2. Прогнозування розвитку підприємств (організацій)

Прогноз (від гр.- передбачення) означає спробу визначити стан якогось явища чи процесу в майбутньому. Процес складання (розробки) прогнозу називають прогнозуванням,

Прогнозування розвитку (стану) підприємства або організації — це процес наукового обґрунтування можливих кількісних та якісних змін його (її) стану (рівня розвитку в цілому, окремих напрямів діяльності) в майбутньому, а також альтернативних способів досягнення очікуваного стану.

Процес прогнозування завжди базується на певних принципах. Основними з них є наступні:

• цілеспрямованість — змістовий опис поставлених дослідних завдань

• системність — побудова прогнозу на основі системи методів і моделей, які характеризуються певною ієрархією та послідовністю;

• наукова обґрунтованість — всебічне врахування вимог об’єктивних законів розвитку суспільства, використання світового досвіду;

• багаторівневий опис - опис об'єкта складної системи, цілісного явища та складної структури;

• інформаційна єдність - застосування інформації на одному рівні узагальнення і цілісності ознак;

• адекватність об'єктивним закономірностям розвитку — виявлення та оцінка сталих взаємозв'язків і тенденцій розвитку об'єкта;

• послідовне розв'язування невизначеності — ітеративна процедура руху від виявлення цілей та умов, що склалися, до можливої напрямків розвитку;

• альтернативність — виявлення можливості розвитку об'єкта різними траєкторіями, за різних взаємозв'язків і структурних співвідношень

Система методів прогнозування формується з допомогою фіксування можливих і структурованих за певними ознаками методів розробки прогнозів майбутнього стану (рівня розвитку) того чи іншого суб'єкта господарювання.

Залежно від джерел інформації, технологи її обробки та одержання результатів економічні методи прогнозування поділяються на дві кількісно великі групи — фактографічні та евристичні (аналітично-інтуїтивні).

Фактографічні методи базуються на використанні фактичних;

(статистичних) матеріалів, що детально характеризують зміни в часі сукупності або окремих ознак об'єкта прогнозування.

Евристичні методи передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень.

Методи прогнозування можна розділити також на якісні та кількісні.

В основу якісних методів прогнозування покладено переважно логічний аналіз об'єктів, що спирається на загальні закономірності економічного і соціального розвитку суб'єктів господарювання. Вони, як правило, мають на меті окреслити в загальній формі коло довготермінових проблем функціонування підприємств (організацій) та передбачити можливості їх розв'язання.

Кількісні методи прогнозування, які є за природою своєю суто формальними, базуються на математичному аналізі статистичного матеріалу, що характеризує тенденції розвитку об'єкта прогнозування за певний період.

Сутнісна характеристика основних методів прогнозування розвитку підприємств (організацій).

Метод екстраполяції є одним з основних для прогнозування розвитку складних виробничих систем. Він базується на припущенні щодо незмінності чинників, котрі визначають розвиток об'єкта дослідження. Його сутність полягає в поширенні закономірностей розвитку об'єкта в минулому на майбутнє.

Метод функцій належить до математично-статистичних методів прогнозування, що використовують так звані автокореляційні функції (автокореляція — вираження взаємного зв'язку між сусідніми членами часового ряду). Процес прогнозування з використанням таких функцій полягає у виконанні двох послідовних дій. Спочатку формулюють завдання і критерій його вирішення, а потім на основі даних часового ряду визначають прогнозовану величину за умови мінімізації середньоквадратичних похибок передбачення.

Методи кореляційних і регресійних моделей також досить широко застосовуються в економічному прогнозуванні. Прогнозування з використанням кореляційних моделей полягає в пошуку статистичного зв'язку одного показника з іншими (парна кореляція) або з групою інших (множинна кореляція). Значення прогнозованого показника визначається способом підстановки в регресійне рівняння значення ознак (чинників) та оцінки очікуваного середнього значення результативної ознаки. При цьому пошук кількісних значень параметрів вихідних залежностей здійснюється за допомогою способу найменших квадратів.

Метод експертних оцінок за своєю сутністю є інтуїтивним і використовується тоді, коли бракує належної інформації. В його основу покладено спосіб збирання такої інформації переважно анкетуванням. Анкети мають уможливити одержання:

• кількісно однозначних відповідей на пропоновані експерту (експертом) питання;

• формалізованих відомостей про характер джерел аргументації рівня впливу кожного з джерел на відповідь експерта;

• кількісно визначеної експертом (групою експертів) оцінки рівня знання предмета, що пропонується для аналізу, та відповідних висновків.

Метод «мозкової атаки» є різновидом методу групових експертних оцінок і полягає у творчій співпраці певної групи експертів-спеціалістів стосовно розв'язання поставленого завдання з допомогою дискусії («мозкової атаки»). Учасники такої дискусії мають дотримуватися двох обов'язкових правил поведінки:

• не допускати критики і негативних коментарів щодо міркувань опонентів;

• не заперечувати нової ідеї, якою б абсурдною вона не видавалася з погляду можливої її практичної реалізації за конкретних реальних умов (стан науки і техніки, система господарювання тощо).

Метод морфологічного аналізу ґрунтується на використанні комбінаторики, тобто на дослідженні всіх можливих варіантів, спираючись па закономірності побудови (морфологію) об'єкта прогнозування.

Прогнозна оцінка розвитку підприємства (організації) здійснюється способом комбінування можливих варіантів розвитку об'єкта.

Метод побудови «дерева цілей» застосовується в прогнозуванні для поділу основних завдань на надзавдання і створення системи «виважених» за експертними оцінками зв'язків. При цьому для виявлення найважливіших чинників, що помітно впливають на прогностичну модель і побудову системи зв'язків, широко використовуються матриці взаємовпливу й теорія графів.

Метод інформаційного моделювання належить до групи специфічних методів прогнозування. Він базується на тім, що характерні особливості масових потоків інформації уможливлюють процес прогнозування розвитку тих або інших об'єктів на підставі джерел інформації, які містять необхідні, логічно впорядковані документи в певній послідовності.

Метод оптимізації окремих параметрів досліджуваних об'єктів полягає в якнайретельнішому аналізі максимально можливої кількості чинників, що зв'язані з виробництвом і фінансово-економічними показниками діяльності та враховують міру їхньої об'єктивно існуючої взаємодії.