані з продукцією, що виготовляється, за своєю технологією, або в конгломератній формі. Вона потребує великих витрат і ретельного екомічного обґрунтування.

Визначення суспільного попиту на окремі види продукції.

Суспільний попит на певний вид продукції формується на підставі загальної потреби внутрішнього та зовнішнього ринків товарів (продукції, послуг). Внутрішні потреби країни в продукції включають необхідні її обсяги для виробничого й особистого споживання, нагромадження, поповнення резервів та інших державних потреб, включаючи максимально можливий експорт відповідних видів товарів.

Загальна потреба в засобах праці визначається за їхніми конкретними видами на основі обсягів виконуваних робіт і норм продуктивності з урахуванням формування державних резервів та експортного потенціалу.

Розрахунки потреби в матеріальних ресурсах (за видами предметів праці) здійснюються за напрямками їхнього використання. Обсяг ресурсів на виробничі потреби визначають на підставі даних про масштаби виробництва продукції (надання послуг) і норм питомих витрат відповідних видів матеріальних ресурсів. За розрахунків необхідного обсягу ресурсів для ремонтно-експлуатаційних потреб і капітального будівництва використовуються узагальнені норми витрат на мільйон гривень вартості основних фондів і будівельно-монтажних робіт.

Необхідні обсяги виробництва різноманітних предметів споживання визначаються на основі обсягу і структури попиту на них (окремо для продовольчих і промислових товарів за всією їхньою номенклатурою та асортиментом).

У процесі визначення загальних обсягів виробництва відповідних видів продукції обов'язково треба враховувати можливий імпорт товарів за міжнародними договорами.

Розробка виробничої програми підприємства

Виробнича програма (план виробництва продукції) підприємства — це

конкретна сукупність завдань з обсягу виробництва продукції певних номенклатури та асортименту і належної якості на встановлений календарний період (місяць, квартал, рік, кілька років).

Кожне підприємство розробляє свою виробничу програму самостійно, використовуючи: виявлений попит на його продукцію в процесі вивчення ринку, портфель замовлень на продукцію (послуги) інших споживачів за прямими господарськими зв'язками; державні контракти (замовлення).

Ресурсне обґрунтування виробничої програми підприємства полягає в її узгодженні (визначенні можливості виконання) з необхідними виробничими потужностями, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами. Головне завдання полягає в тому, щоб правильно визначити максимально можливий випуск конкретних видів продукції з діючих і виробничих потужностей та необхідне їх додаткове введення в дію в розрахунковий період.