Тема 11. Організація виробництва

1.Сутнісна характеристика, структура і принципи організації виробничих процесів.

2.Методи організації виробництва.

3. Суспільні форми організації виробництва.

1. Сутнісна характеристика, структура і принципи організації виробничих процесів

Виробничий процес — це сукупність взаємозв’язаних дій людей, засобів і предметів праці, а також сил природи, спрямованих на виготовлення продукції (виконання робіт, надання послуг).

Виробничі процеси класифікуються за окремими ознаками.

1. За призначенням.

Основні. Процеси безпосереднього виготовлення профільної продукції. У багатьох виробництвах виділяють стадії: заготовчу, обробну і складальну.

Допоміжні. Процеси виготовлення продукції, що використовується на підприємстві для забезпечення нормального здійснення основних процесів. До допоміжних відносять ремонтне, інструментальне, енергетичне господарство. Обслуговуючі. Забезпечують нормальні умови для здійснення основних і допоміжних процесів. До них належать складські й транспортні процеси.

2. За перебігом у часі.

Дискретні (переривчасті). Характеризуються циклічністю, зв'язаною з

виготовленням виробів певної форми поштучно (машини, прилади, одяг, взуття

тощо).

Безперервні. Процеси, характерні для виробництва продукції, яка не має

закінченого обсягу і форми (рідкі, сипкі, газоподібні речовини), а тому не

потребує технологічної циклічності.

3. За рівнем автоматизації.

Ручні. Здійснюються безпосередньо працівником, фізичні зусилля котрого є основним джерелом енергії.

Механізовані. Процеси, що виконуються працівником за допомогою машин.

Автоматизовані. Процеси, що виконуються машинами під наглядом працівника.

Автоматичні. Здійснювані машинами без участі працівника заздалегідь розробленою програмою.

Основними принципами проектування та організації виробничих процесів є наступні.

1. Спеціалізація — підвищення однорідності виробництва через відоме обмеження номенклатури продукції і різноманітності операцій.

2. Пропорційність — узгодженість пропускної спроможності машин і виробничих підрозділів, окремих етапів виробничого процесу.

3. Паралельність — одночасне виконання окремих операцій та процесів, що досягається їх суміщенням у часі.

4. Прямоточність - предмети праці мають пересуватися в усіх сталях та операціях виробничого процесу за найкоротшими маршрутами.

5. Безперервність — мінімізація перерв у структурі технологічного циклу в дискретному виробництві з допомогою синхронізації операцій, застосування прогресивних методів оперативного управління виробництвом.

6. Ритмічність — здійснення за певним ритмом і планомірною свторюваністю роботи всіх підрозділів підприємства рівномірного (в одинакові проміжки часу)випуску продукції.

7. Автоматичність — економічно обґрунтоване увільнення людини від безпосередньої участі у виконанні операцій виробничого процесу.

8. Гнучкість — оперативна адаптація виробничого процесу до необхідного переходу па виготовлення іншої продукції.

9. Гомеостатичмість — спроможність виробничої системи стабільно виконувати свої функції в межах допустимих відхилень.

Організаційні типи виробництва

Тип виробництва це класифікаційна категорія виробництва, що враховує його об'єктивно наявні конкретні властивості (широту номенклатури, регулярність, стабільність та обсяг випуску продукції).

Різновидами організаційних типів виробництва є наступні:

• одиничне — виробництво, що характеризується широкою номенклатурою продукції і малим обсягом випуску однакових виробів, повторне виготовлення яких здійснюється через тривалі проміжки часу і або й зовсім не передбачається;

• серійне — виробництво, яке має обмежену номенклатуру продукції, а виготовлення окремих виробів періодично повторюється певними партіями (серіями); загальний їх випуск може бути достатньо великим; воно буває дрібно-, середньо- і великосерійним;

• масове — виробництво, що відрізняється вузькою номенклатурою продукції (часто вона обмежується одним типом і видом виробу), зате великим обсягом і тривалим часом її виготовлення;

• дослідно-експериментальне — виробництво, яке виготовляє зразки або невеликі партії (серії) виробів для проведення дослідних робіт, випробувань, доробки конструкції.

Універсальним показником рівня спеціалізації робочих місць є коефіцієнт закріплення операцій, який характеризує кількість технологічних операцій у розрахунку на одне робоче місце за місяць.

В найефективнішим є масове виробництво, яке уможливлює застосування високопродуктивного спеціального устаткування та раціональної організації виробництва (виробничих процесів);

В технічно та організаційно найскладнішим і найменш ефективним; є одиничне виробництво.